ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ - I РОЗВИТОК І ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОГОВОРУ РЕНТИ

1.1 Історичне походження і розвиток договору ренти

1.2 Поняття договору ренти та його юридична характеристика

1.3 Види договору ренти

1.4 Сторони договору ренти

РОЗДІЛ - II. ДИНАМІКА ДОГОВОРУ РЕНТИ

2.1 Укладення договору ренти

2.2 Зміст договору ренти

2.3 Виконання договору ренти

2.4 Забезпечення виконання договору ренти

2.5 Припинення договору ренти

РОЗДІЛ - IIІ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕВИКОНАННЯ ЧИ НЕНАЛЕЖНЕ ВИКОНАННЯ ДОГОВОРУ РЕНТИ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

В зв'язку із введенням у 2004 році в дію нового Цивільного кодексу України, яким уперше було запроваджено регулювання договірних рентних правовідносин (глава 56 Рента) актуальності набула проблема юридичної природи, укладення і застосування договору ренти.

Договір ренти є традиційним різновидом ризикових правочинів, який займає самостійне місце серед цивільно-правових договорів, пов'язаних з переходом права власності на майно. Поняття ренти можна розглядати у двох взаємно обумовлених значеннях: як юридичної і економічної категорій. У юридичному розумінні рента є правовою формою здійснення передачі майна (рентного капіталу) у власність.

Закріплений нормами Глави 56 ЦК України (ст.ст. 731-743) інститут ренти є новим для українського цивільного законодавства, тому серед договорів відчуження найменш дослідженим у вітчизняній юридичній літературі є договір ренти.

Розміщення договору ренти в окремій главі наглядно свідчить про його специфічний юридичний характер, що не може бути належним чином врегульований без спеціально присвячених йому правових норм.

Разом з тим, виділення в ЦК України спеціальної глави під договір ренти ще не в повній мірі свідчить про те, що він носить самостійний юридичний характер. Адже субсидіарне застосування до нього правил ст. 734 ЦК України переконує, що він має багато спільного з договорами купівлі-продажу, дарування, а також із договором відсоткової позики про, що не згадується в законодавстві, але не раз згадувалося в науковій літературі [11, с.352; 20, с.102].

Щоб зрозуміти природу цього договору, з'ясувати сферу його застосування, зробимо спочатку невеличкий екскурс до історії.

Рента (з німецької Rente) - регулярно отримуваний дохід з капіталу, землі, облігацій, страхування і т. ін., який не потребує від одержувача підприємницької та трудової діяльності [35, с.453]

Договір ренти відомий ще з середніх віків. В літературі згадуються дві основні причини виникнення договору ренти у європейському законодавстві. На думку відомого французького цивіліста Л.Ж.Морандьєра [19, с. 123], однією з них є недостатня кількість готівкових коштів - обставини, яка привела до того, що з'явилася рента нерухомості. Вчений писав, що “власник, який хотів продати своє нерухоме майно, легше знаходив набувача, який бажав би виплатити йому вічну ренту, ніж такого, який би був згодний заплатити капітальну суму, бо в достатній кількості грошей не було”. Другою причиною, з якої з'явилася рента, Л.Ж. Морандьєр бачив в тому, що церква, як і законодавство, забороняла процентні позики, які ганьбились як лихварство. На його думку це була сороміцька заборона, і люди шукали вихід, як її обійти. Для цього і користувалися договором про встановлення ренти. Позичальник, який отримував велику суму, приймав на себе не обов'язок сплачувати проценти на цю суму і повернути її, а невизначений обов'язок виплачувати кредитору щорічну ренту.

Перехід України до ринкових відносин явився передумовою виникнення в цивільному законодавстві інституту договору ренти.

Легальне визначення цей договір має в п.1 ст. 731 ЦК:

“За договором ренти одна сторона (одержувач ренти) передає другій стороні (платникові ренти) у власність майно, а платник ренти взамін цього зобов'язується періодично виплачувати одержувачеві ренту у формі певної грошової суми або в іншій формі.”

Предметом договору ренти, як узагальнено вище є те, що у власність платникові ренти передається майно. Згідно ст. 190 ЦК, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Під поняття “майно” підпадають також гроші, цінні папери. Таким чином, предметом договору ренти можуть бути речі (як рухомі, так і нерухомі), готівкові гроші та цінні папери.

Відповідно до вимог ст. 732 ЦК, договір ренти укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а договір про передачу нерухомого майна під виплату ренти підлягає також державній реєстрації.

У зв'язку з тим, виникає питання чи справедливо договір ренти на сьогоднішній день має чи не найменше застосовується серед договорів, що своєю метою мають передачу права власності на майно. Зрозуміло, що від правильного вирішення цього питання в сучасному позитивному законодавстві залежатиме ефективність цивільно-правового механізму регулювання договірних рентних правовідносин у майбутньому.

Так, виділення в ЦК України спеціальної глави 56 (Рента), як думається, не пов'язується з наявністю особливих практичних відмінностей договору ренти в українському майновому побуті від практичних особливостей договору ренти в юридичному побуті інших країн дальнього й близького зарубіжжя. У загальному порівнянні умови договору ренти за ЦК України майже нічим не відрізняються від його умов за ЦК інших країн. Як і всюди договір ренти, що передбачений у ЦК України має означені вище риси кредитного правочину, купівлі-продажу, та в окремих випадках дарування, і саме тому до нього, в субсидіарному порядку, повинні застосовуватись відповідні правила про ці договори, якщо це не суперечить суті договору ренти.

