ґ)будинки маневреного житлового фонду. (Маневрений житловий фонд - житловий фонд, сформований інвестором-забудовником за власні кошти та призначений для тимчасового проживання громадян на час проведення реконструкції житла застарілого житлового фонду.)

Із наведеного переліку стає зрозумілим, що правовий режим, який поширюється на житловий фонд соціального і спеціального призначення в частині забезпечення житлових прав осіб, що втратили житло, майже однаковий. Проте слід відмітити наступні розбіжності: 1) право на житло для тимчасового проживання у громадян виникає тільки у визначених законом випадках, 2) Житловий кодекс УРСР прямо відносить такий житловий фонд до спеціалізованих жилих приміщень;

3) користування спеціалізованим житлом безоплатне що прямо випливає із ст. 131 ЖК УРСР, а користування житлом соціального призначення завжди платне, що прямо встановлено у ст. 2 Закону України "Про житловий фонд соціального призначення".

Проте схожі риск полягають у наступному:

— мета забезпечити житлом громадян, які його не мають;

— громадяни не мають можливості за власний кошт задовольнити свої житлові потреби, тому житло надається безоплатно або за доступну плату;

— на мешканців такого фонду поширюються ті самі обмеження (заборона права приватизувати, обміняти, поділити, здавати в під найм тощо);

тимчасовий характер проживання пов'язаний із можливістю продовження строку в разі неспроможності мешканця цього приміщення набути альтернативне місце проживання.

1.2 Система управління житловим фондом України

Учасниками управління житловим фондом , крім громадян, є юридичні особи, держава в особі спеціально створених органів, органи місцевого самоврядування, громадські організації.

Відповідно до житлового законодавства суб'єктами житлових правовідносин можуть бути, з однієї сторони уповноважений державний орган, юридична чи фізична особа (власник житла), з другої заінтересований суб'єкт (фізична та юридична особи).

Житловий кодекс УРСР 1983 р. ще не приведений у відповідність до чинного законодавства України.

Він і нині містить застарілі норми, що передбачають компетенцію органів колишнього Союзу РСР.

Нині нормативно-правові акти приймаються стрімко і відповідно до суспільних відносин, що динамічно розвиваються, що зумовлене необхідністю переходу від старої системи найму державного житла до нової системи, яка ґрунтується в основному на відносинах власності, притаманних ринковій економіці. Тому систему уповноважених органів слід розглядати з урахуванням рішень, які приймаються, і через їх вплив на суспільні відносини в житловій сфері.

Головна роль у створенні нормативно-правових актів з питань житлового законодавства належить Верховній Раді України. Президент України здійснює функції забезпечення дотримання конституційності, законності дій інших суб'єктів управління житловим фондом.

Президент зобов'язаний створювати умови, що забезпечували б чітке та своєчасне реагування відповідних органів держави на будь-які факти порушення конституційних норм. Як гарант прав і свобод людини він має сприяти створенню відповідних механізмів контролю та забезпечувати їх реалізацію.

Кабінет Міністрів спрямовує і координує роботу міністерств та інших органів виконавчої влади, що входять до системи виконавчої влади, перебувають у його безпосередньому віданні та підпорядковуються йому.

Кабінет Міністрів України покликаний реалізувати державну політику в житловій сфері і забезпечувати виконання житлової політики, що полягає зокрема у:

1) забезпеченні реалізації державної політики у цій сфері;

2) розробленні загальнодержавної програми розвитку соціального житла та здійснення контролю за її виконанням;

3) координації діяльності центральних органів виконавчої влади та місцевих державних адміністрацій у цій сфері;

4) здійсненні інших повноважень у цій сфері відповідно до закону;

5) встановленні єдиного порядку державної реєстрації прав власності та інших майнових прав на житло;

6) визначенні правил обліку та надання житла громадянам, які потребують поліпшення житлових умов;

7) затвердженні правила користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, їх утримання та інші нормативні документи;

8) визначення порядку надання пільг юридичним і фізичним особам, які беруть участь у будівництві або утриманні житлового фонду;

9) встановленні порядку здійснення державного нагляду та контролю за використанням і збереженням житлового фонду;

10) встановленні порядку визначення мінімальної норми забезпечення загальною жилою площею для визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов.

