Усе більш чітке усвідомлення зростаючої ролі людського фактору в сучасній науці виявляється у появі теорій людського та соціального капіталу, які пропонують при тлумаченні капіталу не обмежуватися включенням до нього лише фінансових, матеріальних та технічних активів. Людські знання, вміння, навички, особисті якості, довіра у стосунках можуть мати також високий продуктивний потенціал. При цьому, чим далі просувається цивілізаційний розвиток суспільства, тим більшої вагомості набирають людський та соціальний капітал.

На сучасному етапі державотворення роботу з кадрами на державній службі слід розглядати як діяльність щодо формування людського та соціального капіталу нашої держави.

Робота з кадрами, насамперед, повинна мати такі складові: систематичну оцінку вже наявного потенціалу державної служби, виявлення сильних та слабких сторін кожного державного службовця і організаційного підрозділу та прогнозування можливостей їх розвитку; переміщення та просування персоналу відповідно до виявленого потенціалу (оптимізація взаємовідповідності людей та посад); удосконалення системи мотивації персоналу; навчання та розвиток персоналу; оцінка потреб у залученні нових працівників, їх пошук та відбір.

Основні напрями кадрової роботи [22]:

конкретизація функцій, повноважень та відповідальність по вертикалі і горизонталі державного управління;

вибір форм, технології роботи з кадрами;

визначення правового статусу працівників державної служби;

створення законодавчої бази діяльності державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування;

створення інформаційних мереж, інформаційних баз даних;

розробка стандартів нової управлінської культури поведінки державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування;

професійна підготовка кадрів для державної служби та служби в органах місцевого самоврядування;

оптимізація системи управління державною службою.

Рис. 2.1 - Основні напрями кадрової роботи

2.2 Методологія системи управління кадрами

Становлення державної служби та її кадрового потенціалу визначено Законом України “Про державну службу”. За час після його прийняття створено нормативно-правову базу у сфері державної служби, яка включає більше 650 нормативно-правових актів, серед яких понад 30 законів, більше 200 Указів і розпоряджень Президента України, більше 400 нормативних актів Кабінету Міністрів України та Головдержслужби. Цими документами визначено основи функціонування інституту державної служби, порядок прийняття на державну службу, її проходження, формування кадрового резерву, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації, а також матеріального забезпечення і соціального захисту державних службовців.

Відповідно до “Наукової програми дослідження розвитку державної служби та вдосконалення кадрового забезпечення державного управління”, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 8.08.2001 р. № 953, заплановано проведення досліджень у галузі методологічних основ запровадження нових процедур супроводження державної служби, зокрема, пошук моделей, побудова методів, розроблення системи показників, методик і засобів для експертизи, аналізу та прогнозування ефективності функціонування органів державної влади і органів місцевого самоврядування, метою яких є формування наукових рекомендацій щодо підходів до підвищення результативності діяльності як окремих органів державної влади, так і їх посадових осіб.

Методологічному і науково-методичному забезпеченню розвитку кадрів сприяють:

Програма кадрового забезпечення державної служби;

Концепція адміністративної реформи;

Стратегія реформування державної служби;

Програма і заходи щодо запровадження єдиної державної комп'ютерної системи “Кадри”;

Концепція державної регіональної політики;

Наукова програма дослідження розвитку державної служби та вдосконалення кадрового забезпечення державного управління;

Програма адаптації державної служби України до стандартів ЄС та інші нормативно-правові документи.

Головдержслужба України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, підзвітним і підконтрольним Президентові України, яке проводить єдину державну політику у сфері державної служби, здійснює функціональне управління нею, а також розробляє пропозиції щодо підвищення ефективності. Указ Президента України “Про Положення про Головне управління державної служби України” від 2 жовтня 1999 р. № 1272/99 (Вісн. держ. служби. - 1999.- № 4 - С. 5).

Основними завданнями Головдержслужби України є:

участь у формуванні та проведенні разом з іншими державними органами єдиної державної політики у сфері державної служби;

забезпечення функціонального управління державною службою;

прогнозування і планування потреби державних органів та їх апарату в кадрах;

розроблення заходів щодо підвищення ефективності державної служби, координація і контроль за їх виконанням;

здійснення методичного керівництва проведенням конкурсного відбору, атестації державних службовців та заходів, спрямованих на запобігання проявам корупції серед державних службовців;

організація підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації державних службовців;

координація роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади з керівниками державних підприємств, установ і організацій;

організація та координація заходів щодо проведення наукових досліджень з питань державної служби.

До структури головного управління державної служби України входять: начальник, якому підпорядковані колегія, координаційна рада з питань державної служби, науково-методична рада, два перших заступники, три заступники, відділ організаційно-аналітичного забезпечення роботи керівника, кадровий сектор головдержслужби та сім управлінь:

Організаційної роботи, стратегічного планування та контролю.

Персоналу державних органів та органів місцевого самоврядування.

Стратегічного розвитку та ефективності державної служби.

Інформаційно-аналітичне.

Контрольно-інспекційне.

Управління справами.

