Вступ

Актуальність теми визначається важливістю фінансово-правової норми у науці фінансового права. Відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності держави, регулюються нормами фінансового права. Як і норми всіх інших галузей права, це писані правила поведінки, які встановлюються державою у суворо визначеному порядку і формі та вводяться в дію в точно встановлений законодавцем термін. Фінансово правові норми не є простою волею законодавчих і виконавчих органів, вони мають матеріальне обґрунтування. Державні органи, приймаючи закони і нормативні акти у галузі фінансової діяльності, завжди обмежені об'єктивними економічними можливостями. Так, держава може фінансувати свої потреби, тільки виходячи з доходів, отримання яких у свою чергу залежить від рівня розвитку матеріального виробництва та діяльності всієї соціальної сфери, що визначає надходження податків та інших платежів до бюджету та інші позабюджетні фонди. Фінансово-правові норми визначають права і обов'язки учасників фінансових відносин, обставини, за яких вони стають носіями прав і обов'язків, і передбачають відповідальність за виконання приписів держави. Здійснюючи фінансову діяльність, державні органи та органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції вживають фінансово-правові акти, за допомогою яких у межах своїх повноважень регулюють суспільні відносини в області акумуляції, розподілу та використання фінансових ресурсів, проведення контролю за їх витрачанням, за виконанням фінансових планів, фінансових зобов'язань перед державою. У таких актах і виражаються юридичні (або правові) форми фінансової діяльності держави і муніципальних утворень.

Предмет дослідження складає система нормативних актів, що встановлюють певні організаційно-правові форми фінансово-правової норми; спеціальна вітчизняна і зарубіжна наукова література, в якій розкривається розвиток і становлення фінансово-правової норми.

Об'єктом роботи фінансово-правова норма.

Метою роботи є дослідження основних проблем розвитку та становлення фінансово - правової норми. Аналіз основних напрямів діяльності фінансово - правової норми та її структурних елементів відповідно до сучасного законодавства.

Завдання роботи:

· обґрунтувати поняття та ознаки фінансово-правової норми;

· розкрити сутність та особливості фінансово-правової норми;

· визначити основні проблеми реалізації фінансово-правової норми;

· проаналізувати структуру фінансово-правових норм;

· розглянути види фінансово - правових норм;

· дослідити роль фінансово - правових норм у механізмі фінансово - правового регулювання.

Ступінь наукової розробки теми. Розроблення проблем державних фінансів сприяло формуванню певних знань у галузі фінансів, специфічних норм регулювання. У зародкових формах вони були ще в законах Хаммурапі, Руській Правді, Великій хартії вольностей. Більш стійкими погляди на фінанси стали на рубежі XVI-XVII ст. у працях Ж. Бодена, Т. Гоббса, Ш. Монтеск'є. До середини XVIII ст. з'являються спеціальні дослідження в цій галузі: Зонненфельса («Основні начала поліції, комерції и фінансів», 1776 р.), Юсти («Докладне міркування про податки», 1755 р.; «Система фінансів», 1766 р.). У цей самий період виходять праці У. Петті, А. Сміта, Д. Рікардо. У XIX ст. фінансово-правова наука фактично сформувалася і відбувалася її деталізація на рівні окремих інститутів. Такими дослідженнями стали праці Г. Бллінека («Бюджетне право»), А. Вагнера, Г. Жеза, Л. Штейна. У XX ст. науку фінансового права в Західній Європі розвивали переважно представники французької школи П. Годме і Г. Жез.

Істотний якісний розвиток норми фінансового права у 70-90-х роках XX ст. пов'язаний з іменами В.В. Бесчеревних («Компетенция Союза ССР в области бюджета», 1976 р.), Л.К. Воронової («Правовые основы расходов государственного бюджета в СССР», 1981 р.), С.Д. Ципкіна («Доходы государственного бюджета СССР. Правовые вопросы», 1973 р., «Финансово-правовые институты и их роль в усовершенствовании финансовой деятельности государства», 1984 р.), Н. І. Хімічевої («Субъекты советского бюджетного права», 1979 р.), Активно працюють у цей період провідні спеціалісти в галузі фінансового права О.М. Горбунова, Т.С. Єрмакова, Л.Н. Коган, В.Е. Кузниченкова, Н.А. Куфакова, Л.С. Малокотин. На початку 90-х років XX ст. дещо змінилися умови, орієнтири та особливості розвитку фінансово-правової науки. Основу цих особливостей становила специфіка законодавчого регулювання фінансової діяльності в Україні. Фундатором фінансово-правової науки в Україні в цей період є Л.К. Воронова. Фактично всі більш-менш помітні дослідження в цій сфері відбувалися під її керівництвом і за ЇЇ участю, та й ті школи, що утворилися в Україні до початку XXI ст., створювалися за її особистої участі й керівництва.

Структура роботи. Робота складається із вступу, основної частини, висновків та списку використаних джерел і літератури. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дослідження, визначається мета, завдання, об'єкт та предмет дослідження, а також короткий опис літератури. В основній частині досліджуються основні проблеми, які розміщені в трьох розділах. У висновках сформульовані результати курсової роботи. Загальний об'єм роботи - 39 сторінок.

