6.7. Віктимна поведінка жертви злочину

   Віктимна поведінка може бути необережною, ризикованою, провокаційною, об'єктивно небезпечною для самого потерпілого й у результаті чого може сприяти створенню криміногенної ситуації, а в деяких випадках і вчиненню злочину. Водночас, це не фатальна риса особи. У принципі, ступінь віктимності будь-якої людини може бути зведений до нуля. Усе залежить від того, чи людина обирає найбільш оптимальний варіант поведінки, аби не створювати віктимо-генну ситуацію.
   Матеріали досліджень і дані кримінально-правової статистики свідчать, що значна кількість протиправних діянь зумовлені поведінкою самої жертви злочину, а саме:
   - особливостями ситуаційного стану (сп'яніння), станом здоров'я (дефекти органів сприйняття), особливим психічним настроєм, пов'язаним з неадекватними діями у звичайній ситуації;
   - недбалим ставленням до безпеки своєї особистості, честі, гідності та збереження майна;
   - небажанням повідомити правоохоронним органам про злочинні дії, що вже мали місце стосовно неї;
   - легковажним ставленням до правил, які покликані охороняти суспільний порядок і безпеку;
   - участю в незаконній угоді;
   - провокаційною поведінкою.
   За своїм характером віктимна поведінка може бути:
   - конфліктною, коли потерпілий створює конфліктну ситуацію чи бере активну участь у конфлікті, що виник (ініціатором бійки або вступає в бійку на боці однієї зі сторін). Особливими різновидами такої поведінки є необхідна оборона, затримання злочинця та правозахисна активність;
   - провокаційною (демонстрування багатства, екстравагантна зовнішність, неправильна поведінка жінки, що створює враження про її доступність, тощо);
   - легковажною (довірливість і наївність неповнолітніх та інших осіб, які неспроможні протистояти нападникові, створення аварійних ситуацій на шляхах пішоходами й водіями тощо).
   У межах криміногенної ситуації поведінка жертви може бути оцінена як:
   - негативна, тобто така, що провокує злочин або створює для нього об'єктивно сприятливу ситуацію (форми провокації різні: від фізичного чи психічного насилля стосовно злочинця чи його близьких до їх образи, проявів неповаги до громадського порядку та загальновизнаних норм моралі);
   - позитивна, що проявляється у протидії злочинцеві, у виконанні громадського обов'язку тощо;
   - нейтральна, що не сприяла вчиненню злочину.