КУРСОВА РОБОТА

на тему: « Сучасна держава: поняття, ознаки, типи.»

ЗМІСТ

• ВСТУП
• РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВИ
• 1.1 Сучасна держава: поняття та генезис розвитку
• 1.2 Основні теорії походження сучасної держави
• РОЗДІЛ 2. ОЗНАКИ СУЧАСНОЇ ДЕРЖАВИ ТА ОСНОВНІ ТИПИ
• 2.1 Ознаки сучасної держави
• 2.2 Типи сучасної держави
• ВИСНОВОК
• СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
• ВСТУП
• На певному етапі розвитку суспільства виникає потреба у його специфічній, окремій організації. Втрачаючи соціальну однорідність, суспільство розділяється на частини, які відрізняються місцем і роллю в системі суспільного виробництва і розподілу матеріальних благ, способом життя, духовною культурою, соціальним і майновим станом тощо. У кожної з таких суспільних груп, крім однакових спільних інтересів, постають інтереси специфічні. Отже, виникає потреба в узгодженні, координуванні таких різноманітних інтересів, у регулюванні відносин між різними частинами суспільства. Саме ця потреба і викликає до життя специфічну організацію, основним призначенням якої є забезпечення єдності, цілісності суспільства. Такою організацією є держава.

Актуальність визначення поняття та сутності держави, дослідження її походження, ролі та призначення у суспільстві визначається тим, що вивчення та аналіз цих питань суттєво впливає на практику державотворення в сучасних умовах розбудови держави.

Вивченню цього питання присвятив свої праці не один вчений. Ця тема досить глибоко опрацьована такими вітчизняними і зарубіжними вченими як Чиркін В. Є., Кашатіна Т. В., Гуревич А. Я., Мальцев Г. В., Бляхман Б. Я., Оборотов Ю. Н., Рабінович П. М., Манов Г. І., Телятник Л., Любашиц В. Я., Шидловська О., Байтін М. І., Марченко Н. М., Кельман М. С., Цвік М. В., Петришин О. В., Зайчук О. В., Оніщенко Н. М., Мурашин О. Г., Ортинський В. Л., Грищук В. К. , і т. д.

Метою роботи є вивчення поняття, основних ознак та типів сучасної держави, дослідження її становлення та розвитку.

Мета роботи розкривається через поставлені завдання:

- визначити поняття сучасної держави;

- проаналізувати причини які впливали на утворення держави, основні етапи її становлення;

- розглянути основні теорії походження держави;

- дослідити основні та другорядні ознаки держави;

- охарактеризувати основні типи держав

Предмет. Загальна характеристика сучасної держави у різних проявах її функціонування.

Об'єктом дослідження виступає сучасна держава та прояви її розвитку у світі.

Методи. Під час написання роботи застосовувались як загальнонаукові, так і спеціальні методи дослідження. Основу дослідження складає діалектичний метод який застосовувався для об'єктивного, всебічного розгляду явища держави в процесі її становлення та розвитку. Системно-структурний метод застосовувався при визначенні системи чинників що впливали на формування держави. Для дослідження процесів становлення держави у різних країнах світу використовувався порівняльно-правовий метод. Історичний метод допоміг проаналізувати специфіку явища держави починаючи з особливостей регулювання в період первіснообщинного ладу і до сучасної правової держави.

Робота складається з двох розділів, висновку та списку використаної літератури. В першому розділі встановлюється поняття, історія та основні теорії походження держави. У другому розділі роботи містяться ознаки сучасної держави та основні її типи.

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВИ

Великі вчені, мислителі й письменники протягом історії людства досліджували таке суспільне явище, як держава. Вони були представниками різних народів, кожен з яких мав свої звичаї, свій менталітет, своє уявлення про достойне життя. У поглядах мислителів давнини було багато утопічного, проте ця обставина не зменшує цінності їх величної інтелектуальної та духовної спадщини. Ідеї і концепції більшості мислителів усіх часів пов'язані з політичною практикою. Деякі з них не втратили своєї актуальності і донині.

Виникнення перших міст-держав відносять до IV-III тисячоліття до н. е. Саме ж поняття «держава» увійшло до вжитку у XVIII столітті. Його ввів в науковий обіг італійський політичний мислитель Нікколо Макіавеллі, який, використовуючи термін «stato», об'єднав поняття «республіка» і «єдиновладне правління». Очевидно, що з того часу стали розрізняти державу і громадянське суспільство. Тоді ж Ж. Боден визначив державу через поняття «суверенітет» і «постійна і абсолютна влада держави», де держава інтерпретується як правитель, орган влади, бюрократія. Розуміння держави як політичного суспільства було доповнено його інституціональною характеристикою. В зв'язку з цим в європейській політичній науці склалося два образи держави: по-перше, держава як свого роду колективність, яка вирішує питання спільного блага і, по-друге, держава як сукупність інститутів публічної влади, як бюрократія.

Нерідко як синонім терміну «держава» використовується термін «країна». Але з погляду юридичної науки ці поняття не є тотожними. Поняття «країна» за своїм змістом є ширшим, ніж поняття «держава». Воно має не тільки правове, а й географічне значення (гірська країна, рівнина тощо). Термін «держава використовується як тотожний поняттю «країна» для позначення сукупності людей, території, на якій вони проживають, і суверенної в межах даної території влади. Цей же термін вживається в суто юридичному сенсі для позначення організації політичної влади, головного інституту політичної системи суспільства, який направляє та організовує за допомогою норм права спільну діяльність людей, захищає їхні права та інтереси.

