Держава має свою фінансова систему, без якої не можуть нормально функціонувати держава і суспільство. Фінансово-грошова система держави складається з національної банківської системи (банки): монетні двори - підприємства і організації, які виготовляють паперові гроші, золоті, срібні та мідні монети, цінні папери тощо, державний бюджет (сума доходів і видатків), фінансове право і законодавство, яке регулює всю фінансово-бюджетну сферу й інші елементи цієї системи.

Держава відрізняється від інших аналогічних явищ також і тим, що збирає (стягує) податки, робить позики і бере кредити. Держава має свою податкову систему: податкове законодавство, податкові органи (спеціальних чиновників) та ін. Цю ознаку Ф. Енгельс вирізняв як одну з основних ознак держави.

Відколи виникла особлива публічна організація влади, особливий апарат управління, армія, правоохоронні органи та інші державні органи - особливий розряд людей державних службовців (чиновників), для яких робота в державному апараті є основною або єдиною, виникла й необхідність утримувати такий апарат за рахунок держави і суспільства. Тому держава вимушена з кожного громадянина і з кожного підприємства чи організації збирати до державного бюджету необхідні кошти.

Кожна держава має також свою державну мову. Цієї ознаки раніше не виділяли, оскільки питання про мову вирішувалось в різних державах по-різному, в одних - насильницьким способом, в інших - демократичним. В умовах багатонаціональної держави, коли існує багато національностей і народів, держава обирає свою державну мову, яка історично склалася і є мовою її корінної нації, або декілька державних мов.

Держава має, на відміну від інших суб'єктів громадянського суспільства, такі властивості, як правосуб'єктність: правоздатність, дієздатність і деліктоздатність. У демократичних державах і суспільствах сам народ визначає юридичні повноваження, юридичні права та обов'язки державної влади. В антидемократичних державах сама державна влада визначає свій правовий статус, юридичних осіб та громадян. Держава має всі ознаки юридичної особи: відокремлене державне майно і державну власність; державний бюджет (прибутки і видатки), веде фінансові розрахунки з усіма суб'єктами; вона має право розпоряджатися своєю власністю в інтересах усього суспільства.

Леонід Телятник під час логіко-формальної інтерпретації поняття держави в широкому розумінні виділяв щодо поняття держави ряд таких ознак:

- є національним соціальним утворенням на певній території

- функціонує за законами політичного розвитку

- функціонує за допомогою спеціального апарату публічної влади та управління

- визнана міжнародним співтовариством за ознаками повного суверенітету, а саме політичного, економічного, військового, екологічного

- як утворення легалізована в інфраструктурі міжнародних політичних інститутів.

Розглянувши ознаки держави, можна зробити висновок, що найвищим громадянсько-правовим органом, найвищим організованим примусовим формуванням слід визнати державу. Саме ознаки держави, що відрізняють її від інших організацій суспільства, визначають значущість її існування, як особливого суб'єкта права.

2.2 Типи сучасної держави

Аналіз феномену державності й усієї багатоманітності форм її прояву являє собою одну з складних проблем сучасних теоретико-правових досліджень. Уже в античній науці було продемонстровано різноманіття існуючих і можливих підходів до типології форм держави.

Еволюція гуманітарних наук, перспективи і напрями розвитку історичного процесу, закони і причини трансформації зумовили появу величезної кількості теорій, що обґрунтовують різне бачення державності, її конкретних типів і форм. У сучасній юридичній літературі існує значна кількість типів державності і її типології ( як класичних, так і таких, що не одержали визначення). Більше того, практично кожний дослідник державності, намагається або сформувати власну, оригінальну її типологію, засновану на принципово нових підставах, або внести корективи у вже існуючі.

Процес дослідження проблеми типології держав повинен проходити в тісному взаємозв'язку з іншими державно-правовими явищами, а оскільки держава є динамічним явищем, що постійно розвивається й змінюється, то питання щодо її типологізації залишається й наразі актуальним.

У науковій літературі є кілька точок зору з приводу чіткого визначення критеріїв, на основі яких здійснюється класифікація держав за їхніми типами. Проте, основними проблемами в цьому напрямку є визначення вимог, яким мають відповідати критерії на підставі чого буде здійснюватися поділ держав на певні типи також видів таких критеріїв.

Вирішуючи питання типології, багато хто з авторів висловлює цілком справедливе бажання стосовно того, що критерії типології держави повинні мати об'єктивний характер, всебічно та адекватно відображати сутність і специфіку держави. Поняття типу держави є найважливішою категорією державознавства. Він відображає соціальне призначення держави, її місце і роль у житті суспільства та індивіда на різних етапах людського життя.

Тип держави - це сукупність найбільш загальних і стійких рис та ознак держави, що притаманні певному етапу історичного розвитку і відображають його сутність, зміст і соціальне значення.

При цьому соціальне значення типу держави виявляється у:

- соціальному характері влади, її належності певним класам, групам чи суспільства в цілому;

- спрямованості діяльності органів вищої державної влади на реалізацію або вузькокласових, або загальнозначущих потреб;

- співвідношенні держави та громадянського суспільства, тобто ступеня втручання державної влади в приватне життя громадян.

Поняття категорії «тип держави» має досить суттєве теоретичне і практичне значення.

