Формаційний підхід має чітко визначений критерій, на основі якого відбувається поділ держав на відповідні типи. На підставі такого визначення суспільно-економічної формації можна виокремити п'ять основних формацій: первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, буржуазна, соціалістична.

Держава рабовласницького типу є історично першим типом держави, оскільки саме в цей період виникають різні класи, з метою захисту інтересів яких і створюється держава. Перші європейські держави рабовласницького типу виникли в ІХ-УШ ст. до н.е. Уся повнота влади в державі рабовласницького типу належала панівному класу.

Наступним історичним типом держави є феодальна держава. На думку А. Б. Вєнгєрова, саме такий тип держави є особливою політичною організацією, за якої економічний базис держави, виробничі відносини становили власність феодалів. Держава феодального типу виникає з Європі в УІ-ІХ ст. н.е.

Буржуазна держава - історично третій тип держави, який покликаний захищати буржуазний економічний устрій, основою держави цього типу є приватна власність на засоби виробництва. Економічному, політичному та ідеологічному пануванню класу буржуазії відповідає і буржуазний тип права, що виражає класову волю буржуазії, охоплює капіталістичну систему суспільних відносин.

Соціалістичний тип держави - являє собою організацію політичної влади трудящих на чолі з робітничим класом. Ідея такого типу держави першочергово виникла в теорії, зокрема в працях К. Маркса, Ф. Енгельса та В. І. Леніна як протилежність іншим типам держав, в яких вся повнота влади належить панівному класу експлуататорів та використовується з метою пригнічення інших класів. Саме соціалістична держава створює таку систему економічних відносин, яка базується на суспільній власності на засоби виробництва, що передбачає співпрацю вільних від експлуатації людей.

Разом з такою схемою поділу держав на типи в науковій літературі останніми роками досить широко застосовували і шестиступеневий поділ всесвітньо-історичного процесу. Зокрема, до вже перелічених п'яти формацій додають ще так званий азіатський спосіб виробництва. Він відображає важливі специфічні особливості ранньокласового суспільства країн Сходу та є характерним, переважно для країн з абсолютно монархічною формою правління. Особливістю азіатського способу виробництва К. Маркс вважав відсутність інституту приватної власності і розташовував цей спосіб на найнижчому щаблі схеми формацій. Відповідно до формаційного підходу до типології держав зміна одного типу держави на інший - процес об'єктивний, природно-історичний та відбувається на думку К. Маркса, в результаті революцій. У такому процесі кожний наступний тип держави має бути більш прогресивним, ніж попередній.

Цивілізаційний підхід покладає в основу типової класифікації держав поняття цивілізації - соціокультурної системи, що включає соціально-економічні умови життя суспільства, етнічні і релігійні основи, ступінь гармонії людини і природи, рівень економічної, політичної, соціальної і духовної свободи особи. Англійський історик А. Тойнбі розуміє під цивілізацією відносно замкнений і локальний стан суспільства, яке відрізняється спільністю культурних, економічних, географічних, релігійних, психологічних та інших ознак. Кожна цивілізація надає стійкої спільності усім державам, що живуть в її межах. Цивілізаційний підхід до типології держави пов'язаний з уявою про історичне виникнення більше двох десятків цивілізацій, що різняться між собою не тільки системами цінностей, культурою, а й характерним для них типом держави. Відповідно до цивілізаційного підходу:

1) сутність держави визначається як співвідношенням соціальних сил, так і накопиченням, спадкоємністю культурно-духовних зразків поведінки;

2) політика держави - не стільки продукт гри соціальних сил, скільки результат впливу світогляду суспільства, його моралі, ціннісної орієнтації;

3) розмаїття національних культур обумовлює шляхи розвитку держав, їх типи.

Цивілізаційний підхід дозволяє бачити в державі не лише інструмент політичного панування експлуататорів над експлуатованими, але й найважливіший чинник духовно-культурного розвитку суспільства.

Отже, для пізнання сутності первинної природи держави важливе значення має її типологія. Це пов'язано з тим, що природа держав різних історичних періодів відрізняється принциповими особливостями. Тип держави являє собою класифікацію і характеристику її найважливіших сторін і властивостей, які породжуються відповідною історичною епохою.

ВИСНОВОК

Історія свідчить про багатоманіття шляхів виникнення та розвитку держав у різних народів світу, що обумовило плюралізм теоретичних поглядів на процес виникнення держави, її поняття, місце та призначення в суспільстві. Процес становлення і розвитку держави це доволі складний процес для виникнення якого необхідно багато передумов. Причому їх роль неоднакова у різних народів. В крайньому разі з упевненістю слід констатувати, що їх перелік не вичерпується виключно економічними передумовами. Все це свідчить про складність процесу переходу до державності.