Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є метод історико-правового та документального аналізу становлення і розвитку такої правової категорії, як гарантії прав та свобод людини (підрозділ 1.1). Використання методів аналізу та синтезу дозволило визначити правову сутність гарантій прав та свобод людини (підрозділ 1.2). Структурно-функціональний метод і методи класифікації та групування допомогли побудувати систему суб'єктів обмеження конституційних прав і свобод підозрюваного, обвинуваченого в кримінальному провадженні (підрозділ 2.2). Цей метод також використано під час розроблення класифікації гарантій прав та свобод підозрюваного, обвинуваченого (підрозділ 1.3). За допомогою діалектичного методу досліджено відповідність кримінального процесуального законодавства судовій практиці (підрозділ 3.1). Логіко-семантичний метод застосовано для формулювання поняття, визначення сутності й значення гарантій прав і свобод людини в кримінальному провадженні (підрозділ 1.2). Порівняльний метод дозволив проаналізувати зарубіжний досвід у реалізації гарантій прав і свобод підозрюваного, обвинуваченого та можливість його запозичення в національну правову систему (підрозділ 3.2). Герменевтичний метод використано для наукового аналізу положень вітчизняного законодавства в частині обмеження прав і свобод підозрюваного, обвинуваченого та гарантії реалізації останніх (підрозділи 2.1, 2.2). Соціологічний метод застосовувався під час анкетування суддів, прокурорів, слідчих, засуджених. Статистичний метод використовувався для узагальнення результатів анкетування. Формально-логічний метод використано для обґрунтування пропозицій щодо уточнення та доповнення норм КПК України (підрозділи 2.2, 2.3).

Нормативно-правову та інформаційну основу дисертації склали: Конституція України; міжнародні договори, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; рішення ЄСПЛ; закони й підзаконні нормативно-правові акти України; чинний КПК України та КПК України 1960 року; судова практика; законодавство зарубіжних країн.

Теоретичною базою дисертаційної роботи стали наукові праці в галузі теорії права, конституційного, кримінального та міжнародного права, кримінального процесу.

Емпіричну базу дослідження становлять дані, отримані в результаті аналізу практики реалізації прав та свобод підозрюваного, обвинуваченого в кримінальному провадженні (понад 250 ухвал слідчих суддів, пов'язаних з обмеженням прав та свобод, унесених до Єдиного державного реєстру судових рішень), близько 35 рішень ЄСПЛ, результати анкетування 65 прокурорів і 44 слідчих органів Національної поліції Херсонської, Харківської та Одеської областей, а також результати анкетування 22 слідчих суддів місцевих загальних судів Одеської, Херсонської та Харківської областей. Проведено анкетування 15 засуджених Личаківської виправної колонії № 30, проаналізовано статистичні матеріали ЄСПЛ, Верховного Суду, Національної поліції, Генеральної прокуратури України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дана дисертація є однією з перших в Україні наукових робіт, у якій комплексно досліджено гарантії реалізації прав та свобод людини під час їх обмеження в кримінальному провадженні, починаючи з їх історичного становлення та закінчуючи дослідженням кожної окремо взятої гарантії прав і свобод підозрюваного та обвинуваченого. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових концептуальних наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем. Основні з них такі:

уперше:

- науково обґрунтовано і визначено предмет кримінальних процесуальних гарантій, а саме права особи, її законні інтереси, обов'язки (які динамічно пов'язані з діяльністю суб'єктів кримінального провадження), відповідальність за невиконання або ж неналежне виконання покладених обов'язків, а також процесуальна форма;

- за критерієм процесуальних дій визначено класифікацію кримінальних процесуальних гарантій під час їх обмеження в кримінальному провадженні, систематизовано норми КПК України, які виступають гарантіями прав і свобод людини при їх обмеженні в кримінальному провадженні. Зокрема, гарантії прав та свобод при застосуванні запобіжних заходів систематизовано у відповідні групи: права підозрюваного, обвинуваченого, що можуть виступати в якості гарантій інших його прав; повноваження слідчого з охорони та захисту прав підозрюваного, обвинуваченого; діяльність захисника та законного представника із забезпечення прав підозрюваного, обвинуваченого; прокурорський нагляд у вигляді процесуального керівництва за додержанням прав підозрюваного; судовий контроль за дотриманням прав підозрюваного. В основу засад кримінального провадження як гарантій прав підозрюваного, обвинуваченого покладено такий критерій, як засади, що дають змогу своєчасно виправляти допущені порушення норм процесуального і матеріального права в кримінальному провадженні, забезпечують правомірність розшукових начал кримінального провадження;

- на основі вивчення судової практики сформульовано пропозиції до кримінального процесуального законодавства України щодо вдосконалення процесуального порядку реалізації гарантій прав і свобод підозрюваного, обвинуваченого. Зокрема, запропоновано внести зміни та доповнення до статей 3, 185, 206, 234, 236, 255 КПК України;

удосконалено:

- періодизацію формування та розвитку гарантій прав і свобод людини під час їх обмеження в кримінальному провадженні;

