Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо рішення у справі може вплинути на їх права або обов'язки по відношенню до однієї зі сторін. Вони користуються процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторони, крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову, визнання позову або укладення мирової угоди, на вимогу примусового виконання судового рішення.

Вступ у справу позивача на стороні позивача або відповідача не створює для третіх осіб положення сторони (співучасника) по спору між позивачем і відповідачем. Третя особа не є передбачуваним суб'єктом спірного матеріального правовідносини і не пред'являє ніяких вимог на об'єкт спору. Тому закон і не надає третій особі, яка не заявляє самостійних вимог, повний обсяг прав і обов'язків сторони. Однак, оскільки треті особи беруть участь у справі на стороні позивача або відповідача, вони, отже, сприяють захисту суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів сторін.

Одночасно закон визначає, що третя особа може взяти участь у процесі тільки в тому випадку, якщо судове рішення у справі може вплинути на її права або обов'язки по відношенню до однієї зі сторін. В іншому випадку у громадянина або організації немає підстав для вступу у справу, а в суду - для залучення його в якості третьої особи. Значить, крім процесуального інтересу - вирішення спору на користь однієї зі сторін - третя особа має ще й суб'єктивний, матеріально-правовий інтерес до справи, який обумовлений впливом судового рішення на її права та обов'язки. Вони відрізняються від третіх осіб із самостійними вимогами характером зацікавленості - не в предметі спору, а в певному результаті його розгляду. Цивільний процес України [Текст] : навч. посіб. / О. А. Логінов, О. О. Штефан. - К. : Юрінком Інтер, 2012. [49]

Наприклад, при задоволенні віндикаційного позову, пред'явленого власником майна до фактичного власника, який придбав майно у третьої особи, покупець має право вимагати від продавця відшкодування всіх збитків. Точно так само при задоволенні позову про відшкодування шкоди, пред'явленого до власника джерела підвищеної небезпеки, останній має право вимагати від особи, безпосередньо винного в заподіянні шкоди, відшкодування збитків. Оскільки підстави первісного позову і можливого регресного позову взаємопов'язані, участь у процесі продавця або особи, що керує джерелом підвищеної небезпеки і безпосередньо винного в заподіянні шкоди, набуває важливого значення для забезпечення всебічного та об'єктивного розгляду позову.

Участь третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, забезпечує виконання цілого комплексу процесуальних завдань:

по-перше, захист матеріально-правових інтересів громадян, організацій, які виступають у процесі в якості третьої особи;

по-друге, сприяння в захисті суб'єктивних прав громадян і організацій, що виступають у ролі сторін у справі;

по-третє, всебічне і повне встановлення всіх обставин у справі;

по-четверте, економію часу і сил суду.

Розглянемо відміну третіх осіб заявляють самостійну вимогу від третіх осіб не заявляють самостійних вимог.

Третя особа без самостійних вимог суб'єктом спірного матеріального правовідносини не є, тому на нього судовим рішенням не може бути покладено який-небудь обов'язок. За загальним правилом матеріально-правові наслідки судового рішення на третіх осіб поширюватися не можуть. Але це не означає, що вплив судового рішення на права і обов'язки третіх осіб полягає тільки в тому, що воно служить формальною підставою для пред'явлення регресного або іншого аналогічного позову. Такий позов в залежності від волевиявлення зацікавленої особи в одних випадках може бути пред'явлений, а в інших - ні. Вплив судового рішення на права і обов'язки третіх осіб слід розуміти в тому сенсі, що законна сила судового рішення, яким встановлюються ті чи інші правовідносини, поширюється на третіх осіб внаслідок такої його властивості, як преюдиціальність. У процесі з регресним позовом не можуть бути оскарженні факти і правовідносини, встановлені рішенням, винесеним за участю третіх осіб. Отже, юридичний інтерес третьої особи без самостійних вимог у процесі за чужим спором полягає у встановленні юридичних фактів, підстав виникнення правовідносин між позивачем і відповідачем. Цьому юридичному інтересу, який має матеріально-правовий характер, надається безпосередньо судовий захист, тобто він охороняється законом.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - це передбачуваний учасник матеріальних правовідносин, взаємопов'язаних зі спірним правовідносинами, що є предметом судового розгляду, що вступає або залучений у процес між первинними сторонами з метою захисту свого охоронюваного законом інтересу.

Закон широко визначає випадки участі в процесі третіх осіб без самостійних вимог, інтерес яких залежить від дозволу вступу на бік однієї зі сторін. Вони можуть заявити про своє бажання взяти в процесі участь або можуть бути залучені у справу за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи суду. Суд зобов'язаний винести з цього питання визначення.

Заява про вступ і залучення третьої особи має містити точні вказівки на підстави, за якими вона може бути допущена або залучена у процес.

Під підставами вступу (залучення) третьої особи в процес розуміються об'єктивні дані про становище суб'єкта в системі матеріальних правовідносин. Це, перш за все, відомості про наявність матеріальних правовідносин між третьою особою і однією із сторін у справі, а також юридичні факти, з наявністю або відсутністю яких закон пов'язує зміну, припинення даних правовідносин або виникнення нових. Це положення можна сформулювати наступним чином:підставою для вступу (залучення) у справу третьої особи служить можливість пред'явлення позову до третьої особи або виникнення права на пред'явлення позову у третьої особи, обумовлена ??взаємним зв'язком основних, спірних правовідносин між однією зі сторін і третьою особою