У світовій юридичній науці немає загальноприйнятого визначення держави, що пояснюється складністю цього соціального та юридичного явища. Найчастіше використовується формалізоване (інструментальне) визначення держави.

Держава - це універсальна політична організація суспільства, що володіє суверенітетом і здійснює управління суспільством на основі права за допомогою спеціального механізму.

У далеку давнину держави не було. Умовно цей період можна назвати додержавним суспільством. Первісна історія суспільної організації людства пройшла три основні етапи розвитку:

- праобщина (первісне людське стадо)

- родова община (зріле первісне суспільство)

-праселянська община (первісне суспільство на стадії розкладу, становлення державності).

Община була універсальною формою організації аграрних та інших ранніх суспільств, через яку пройшли (чи проходять) усі народи світу.

Уже в період існування первісного стада, коли завершувався біологічний розвиток людини і лише формувалась цілеспрямована діяльність первісних людей з використанням відповідних засобів праці, люди почали об'єднуватись у досить сталі колективи. Незначним за своєю чисельністю (20-30 чоловіків і жінок і кілька десятків дітей) праобщинам була властива наявність основ соціальної організованості, що базувалась на владі вожака. Ця організованість мала безпосередній характер, існувала у вигляді візуального чи звукового спілкування і зумовлювалась існуванням спільних інтересів і потреб первісних людей.

Більш чи менш упорядкована форма соціальної організації виникла за доби родової общини на засадах колективізму у виробництві і споживанні, загальної властивості та зрівняльного розподілу засобів до життя. У тих умовах, коли єдиною формою усвідомлення соціальних зв'язків було відображення у свідомості людей спільності інтересів у вигляді родини, провідну роль у піклуванні про сім'ю та веденні господарства відігравали жінки. При безладді статевих зв'язків відносини спорідненості достовірно могли бути відомі лише по жіночій лінії. Тому родова община існувала як материнський рід, зв'язаний спільним походженням за матір'ю. У племена об'єднувалися роди на основі шлюбних зв'язків внаслідок заборони їх всередині роду. Спільною власністю роду була земля, а спільною діяльністю - полювання, збирання врожаю, виготовлення примітивних знарядь праці тощо. Низька ефективність виробництва забезпечувала лише необхідні життєві потреби на основі рівного розподілу засобів до життя між усіма членами роду незалежно від їх участі у спільній трудовій діяльності.

Ці обставини й зумовили відповідну організацію влади - первісне народовладдя. Суспільні справи вирішувалися волевиявленням усіх дорослих членів роду на їх зібраннях. Роди очолювали старійшини - найбільш поважні та досвідчені люди. Усі були рівними, ніхто не мав привілеїв. Старійшини, поряд з іншими членами роду, брали участь у спільній трудовій діяльності. Їх влада засновувалась на особистому авторитеті, інтелектуальних та емоційних достоїнствах, добровільному виконанні їх рішень іншими членами роду. Важливо те, що влада старійшин спрямовувалась на забезпечення інтересів роду, була конкретним і повсякденним втіленням його волі й тому реально підтримувалася діячами членів роду. Ця влада поєднувалась з родовою общиною, не виокремлювалася з неї, уособлювала господарську, військову й наглядову (за виконанням звичаїв) функції. У разі порушення звичаїв суспільний примус застосовувався у вигляді лайки, фізичного покарання, вигнання з роду. Міра покарання визначалася старійшинами і виконувалася ними самими чи іншими членами роду.

З розвитком родових общин змінювалась і організація влади, переважно в напрямку ієрархізації органів влади. Замість зібрань усіх членів роду все частіше проводилися збори тільки чоловіків. Велике значення надавалось єдності суджень, а не рішенням більшості. Запроваджується принци представництва: голови господарств входять до родової общини рад, а їх голови - до рад фратрій і племен. Кожному рівню влади стає властивою своя сфера компетенції. Орган вищого рівня мав певні повноваження щодо нижчого. Відбувається поділ влади на світську, духовну, релігійну.

Поряд зі старійшинами, військовими вождями, жерцями з'являються інші лідери - так звані великі люди. Це чоловіки, які завдяки своїм особистим якостям і багатству набували авторитету серед членів роду, користувалися їх підтримкою.

Багатство, знання та вміння передаються прямим нащадкам, які також здебільшого стають багатими.

Таким чином, соціальна влада первісного суспільства:

- обумовлена єдністю інтересів його членів, відсутністю антагоністичних (непримиренних) протиріч між особистими інтересами та інтересами роду, племені;

- поширювала свою дію за кровно-родинними зв'язками;

- була безпосередньо громадською та самоврядною демократією;

- забезпечувалася переважно добровільністю виконання владних рішень

- регулювалась звичаями (мононормами)

Підвищення продуктивності праці призводило до утворення надлишкового продукту в окремих сім'ях, а відтак - до появи приватної власності. Суспільство почало диференціюватися за майновою ознакою, що спричинило утворення суспільних груп із суперечливими інтересами. У таких економічних умовах родоплемінна організація виявила свою нездатність до керівництва суспільством. Суспільство ж, унаслідок розподілу на економічно нерівні групи, об'єктивно породило таку організацію влади, котра повинна була стримувати суперечності між цими групами. Такою організацією влади і стала держава. Про появу ознак держави свідчить: