Не притягнення покупцем продавця до участі в справі, звільняє другого від відповідальності перед першим, якщо продавець доведе, що, взявши участь у справі, він міг би запобігти вилученню проданого товару у покупця. Продавець, притягнений покупцем до участі у справі, але не узяв в ньому участі, позбавляється права доводити неправильність ведення справи покупцем.

У разі якщо третя особа не виконала свою роль, не допомогла відповідачу виграти справу, вона сама може перетворитися на відповідача, а відповідач за первісним позовом - у позивача.

Треті особи без самостійних вимог користуються правами і обов'язками сторони, в інтересах якої вони виступають, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову, визнання позову або укладення мирової угоди, вимога примусового виконання судової рішення. Зрозуміло, що в даному процесі не виноситься рішення, яким б безпосередньо задовольнялися або відхилялися вимоги третьої особи.

Порядок залучення до справи третіх осіб, які не заявляють вимог на предмет спору, регулюється ЦПК. Сторона, у якої в результаті винесення рішення виникає право вимоги до такого третій особі або до якої у такому випадку може пред'явити вимогу саме третя особа, зобов'язана сповістити цю особу про порушення справи і заявити суду клопотання про залучення його до участі у справі. З цією метою відповідна сторона подає суду мотивовану заяву, копія якої негайно вручається третій особі з роз'ясненням їй права вступити у справу.

Третя особа, що заявляє самостійні вимоги

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу до ухвалення судом рішення. Вони користуються усіма правами і несуть усі обов'язки позивача. Це означає, що треті особи мають всім комплексом, процесуальні права, властиві сторонам, мають матеріальну і процесуальну зацікавленість у справі, несуть судові витрати, на них поширюються всі матеріальні і процесуальні наслідки рішення, яке вступило в законну силу.

Для вступу до справи третю особу із самостійними вимогами повинна мати право на пред'явлення позову і дотриматися встановленого законом порядку його пред'явлення. Підстава, за якими можлива відмова у прийомі позовної заяви, поширюється і на третіх осіб з самостійними вимогами Стаття 121 - цивільно процесуального кодексу України. За заг. ред. Голови Верховного Суду України, к. ю. н. В. Т. Маляренка. К. , Юрінком Інтер. - 2004. [3].

Таким чином, якщо громадянин чи юридична особа висловили бажання на участь у справі в якості третьої особи з самостійними вимогами, якщо є необхідні передумови на пред'явлення позову та дотриманий встановлений законом порядок його пред'явлення, то суд повинен прийняти позовну заяву третьої особи. У той же час суд не може залучити третю особу для участі у справі, якщо воно не дасть своєї згоди і не пред'являє самостійних вимог на предмет спору до первинних сторін.

Однак третя особа може і не знати про розгляд справи в суді. Тому, якщо в процесі підготовки справи до судового розгляду суддя встановлює, що заявлений позов зачіпає інтереси третьої особи, він повинен сповістити його про що знаходиться у провадженні суду справі і часу його розгляду, роз'яснивши право на участь у ньому.

Незалежно від моменту вступу третьої особи у справу (до судового розгляду або в ході його) суд повинен забезпечити йому рівні процесуальні можливості з початковими сторонами для захисту суб'єктивного права.

У випадку, якщо позовна заява третьої особи залишається без руху, суддя зобов'язаний надати йому строк для виправлення недоліків.

У разі відмови у прийомі позовної заяви третьої особи суддя виносить про це мотивовану ухвалу. Відповідно до цивільного процесуального законодавства ухвала може бути оскаржена окремо від судового рішення у випадках, прямо передбачених законом, а також коли вона перешкоджає можливості подальшого руху справи.

Пред'являючи самостійні вимоги на предмет спору, третя особа, як правило, зачіпає права та інтереси як позивача, так і відповідача, тому відповідачами за його позовом в більшості випадків можуть бути обидві сторони. У деяких випадках позов третьої особи може бути пред'явлений і до однієї з сторін.

Процесуальне становище третьої особи з самостійними вимогами дуже схоже на процесуальне становище співпозивачі, тому дуже важливо відрізняти третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору від співпозивачів, важливо визначити їх відмінні ознаки. Таких ознак дві:

1) у співпозивачів збігаються інтереси; інтереси третьої особи протилежні як правила інтересам і позивача і відповідача.

2) співпозивачі протистоїть відповідач; третій особі як правило протистоїть і позивач і відповідач.

У наведеному раніше прикладі про розподіл спільного сумісного майна подружжя позивач і відповідач є суб'єктами правовідносин, що випливають з права спільної сумісної власності на домоволодіння; особа, яка вступила у справу в якості третьої особи, - передбачуваний суб'єкт правовідносин, що випливають з права спільної часткової власності на домоволодіння. Різні за своїм змістом правовідносини пов'язані між собою тим, що склалися з приводу одного і того ж об'єкта або його частини.

Професор Треушников М. К. вважає, що «оскільки суб'єктивне матеріальне право розкривається у формулі «право на що», предметом спору, на який третя особа пред'являє свої самостійні вимоги, слід вважати той матеріальний предмет або ті блага, які є об'єктами спірного матеріального правовідносини між сторонами. Тому більш правильне найменування третіх осіб-треті особи з самостійними вимогами на предмет спору» В. Треушников Н. Залучення в процесі третіх осіб по справах про поновлення на роботі// Сов. Юстіція, 1982, № 14-с. 24 [45]

Третіми особами, що заявляють самостійні вимоги, називаються суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які вступають у порушену в суді справу, пред'явивши позов на предмет спору до однієї чи двох сторін, з метою захистити особисті права чи охоронювані законом інтереси.

Характерною ознакою цього виду третіх осіб є не наявність самостійних прав на предмет спору, які можуть бути визначені тільки судовим рішенням по розгляду справи по суті, а заява самостійної вимоги на предмет спору між сторонами, що пред'являється по їх справі. Цивільний процес - М. Й. Штефан видання 2-ге, перероб. та доп. , 2001 Видавничий Дім «Інтер Юре», 2001 [48] Так, третьою особою буде організація, яка вступила у справу по спору між спадкоємцями про поділ спадкового майна, пред'явивши до них вимогу на це майно, оскільки його спадкодавцем за заповітом було залишено за організацією. У справах сільськогосподарських підприємств до матеріально відповідальним особам про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок загибелі застрахованих сільськогосподарських тварин, мають право брати участь як треті особи з самостійними вимогами органи державного страхування.

Треті особи із самостійними вимогами можуть і не вступати в процес по справі між сторонами, а порушити самостійну справу - пред'явити позов проти тієї із сторін, яка, отримавши позитивне рішення суду на свою користь, порушила чи поставила під загрозу їх права та інтереси з приводу спірного об'єкта. Треті особи не бажають закінчення вирішення судом справи, оскільки у них є побоювання, що визнання права за стороною може утруднити чи зробити неможливим отримання спірного об'єкта, хоч у майбутньому суд і затвердить право за ними. Розгляд справи за їх участю дає можливість зекономити час і процесуальні засоби, зменшити судові витрати і запобігти винесенню судом протилежних за змістом рішень.

Третя особа з самостійними вимогами вступає в справу за своєю ініціативою шляхом пред'явлення позову, але до кого він може бути пред'явлений, у процесуальній літературі з приводу цього були висловлені дві протилежні точки зору: до обох сторін; до однієї або до двох сторін.

Процесуальною формою втілення самостійної вимоги третьої особи буде позовна заява, у якому поряд з іншими реквізитами, необхідно викласти обставини, які обґрунтовують вимоги на предмет спору між сторонами. Таким чином, підтверджується зв'язок між вимогою третьої особи і спірними правовідносинами сторін. Саме на нього і на об'єкт їх матеріального спору спрямовується вимога третьої особи, повністю або частково вимикаючи вимогу позивача або зустрічний позов відповідача. Але такою вимога третьої особи стане тоді, коли вона матиме спільні елементи з первісним позовом. В обох вимогах - спільний предмет, оскільки він визначається одним і тим же об'єктом матеріального спору. Збігається і зміст позовів, оскільки самостійна вимога за правилом ЦПК заявляється на предмет спору, тобто повинна поєднуватися з початковою.

А оскільки наявність обох вимог пов'язана з різним суб'єктним складом, то підстави їх різні, тому що вони покликані обґрунтувати належність суб'єктів до справи і права на предмет спору.

Позовна заява третьої особи із самостійними вимогами оплачується судовим збором за загальними правилами передбаченими ЦПК. Цивільний процес в їх інтересах може бути розпочатий також за ініціативою прокурора, органів державного управління, інших організацій, а також окремих громадян у передбачених законом випадках.

Пред'явлення позову третіми особами можливе в суді першої інстанції до судових дебатів Ч.9 стаття 193 - цивільно процесуального кодексу України. За заг. ред. Голови Верховного Суду України, к. ю. н. В. Т. Маляренка. К. , Юрінком Інтер. - 2004. [3]. Постанова суду про відмову та допуск третьої особи у справу не може бути оскаржені поданням окремої скарги, оскільки такі дії суду не перешкоджають подальшому продовженню справи. Але, ці постанови підпадають під касаційне оскарження.

По процесуальному становищу треті особи із самостійними вимогами користуються усіма правами і мають усі обов'язки позивача. Рівність їх прав пояснюється тим, що відносно їх зроблено припущення, що вони є суб'єктами спірного права. Але між ними існує відмінність: в інтересах позивача розпочинається провадження у справі, а третя особа - вступає у вже розпочату справу в суді, тому об'єднати цих осіб поняттям «позивач» було б неправильно. Назва третьої особи суто процесуальне - вони вступають у справу між двома сторонами, тому і отримали назву третіх осіб.

Цивільний процес, який виник за позовом третьої особи до сторін, має відносну самостійність: його розвиток залежатиме від розвитку процесу між сторонами, але припинення процесу між сторонами не викличе обов'язкового припинення процесу між третьою особою і сторонами. Задоволення сторін укладенням мирової угоди чи в результаті розгляду справи судом першої інстанції не перешкоджає третій особі вимагати відповідно розгляду судом її вимоги до сторін чи порушити касаційне провадження.

Відмінність правового становища третіх осіб, що заявляють самостійне вимогу, і які не заявляють самостійну вимогу:

Третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, називаються суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, які беруть участь у процесі по справі на стороні позивача або відповідача з метою захисту своїх суб'єктивних прав та інтересів.

Одна і та ж сама особа може брати участь у справі як третя особа, тільки з боку однієї сторони. На боці однієї сторони можуть брати участь декілька третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.