Юридичне.

2.3 Структура та основний зміст роботи кадрових служб, їх права і відповідальність

Кадрові служби - це основні структурні підрозділи, на які покладені завдання організації і здійснення кадрової роботи.

Структура та основний зміст роботи кадрових служб визначені відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 2.08.1996 р. № 912 “Про затвердження Типового положення про кадрову службу органу виконавчої влади”, від 30.12.1998 р. № 2095 “Про внесення доповнень до деяких постанов Кабінету Міністрів України ”, від 26.07.2001 р. № 876 “Про внесення змін до Типового положення про кадрову службу органу виконавчої влади”.

У складі апаратів облдержадміністрації утворюється відділ кадрової роботи та з питань державної служби.

У складі районних держадміністрацій, головних управлінь ОДА утворюються відділи кадрової роботи та з питань державної служби, у складі інших структурних підрозділів ОДА, залежно від чисельності апарату, підпорядкованих органів, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери їх управління, а також обсягу, характеру та складності кадрової роботи, утворено відділи кадрової роботи та з питань державної служби, сектори, служби кадрів або вводяться посади головного спеціаліста з цих питань.

У своїй діяльності кадрові служби керуються Конституцією України, законами України, постановами Кабінету Міністрів України, указами Президента України, розпорядженнями відповідних голів (ОДА, РДА), Положенням про відділ (кадрову службу) та іншими нормативними актами.

Кадрова служба у питаннях організації і застосування методики проведення кадрової роботи та державної служби керується рекомендаціями Головдержслужби, Мінпраці, Мін'юсту, Пенсійного фонду.

Основні завдання кадрової служби:

реалізація державної політики у сфері державної служби та з питань кадрової роботи;

здійснення аналітичної та організаційної роботи з кадрового менеджменту;

задоволення потреби у кваліфікованих кадрах та їх ефективне використання;

прогнозування розвитку персоналу, заохочення працівників до службової кар'єри, забезпечення їх безперервного навчання;

документальне оформлення проходження державної служби та трудових відносин.

Кадрова служба розробляє річні, квартальні, місячні плани роботи з кадрами, визначає щорічну та перспективну (на 5 років) потребу в кадрах, здійснює організаційне забезпечення діяльності регіональної ради з роботи з кадрами.

Структура кадрової служби, кількість її працівників та положення про кадрову службу затверджуються в установленому порядку керівником органу виконавчої влади.

Кадрова служба підпорядковується керівнику органу виконавчої влади або за його рішенням - заступнику. Кадрова служба має власну печатку.

Орган виконавчої влади створює умови для нормальної роботи і підвищення кваліфікації працівників кадрової служби, забезпечує їх приміщенням, телефонним зв'язком, засобами оргтехніки, обладнаними місцями для зберігання документів, законодавчими та іншими нормативними актами і довідковими матеріалами з питань кадрової роботи і державної служби.

На посади керівника кадрової служби, його заступника та спеціалістів кадрової служби призначаються особи з відповідним рівнем кваліфікації згідно з Довідником типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державної служби.

Кадрова служба (згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2001 р. № 867 “Про внесення змін до Типового положення про кадрову службу органу виконавчої влади”):

веде встановлену звітно-облікову документацію; готує державну статистичну звітність з кадрових питань, аналізує якісний склад державних службовців, а також керівників підпорядкованих державних установ;

проводить роботу з резервом кадрів;

вивчає професійні, ділові якості осіб, які претендують на зайняття вакантних місць в апараті;

приймає документи і подає їх на розгляд конкурсної комісії;

розглядає і вносить пропозиції щодо стажування кадрів на посадах державних службовців;

готує документацію про призначення і звільнення працівників апарату;

оформляє документи про прийняття Присяги та присвоєння рангів державним службовцям;

обчислює стаж роботи та державної служби;

оформлює документи, пов'язані з проведенням службових розслідувань;

оформлює трудові книжки та особові справи;

готує документи для продовження терміну державної служби;

організує забезпечення роботи атестаційної комісії, щорічної оцінки виконання державними службовцями своїх обов'язків;

здійснює облік військовозобов'язаних;

укладає контракти з керівниками державних установ, організацій, підприємств;

планує службову кар'єру персоналу;

декларує доходи - збір даних;

займається питаннями підвищення кваліфікації кадрів, складає плани-графіки підвищення кваліфікації;

заохочує та нагороджує працівників;

проводить іншу роботу, пов'язану із застосуванням законодавства про працю та державну службу і винагороди.

Державна кадрова політика як складне комплексне явище може успішно реалізовуватися через механізм нормативно-методичного, інформаційного та кадрового забезпечення.

Створення механізму реалізації державної кадрової політики - складна теоретична проблема, недостатньо розроблена в науці державного управління.

Стосовно предмета кадрової політики механізм - це система, що призначена для перетворення руху кадрових процесів у заданому напрямку.

З метою підвищення ефективності кадрової політики дуже важливо налагодити стійкі, надійні механізми і технології роботи з кадрами, які б ґарантували оптимізацію кадрової діяльності.