Місце ж договору ренти в українському ЦК серед договорів, що своєю метою мають перенесення права власності на майно обумовлюється тим, що як за договорами купівлі-продажу, так і за договорами позики (різновидом яких вважається договір ренти) завжди переходить право власності на майно. А, як відомо, передача - права власності на майно вважається першорядною системною ознакою по відношенню з іншими системними ознаками, оскільки, непорушна власність це фундамент, на якій базується функціонування ринкової економіки.

Актуальність теми полягає в тому, що в умовах сучасної економіки (а саме, виплати пенсіонерам пенсій, розмір яких не забезпечує достатній рівень проживання), неможливості передбачити в бюджеті держави статей видатків, які були б направлені на підвищення соціальних гарантій, постає проблема існування людей, в тому числі пенсійного віку, які не мають можливості утримувати себе, отримувати належний медичний і соціальний догляд, саме через брак коштів.

В той же час, після введення до Цивільного Кодексу України глави, що регулює договір ренти - договір, що надає можливість власнику нерухомості або іншого майна відчужити його, при цьому зберігаючи за собою право довічного проживання в своїй квартирі чи будинку, право і надалі користуватись майном та все ж таки отримуючи прибуток - ренту.

Для визначення сутності розглянутого договору, як і будь-якого іншого, має значення його юридична кваліфікація. Стосовно договору ренти це виявляється особливо складним; не випадково з цього приводу існують досить істотні розбіжності в літературі.

Предметом дослідження цієї роботи виступають поняття договору ренти, його суть та характеристики, а також критерії, за якими договір ренти відрізняється від інших договорів.

Об'єктом дослідження виступає історичне походження, законодавче регулювання та теоретичні дослідження договору ренти в Україні та за кордоном. Зокрема, проводяться порівняння договору ренти в Україні та Російській федерації, розглядаються найбільш проблемні питання укладення, реєстрації, виконання договору. З цією метою будуть розглянуті роботи українських та російських науковців, присвячені такому юридичному явищу як договір ренти, а також буде проведений короткий екскурс в історію виникнення цього явища, висвітлюватимуться найбільш поширені позиції щодо причин виникнення цього договору та проведені дослідження існування подібних за своєю юридичною суттю договорів в радянські часи.

Отже, договір ренти є однією з новел Цивільного кодексу України, що в умовах відсутності усталеної судової практики і традицій правового регулювання рентних відносин обумовлює потребу в проведенні їх всебічного цивільно-правового аналізу з метою уникнення правових колізій і належного вирішення проблем застосування. Додаткова актуальність досліджень наведених питань викликана відсутністю системних наукових досліджень цього виду ризикових договорів, що не завжди дозволяє виявити критерії і відмежувати їх від суміжних конструкцій. У вітчизняній цивілістичній літературі фактично відсутні системні наукові дослідження даного виду ризикових договорів. Найбільш глибокі наукові дослідження з цих питань проведено у працях М.Бару і Е.Яргиної [1]. У наступному окремі питання з вказаної проблеми розглядались і у наукових публікаціях і навчальній літературі вчених-цивілістів, однак, переважно у контексті договору довічного утримання (М. Брагинський, В. Вітрянський, С. Хохлов) [13]. А також окремі дослідження проведені Апанасюком М.П.

Недостатньо уваги приділено важливим питанням, пов'язаним з визначенням поняття і природи договорів ренти як різновиду ризикових договорів, виявлення критеріїв їх відмежування від суміжних правових конструкцій. У зв'язку з цим виникає необхідність системного підходу в розумінні і цивільно-правовому регулюванні даної правової категорії як родового поняття будь-яких видів рентних договорів, у тому числі довічного утримання.

Мета даної роботи полягає у дослідженні правової природи договору ренти як ризикового договору і виявлення відмінних особливостей цього договірного зобов'язання від інших подібних договорів.

При цьому будуть висвітлені основні переваги укладення саме договору ренти, а не, договорів довічного утримання, дарування, купівлі-продажу чи складення заповіту. Для таких осіб, які в умовах сучасності хочуть отримати прибуток від своєї нерухомості, в той же час зберігши за собою право проживання та користування своїм майном.

Таким чином, вважаю, що договір ренти справедливо посідає місце серед договорів, що своєю метою мають передачу права власності на майно. При цьому, глава 56 (Рента) ЦК України носить загальний нормативний характер по відношенню до різновидів договорів купівлі-продажу, дарування й позики - договору ренти, який має свою особливу практичну специфіку, і потребує особливої уваги щодо свого належного врегулювання. Виділення українським законодавцем окремої глави під врегулювання договору ренти є цілком виваженим позитивним кроком вперед по відношенню до своїх закордонних колег, оскільки це дозволяє досягти певної ефективності позитивного врегулювання Цивільним Кодексом України нових договірних рентних правовідносин.

РОЗДІЛ I.

Розвиток і загальна характеристика договору ренти

1.1 Історичне походження і розвиток договору ренти

Рента (ньому. Rente, фр. - rente - від лат. reddita - віддана) як економічна категорія означає всякий регулярно одержуваний дохід з капіталу, майна або землі, не потребуючий від своїх одержувачів підприємницької діяльності [2, с.331-335].