- поняття кримінальних процесуальних гарантій прав та свобод людини в кримінальному провадженні, яке пропонується розуміти в якості регламентованих законодавством засобів, методів та способів, за допомогою яких втілюються в життя, охороняються від посягань, а у випадку правопорушень відновлюються гарантовані внутрішнім національним законодавством та міжнародними актами права та свободи особи;

- підходи щодо допустимості обмеження конституційних прав людини в кримінальному провадженні та поняття обмеження конституційних прав і свобод підозрюваного, обвинуваченого в кримінальному провадженні, яке слід розуміти як звуження або ж повна заборона підозрюваному, обвинуваченому на свій розсуд та за власним бажанням учиняти певні дії, користуватися певними матеріальними благами та самостійно обирати місце перебування;

- систему суб'єктів, уповноважених відповідно до закону обмежувати конституційні права і свободи підозрюваного, обвинуваченого. В основу побудови зазначеної системи покладено взаємозв'язки та взаємообумовленість зазначених суб'єктів під час здійснення ними правозастосовної діяльності в кримінальному провадженні;

- наукові підходи щодо співвідношення гарантій та механізму реалізації прав і свобод людини;

набули подальшого розвитку:

- зміст конституційних прав людини, які найбільш обмежуються під час розслідування кримінальних правопорушень (право на свободу та особисту недоторканність, на недоторканність житла чи іншого володіння особи, повагу людської гідності);

- обґрунтування необхідності розуміння гарантій прав та свобод підозрюваного, обвинуваченого під час кримінального провадження як обов'язковий структурний елемент, що впливатиме на виправлення зазначених осіб;

- питання щодо удосконалення механізмів реалізації прав та свобод підозрюваних, обвинувачених не лише на законодавчому рівні, а й в практичній площині;

- обґрунтування щодо запровадження в національну кримінальну процесуальну систему позитивного зарубіжного досвіду, зокрема інституту «ампаро де лібертад».

Практичне значення одержаних результатів. Викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:

у науково-дослідній сфері - для подальших досліджень механізмів реалізації гарантій прав та свобод підозрюваного, обвинуваченого під час кримінального провадження, розробки нових дієвих гарантій прав та свобод(акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження у науково-дослідну роботу кафедри кримінального процесу та криміналістики Академії адвокатури України від 15 червня 2017 року);

у правотворчій діяльності - з метою вдосконалення кримінального процесуального законодавства України;

у правозастосовній діяльності - під час підготовки науково-практичних рекомендацій щодо дієвих механізмів реалізації гарантій прав та свобод людини (акт впровадження у практичну діяльність Новокаховського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 6 червня 2017 року);

у навчальному процесі - під час викладання курсу кримінального процесу, підготовки матеріалів для підручників та навчальних посібників з кримінального процесу.

Особистий внесок здобувача. Дослідження виконано дисертантом самостійно. Використані наукові розробки інших авторів подаються з обов'язковим посиланням. Викладені в дисертації положення, висновки, пропозиції, що відбивають її наукову новизну, розроблені автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дослідження оприлюднено у вигляді доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях: «Сучасні тенденції розвитку юридичної науки та практики» (22, 23 травня 2015 р., м. Кривий Ріг); «Розвиток юридичної науки: проблеми та перспективи» (3-6 травня 2016 р., м. Лондон); «Державне регулювання суспільних відносин: розвиток законодавства та проблеми правозастосування» (8, 9 липня 2016 р., м. Київ); «Захист прав людини в парадигмі верховенства права» (17, 18 травня 2017 р., м. Київ); «Сучасні тенденції розвитку криміналістики та кримінального процесу» (8 листопада 2017., м. Харків).

Публікації.Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано в дванадцяти наукових роботах, з яких сім статей опубліковано в наукових фахових виданнях (дві - у закордонних періодичних наукових виданнях), а також п'яти тезах доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Робота складається з титульного аркуша, анотацій, змісту, переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів, що включають у себе вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (304 найменування) на 30 сторінках та 5 додатків на 13 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 234 сторінки, із них основного тексту 179 сторінок.

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА ПРИРОДА ГАРАНТІЙ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

1.1 Генезис розвитку гарантій прав і свобод людини в кримінальному провадженні

Частина 2 статті 3 Конституції України містить положення, відповідно до якого «права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави», а «утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави».

З упевненістю можна стверджувати, що ефективність гарантій основних прав і свобод людини та громадянина залежить від рівня розвитку правових інститутів демократії, стану економіки, засобів розподілу життєвих благ, правотворчої діяльності в суспільстві, рівня правового виховання і культури населення, ступеня суспільної злагоди, наявності належного функціонування державної влади, громадського впливу та контролю, а також від методології запобігання і протидії корупції. Гарантії прав і свобод людини та громадянина, їх широта, реальність, здійсненність відображають не лише фактичний та юридичний статус особи в суспільстві, а й суть діючого в державі правового режиму, соціальні можливості, які закладені в самому суспільному ладі. Вони показники зрілості суспільства, його досягнень. Більш того, на державу та її органи Конституція України і Закони України покладають обов'язки забезпечення прав і свобод людини та громадянина [123, с. 3].