За час перебування на службі більшість державних службовців за нормальних умов змінюють від 8 до 12 посад. Відбувається зміна посад як у межах одного органу (установи), так і у зв'язку з переходом до інших організацій, у тому числі й в іншу місцевість. Нормальним на цьому етапі проходження державної служби є поступове просування державного службовця по службових сходинах відповідно до його професійної підготовки і досвіду. Законом України “Про державну службу” (стаття 27) визначено, що “просування по службі державного службовця здійснюється шляхом зайняття більш високої посади на конкурсній основі, крім випадків, коли інше встановлено законами України та Кабінетом Міністрів України, або шляхом присвоєння державному службовцю більш високого рангу. Просування по службі здійснюється відповідно до категорій посад державних службовців, а також згідно з рангами, які їм присвоюються” [3].

Статтею 26 Закону України “Про державну службу” державним службовцям, залежно від категорії, до якої вони віднесені, установлені такі ранги: перша категорія - 3, 2 і 1 ранг; друга категорія - 5, 4 і 3 ранг; третя категорія - 7, 6 і 5; четверта категорія - 9, 8 і 7 ранг; п'ята категорія - 11, 10 і 9 ранг; шоста категорія - 13, 12 і 11 ранг; сьома категорія - 15, 14 і 13 ранг. Відповідно до Закону, Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 1996 р. № 658 затверджено Положення про ранги державних службовців. Визначено, що ранги присвоюються в індивідуальному порядку відповідно до займаної посади, рівня професійної кваліфікації та результатів роботи.

Ранги, які відповідають посадам першої категорії, присвоюються Президентом України, другої категорії - Кабінетом Міністрів України. Пропозиції щодо присвоєння рангів, які відповідають посадам першої та другої категорії, вносить Головдержслужба за поданням відповідних державних органів.

Ранги керівникам місцевих органів виконавчої влади, що відповідають посадам третьої-п'ятої категорій, присвоюються відповідно керівником органу виконавчої влади вищого рівня. Ранги іншим керівникам і спеціалістам органів виконавчої влади, що відповідають посадам третьої-сьомої категорії, присвоюються за місцем роботи керівниками цих органів одночасно з призначенням на посаду.

Через два роки після присвоєння державному службовцю відповідного рангу керівник державного органу за поданням безпосереднього керівника розглядає питання щодо можливості присвоєння йому чергового рангу. Позитивне рішення приймається за умови успішної роботи державного службовця. За виконання особливо відповідальних завдань державному службовцю може бути присвоєно черговий ранг достроково у межах відповідної категорії посад. У разі призначення державних службовців на посади більш високої категорії їм присвоюється ранг у межах категорії посад, які вони зайняли. За сумлінну працю при звільненні з державної служби у зв'язку з виходом на пенсію державному службовцю може бути присвоєно черговий ранг поза межами відповідної категорії посад, якщо він має найвищий ранг у цій категорії посад.

Черговий ранг не може бути присвоєний державному службовцю, до якого протягом останнього року застосовувалися дисциплінарні стягнення, а також у період проведення службового розслідування або перебування під слідством. Затримка у присвоєнні чергового рангу до одного року може застосовуватися до державного службовця як захід дисциплінарного впливу.

Державний службовець може бути позбавлений рангу лише за вироком суду. Присвоєння, зміна, позбавлення рангу за вироком суду оформлюється наказом чи розпорядженням керівника державного органу, про що робиться відповідний запис у трудовій книжці державного службовця.

Надбавка за ранг проводиться з дня його присвоєння. Особам, які призначені на посади державних службовців з терміном випробування і мають ранги, присвоєні за попереднім місцем роботи, надбавка за ранг у період випробування проводиться відповідно до цього рангу. Концепція адміністративної реформи в Україні передбачає істотне збільшення частки посадового окладу у сукупній заробітній платі, значне піднесення ролі рангу державного службовця у матеріальному стимулюванні.

Просування по службі, як і прийняття на службу, має здійснюватися виключно за ознаками здібностей та кваліфікації, незалежно від статі, расової належності, віросповідання, світогляду тощо. Цей принцип не ґарантує кожному державному службовцю обов'язкове просування по сходинках службової кар'єри, але створює для всіх рівні можливості [18,с.14].

На етапі просування по службі з'являються і нові елементи проходження державної служби, які на етапі прийняття на державну службу не застосовуються: атестація, ротація, заохочення та відповідальність.

Атестація у вузькому розумінні проводиться з метою перевірки і оцінки професійних, ділових і особистих якостей службовця, визначення його службово-посадової відповідності вимогам, що висуваються до державного службовця. Атестація у більш широкому розумінні вирішує такі основні завдання:

дотримання на практиці принципів державної служби;

забезпечення законності в системі функціонування державної служби;

формування професійного кадрового персоналу державних органів;

виявлення потенційних можливостей державного службовця з метою просування його по службі;

застосування до державних службовців заходів відповідальності і стимулювання;

забезпечення реального функціонування механізму просування службовців по службових сходинах;

підтримка стабільності державної служби;

стимулювання підвищення кваліфікації і професіоналізму;

попередження і боротьба із правопорушеннями та корупцією в системі державної служби. Під час атестації оцінюється робота, ділові та професійні якості працівників при виконанні ними службових обов'язків. Без атестації неможливе удосконалення й упорядкування проходження державної служби, оскільки в кожному конкретному випадку порядок проходження і просування по службі має здійснюватися на підставі результатів оцінки діяльності працівника, виконання ним службових обов'язків.