Заборони у фінансовому праві виступають у формі певних вимог щодо поводження зобов'язаних суб'єктів, яким вони адресовані та котрі зобов'язані його дотримувати. Загальнообов'язковість заборони у фінансовому праві доповнюється його детальною формалізованістю. При цьому вона отримує формальну визначеність у фінансово-правових нормах, забезпечується чіткими межами впливу на поведінку осіб. Заборонні фінансово-правові норми є не тільки передумовами відповідальності, але й зовнішнім вираженням, оформленням об'єктивних заборон у сфері фінансової діяльності держави. Наприклад, чинне податкове законодавство України містить заборону на надання індивідуальних податкових пільг. Пільги, будучи повним або частковим звільненням від сплати податку, надаються фізичним, юридичним особам, а також окремим територіям (вільно економічні зони, офшорні зони). Тому кожний нормативно-правовий акт, що регулює механізм справляння того або іншого податку, містить перелік пільг по даному податку.

Серед фінансово-правових норм можна виділити спеціалізовані норми, які не будуть самостійною нормативною основою для виникнення правовідносин [Алексеев С.С. Проблемы теории права: [курс лекций в двух томах]. - Свердловск: Сверд. юрид. ин-т, 1972. - Т. 1. - 394 с. с. 241]. Вони приєднуються до регулятивних норм, виступаючи їхнім своєрідним доповненням. Можна виділити такі види спеціалізованих норм:

- закріплювальні фінансово-правові норми являють собою норми, спрямовані на закріплення в узагальненому вигляді певних елементів фінансових правовідносин. До них можна віднести норми загальної частини податкового права, що розкривають основні та додаткові елементи правового механізму податку, що регламентують умови податкової правоздатності та дієздатності тощо;

- дефінітивні фінансово-правові норми являють собою норми, спрямовані на закріплення в узагальненому вигляді ознак даної правової категорії, певних понять (наприклад, поняття платниківподатків, ставки податку, пільг, предмета й одиниці оподатковування тощо);

- декларативні фінансово-правові норми вливаються в зазначену сукупність норм і сприяють їхньому правильному застосуванню (наприклад, ст. 7 Бюджетного кодексу України закріплює принципи бюджетної системи держави);

- оперативні фінансово-правові норми забезпечують регламентацію фінансових відносин шляхом зміни сфери та термінів дії вже існуючих юридичних норм (припинення їхньої дії);

- колізійні фінансово-правові норми регулюють вибір між нормами, покликані вирішувати колізії, пов'язані з особливостями в чинному фінансовому законодавстві.

Виходячи з призначення в механізмі правового регулювання, специфіки об'єкта регулювання, прийнято розрізняти матеріальні та процесуальні норми.

Матеріальними фінансово-правовими нормами є такі, що визначають зміст дій по правовому регулюванню фінансових відносин, сутність прав, обов'язків, заборон, спрямованих на їхнє регулювання, виражають зміст діяльності як уповноважених, так і зобов'язаних осіб. Дані норми визначають склад доходів і напрямок видатків бюджетів, їх розмежування між різними ланками бюджетної системи, бюджетний устрій держави тощо.

Процесуальними фінансово-правовими нормами вважаються такі, що визначають форму реалізації матеріальних норм, що встановлюють порядок, способи й методи діяльності у сфері фінансової діяльності шляхом закріплення конкретних організаційно-правових форм реалізації матеріальних фінансово-правових норм. Дані норми регулюють порядок складання, розгляду, затвердження, виконання бюджету України, а також звіту про його виконання, бюджетні повноваження України та органів місцевого самоврядування. Переважна більшість даних норм регулюють відносини, що складаються у сфері бюджетного процесу. Процесуальні норми бюджетного права природно мимовільно розподіляються, насамперед по стадіях бюджетного процесу [Пискотин М.И. Советское бюджетное право (Основные проблемы) / М.И. Пискотин. - М.: Юрид. лит-ра, 1971. - 311 с. с. 311]. Дані норми мають процедурний характер. М. Пискотін підкреслював, що на відміну від норм матеріального права, які самі по собі мають на меті впливати на поведінку громадян, посадових осіб, державних органів, регулювати відносини між ними в різних сферах громадського життя, процесуальні норми не мають такої самостійної «зовнішньої» мети [Пискотин М.И. Советское бюджетное право (Основные проблемы) / М.И. Пискотин. - М.: Юрид. лит-ра, 1971. - 311 с с. 311]. На думку автора, зазначені норми визначають склад учасників тієї або іншої діяльності, порядок прийняття рішень; указують види необхідних дій та їхню обов'язкову послідовність; передбачають організаційну форму кожної дії.

3. Роль фінансово - правових норм у механізмі фінансово - правового регулювання

Норми фінансового права, так само як і норми будь-якої іншої галузі права, являють собою правило загального характеру, певний масштаб належної або можливої поведінки, що встановлена державою й охороняється спеціальними державними засобами. Вони також виконують функцію регуля-тора суспільних відносин. Фінансово-правові норми відрізняються від норм інших галузей права тим, що предметом їх регулювання є суспільні відносини, які складаються в процесі планового формування, розподілу та використання державою й органами місцевого самоврядування фінансових ресурсів, які необхідні державі для здійснення своїх завдань і функцій. Відомі вчені в галузі фінансового права зазначають, що норми фінансового права завжди пов'язані з

регулюванням відносин з приводу виконуваних у процесі фінансової діяльності держави розподільчої, контролюючої, стимулюючої функцій при розподілі суспільного продукту й національного доходу в грошовій формі [с. 22 Финансовое право: учебник / [О.Н. Горбунова, Е.Ю. Грачева и др.]. - М.: ТК