1. Теоретичні засади дослідження фінансово-правових норм

1.1 Поняття та ознаки фінансово-правових норм

фінансовий правовий норма

Державно-правова теорія та практика сформували багато уявлень стосовно норми права та її трактування. На початку ХІХ століття відомий російський юрист І.В. Михайловський писав, що тільки юридичні норми мають безумовну обов'язковість, вищий ступінь імперативності, найбільшу стійкість і чинність. Усі ці властивості, на його думку, зумовлені особливим характером того зовнішнього авторитету, який санкціонує юридичну норму, а також психікою громадян, які усвідомлюють ступінь її вимог

[6. Михайловский И.В. Очерки философии права. - Томск: Изд-е В.М. Полокина, 1914. - 604 с.с. 58].

З погляду Г.Ф. Шерше-невича, закон є нормою права, тобто загальним правилом, яке розраховано на необмежене число випадків. При цьому вона виходить безпосередньо від державної влади в установленому порядку [Шершеневич Г.Ф. Общая теория права: Учебник. - М.: Изд-во Юрид. колледж МГУ, 1995. - 456 с.с. 15].

Норма в перекладі з латинської означає «правило, точне розпорядження, зразок». Фінансове право як галузь права є складноюсистемою, вихідний, первісний елемент якої - фінансово-правові норми. Саме останні регулюють відносини, що виникають, змінюютьсята припиняються у процесі мобілізації, розподілу і витрачання централізованих і децент-ралізованих фондів фінансових ресурсів.

Існують різні думки щодо поняття фінансово-правової норми. Н.І. Хімічева зазначає, що фінансово-правова норма, - це встановлене державою і забезпечене засобами державного примусу строго визначене правило поведінки у суспільних відносинах, щовиникають у процесі планового утворення, розподілу та використання державних і му-ніципальних грошових фондів, доходів, яке закріплює юридичні права та обов'язки їх учасників. (Финансовое право: ученик / [отв. ред. Н.И. Химичева]. М., 1999. - 367 с. ст. 29)

Е.С. Дмитренко, даючи загальну характеристику фінансово-правової норми, підкреслює, що це формально ви-значене правило поведінки учасників фінансових правовідносин, що виражено у категоричній формі, яке закріплює суб'єктивні права та юридичні обов'язки учасників цих відносин (Дмитренко Є.С. Фінансове право України. Загальна частина: навч. посіб. / Е.С. Дмит-ренко. К.: КНТ, 2006. - 289 с. ст 146).

На думку В.П. Нагребельного, це встановлені державою та забезпечені її примусовою силою загальнообов'язкові правила поведінки, що виникають та розвиваються в процесі мобілізації, розподілу та використання централізованих та децентралізованих фондів коштів, встанов-люють права, обов'язки їх учасників і маютьімперативний характер [НагребельнийВ.П. Фінансове право Украї-ни. Загальна частина: навч. посіб. / В.П. Нагребельний, В.Д. Чернадчук, В.В. Сухонос. Суми: Університетська книга, 2004. - 189 с. с. 64].

Фінансово-правова норма є одним з видів соціальних норм, яка впорядковує суспільні відносини у сфері фінансової діяльності держави шляхом наділення їх учасників формальними правами й обов'язками, здійснення яких забезпечує планомірне формування, розподіл і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів держави. Її зміст виявляється в правилах поведінки, в суспільних відносинах, безпосередньо пов'язаних з фінансовою діяльністю держави. Це одна із специфічних ознак фінансово-правової норми, яка відрізняє її від інших норм права.

Фінансово-правовим нормам властиві всі загальні риси правової норми, а саме:

вони містяться в нормативно-правових актах;

носять формально визначений і загальнообов'язковий характер;

є владним приписом держави;

покладає на учасників суспільних відносин права і обов'язки.

Але при цьому вони мають особливості, притаманні тільки цій галузі права, що зумовлені специікою предмета правового регулювання:

значна частина з них є компетенційними засобами реалізації публічних, а не приватних інтересів;

мають періодичний характер, постають у формі категоричного припису (є імперативними), що виключає зміну умов норми за виявленням суб'єктів;

носять цільове призначення, в їхній системі існують норми - розрахунки.

Фінансово - правові норми відрізняються від інших норм своєю нестабільністю, тому що фінансово-економічна діяльність за своєю суттю мінлива і залежить від багатьох зовнішніх та внутрішніх чинників (економічні кризи, політична обстановка, ціна на нафту, урожайність зерна і т.д.). Нестабільність відносин, що складають предмет фінансово-правового регулювання, призводить, в принципі, до нестабільності самого фінансово-правового регулювання і перш за все до скасування застарілих і появи нових фінансово-правових норм.

У системі права норми єдині та взаємопов'язані. Вони не можуть функціонувати ізольовано. Будь-який структурний елемент, вилучений із системи права, втрачає системні функції і, як наслідок, - соціальну значимість. Лише взяті в сукупності зміст, засоби впливу, форми вираження, процедури, засоби забезпечення, а також система інформування щодо правових норм, дають можливість провести розмежування між цим регулятором та соціальними нормами суспільства, між правом та іншими регуляторами (моральними тощо), які діють у суспільстві.