Теоретичне значення цієї категорії полягає в можливості виявити за своєрідним гороскопом (змінюючи одне) форм правління стійки риси, загальні принципи, певну логіку та закономірності. Ця логіка може бути обумовлена змінами у співвідношенні взаємодії держави і суспільства на кожному етапі історичного розвитку. Для виявлення цієї логіки потрібно все різноманіття держав об'єднати на основі стійких типових формальних ( структура інститутів влади, способи її формування, режим взаємодії влад) та соціальних (належність державної влади певним класам, спільнотам або індивіду) ознак.

Практичне значення поняття «тип держави» полягає в його здатності дослідити характер і роль держави, які постійно змінюються, а також виявити переваги і недоліки конкретно-історичних типів держав і на цій основі зрозуміти сутність і функції сучасної держави.

Існує кілька підходів до структури типу держави. Так, О. Ф. Скакун визначає структуру типу держави через такі характеристики:

1. Еліта (клас, соціальна група), що знаходиться при владі.

2. Система виробничих відносин і форм власності, на яких ця влада базується.

3. Система методів і способів, що використовує ця влада, коли захищає виробничі відносини та форми власності.

4. Реальний загально соціальний зміст політики держави, її справжня роль у суспільстві.

5. Рівень духовно-культурного розвитку населення держави в цілому та особи зокрема.

Р. Т. Мухаєв пропонує для аналізу типу держави дослідження таких елементів:

1. Структура інститутів влади та способи їх формування.

2. Режим взаємодії влад.

3. Належність державної влади певним класам, спільнотам, індивіду.

4. Характер влади.

5. Принципи організації та функціонування державної влади.

6. Призначення державної влади.

7. Роль держави в житті суспільства.

В. М. Любашиць для класифікації за типами пропонує такі критерії:

1. Встановлення способу виробництва, що вже склався.

2. Виділення виробничих відносин як фундаментальної структури суспільства.

3. Дослідження соціальної структури суспільства, основних класів та інших соціальних груп, на які воно поділяється.

4. Виявлення сутності держави та її соціального призначення.

5. Розгляд функцій держави, її форм, встановлюваної та охоронюваної нею правової системи.

6. Аналіз інших чинників надбудови, що суттєво впливають на державу.

7. Розгляд держави в системі надбудови класового суспільства.

8. Вияв «деформацій» і відхилень відповідних державно-правових норм від їх звичайного стану.

Вищенаведений аналіз дозволяє звести тип держави до відповідної систематизованої структури: характеристика державної влади; аналіз цілей, завдань, функцій та механізму держави; дослідження форм держави; висвітлення проблем правової системи в державі; опис сутності держави.

Дослідження явища держави підводить нас до необхідності виділення із сукупності всіх держав, які коли-небудь існували, існують сьогодні і тих, які з'являться в майбутньому певних типів держав, до необхідності їх типології («типізації») чи класифікації.

Перші спроби типізації держав були зроблені ще Аристотелем, який вважав, що основними критеріями розмежування держав є, по-перше,кількість осіб пануючих у державі і, по-друге, мета, яку здійснює держава. Він розрізняв правління одного, правління небагатьох, правління більшості, а держави поділяв на правильні (де досягається загальне благо) і неправильні (де переслідується приватна мета).

Г. Еллінек підкреслював, що, незважаючи на постійний розвиток і перетворення, можна встановити певні характерні ознаки, які надають тій чи іншій держави або групі держав упродовж їх історії відповідні риси певного типу. Він виділяє ідеальний та емпіричний типи держав, де перша - це поміркована держава, якої в реальному житті не існує. Емпіричний тип визначають у результаті порівняння реальних держав між собою: давньосхідна, грецька, римська, середньовічна і сучасна.

Г. Кельзен вважав, що в основу типізації сучасних держав покладена ідея політичної свободи, тому виділяють два типи державності: демократія та автократія.

Американський професор Р. Макайвер також поділяє всі держави на два типи: династичні (антидемократичні) і демократичні. Різниця між ними полягає у ступені відображення державною владою волі суспільства.

Німецький політолог Р. Дарендорф, поділяючи всі держави на антидемократичні і демократичні, стверджує, що в результаті поступової демократизації суспільство класової боротьби стає суспільством громадян, у якому створена загальна для всіх основа, яка і робить можливим цивілізованим суспільне буття.

Протягом історичного розвитку суспільства було розроблено багато підходів до типології, основними та найбільш досліджуваними з них є формаційний (К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін) та цивілізаційний підходи (Г. Еллінек, Г. Кельзен, А. Тойнбі, М. Коркунов).

В основі формаційного підходу до типології держав лежить суспільно-економічний базис суспільства, тобто певна формація. Поняття суспільно-економічної формації, яке відповідає типу суспільства, характеризується певним способом виробництва і виробничими відносинами та є характерною особливістю формаційного підходу до типології держав. Особливу увагу дослідженню цього поняття приділив К. Маркс.

Відповідно вченню про суспільно-економічну формацію першою з них була первіснообщинна формація (примітивний комунізм), потім виникають і змінюють одна одну рабовласницька, феодальна, буржуазна, соціалістична та насамкінець комуністична формація. При цьому в межах першої - держави ще не існує, оскільки відсутня необхідність в її створенні, а в межах останньої її вже не існує, оскільки вона відмирає внаслідок відсутності необхідності в її існуванні. Причиною цього стає те, що комунізм не передбачає існування жодних класів, а без їх існування відсутня необхідність в управлінні ними, а отже і в державі як у регуляторі суспільних відносин.