У сферах своєї діяльності центральні органи виконавчої влади можуть видавати нормативно-правові акти, що підлягають реєстрації у Міністерстві юстиції1. Але така реєстрація не є незаперечним доказом відповідності певного акта чинному законодавству України,

Основним центральним органом виконавчої влади є Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Указом Президента України № з633/2011 затверджено Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Відповідно до зазначеного Положення Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Основними завданнями Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України є : участь у формуванні та забезпечення реалізації державної політики у сферах будівництва, містобудування, архітектури, промисловості, будівельних матеріалів, житлово-комунального господарства, а також державної житлової політики;

збереження традиційного характеру середовища, історичних ареалів населених місць, пам'яток архітектури і містобудування;

реформування житлово-комунального господарства та здійснення перетворень у будівництві і промисловості будівельних матеріалів;

регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сфері централізованого тепло -, водопостачання та водовідведення.

Відповідно до зазначеного положення Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Має право залучати у встановленому порядку спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, представників громадських організацій для розгляду питань, що належать до його компетенції.

Враховуючи адміністративно територіальний устрій України, а саме окреме значення Автономної Республіки Крим, в АРК діє Міністерство регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим.

Положення про Міністерство регіонального розвитку та житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим затверджено Постановою Ради міністрів АРК 01.03.2011г.

Згідно зазначеного Положення в житлово-комунальній сфері міністерство має певні повноваження:

реалізація в Автономній Республіці Крим державної політики з питань реформування та комплексного розвитку житлово-комунального господарства в частині водо -, теплопостачання, водовідведення, у тому числі в сільських населених пунктах, експлуатації та ремонту житла, дорожнього і зеленого господарства, благоустрою території міст і селищ міського типу, надання ритуальних, готельних та інших послуг, виконання ремонтно-будівельних робіт у сфері житлово-комунального господарства, а також розвитку міського електротранспорту;

координація розвитку та ефективного функціонування житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим на основі реалізації та вдосконалення єдиної інвестиційної, науково-технічної, економічної, соціальної політики;

визначення пріоритетів розвитку житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим і на цій основі формування галузевого та міжгалузевого взаємодії;

створення режиму найбільшого сприяння для інвестування розвитку пріоритетних напрямів житлово-комунального господарства, залучення позабюджетних коштів на його розвиток шляхом проведення організаційної роботи з розробки та реалізації інвестиційних проектів спільно з Міністерством економічного розвитку і торгівлі Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування.

Учасниками житлових правовідносин можуть бути органи місцевого самоврядування, які також можуть бути власниками житлового фонду. Юридичними гарантіями забезпечення прав громадян на житло є надання органам місцевого самоврядування певних повноважень, встановлення певних обов'язків у житловій сфері.

Органи місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації та їх посадові особи наділені владними повноваженнями. Органами місцевого самоврядування є сільські, селищні, міські ради. Виконання своїх повноважень вони можуть доручити уповноваженому ним органу, який самостійно може виступати суб'єктом житлового права.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду" від 22 грудня 2006 р. № 525-V Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, відповідно до своєї компетенції здійснюють контроль за виконанням місцевих програм реконструкції, заміни житлового фонду, в тому числі за додержанням законодавства України під час проведення конкурсів із залучення інвесторів-забудовників до виконання зазначених програм.

Відповідно до ст. 11 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи, які є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади -- також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

1) управління об'єктами житлово-комунального господарства;

2) облік громадян, які відповідно до законодавства потребують поліпшення житлових умов;

розподіл та надання відповідно до законодавства житла, що належить до комунальної власності;

вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків і споруд, що належать до комунальної власності;

3) сприяння розширенню житлового будівництва, надання громадянам, які мають потребу в житлі, допомоги в будівництві житла, в отриманні кредитів, у тому числі пільгових, та субсидій для будівництва чи придбання житла; надання допомоги власникам квартир (будинків) в їх обслуговуванні та ремонті; сприяння створенню об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, реєстрація таких об'єднань;

4) реєстрація житлово-будівельних кооперативів;

здійснення контролю за їх діяльністю відповідно до закону;

5) облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням;

6) надання відповідно до закону громадянам, які потребують соціального захисту, безоплатного житла або за доступну для них плату;

7) здійснення контролю за станом квартирного обліку та додержанням житлового законодавства на підприємствах, в установах та організаціях, розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності;

8) видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та комунальних організацій.