Міністерство освіти і науки України

Одеська національна морська академія

Факультет морського права і менеджменту

Кафедра адміністративного та кримінального права

Курсова робота

Державне фінансування безпеки судноплавства України та охорони водних ресурсів

Одеса-2010

Зміст

Вступ

Глава 1. Правові основи забезпечення безпеки судноплавства в україні. Державна система управління безпекою судноплавства

Глава 2. правові основи охорони водних ресурсів в україні

2.1 Загальні засади охорони водних ресурсів

2.2 Водний кодекс України як головний регулятор охорони водних ресурсів України

2.3 Роль Кабінету Міністрів України, Місцевих Рад у охороні ____ водних ресурсів України

2.4 Роль Державного комітету водного господарства у забезпеченні охорони водних ресурсів

Глава 3. фінансування безпеки судновлавства та охорони водних ресурсів в україні

3.1 Джерела фінансування безпеки судноплавства

3.2 Джерела фінансування охорони водних ресурсів

3.3 Бюджетне фінансування безпеки судноплавства

3.4 Бюджетне фінансування охорони водних ресурсів

Висновки

Список використаних джерел і літератури

Вступ

Обґрунтування вибору теми та її актуальність. Здавалось би твердження, що Україна - морська держава - це аксіома, визнана світом. Та, якщо у географічному сенсі ця істина дійсно не підлягає сумніву, то у площині політичній, економічній, науковій і воєнній за роки незалежності наші морські позиції багато в чому втрачені.

В останні роки владою робляться спроби виправити скрутне становище морської галузі України. Розробляються спеціальні програми розвитку, пожвавлюється нормотворча діяльність щодо регулювання правовідносин у морській галузі. Але будь які спроби будуть марними за відсутності необхідних обсягів фінансування та налагодження механізмів ефективного освоєння цих коштів.

Саме через актуальність проблеми державного фінансування ключових морських підгалузей - безпеки судноплавства та охорони водних ресурсів, я і обрала цю тему роботи.

Мета та задачі роботи. Метою роботи є дослідження обсягів та проблем державного фінансування безпеки судноплавства та охорони водних ресурсів.

Для досягнення цієї мети було поставлено такі задачі: дослідити правові основи забезпечення безпеки морського судноплавства та охорони водних ресурсів, визначити джерела фінансування безпеки судноплавства та охорони водних ресурсів та проаналізувати стан та проблеми бюджетного фінансування безпеки судноплавства та охорони водних ресурсів.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є правовідносини, що виникають під час фінансування безпеки судноплавства та охорони водних ресурсів.

Предметом дослідження є норми, що регулюють державне фінансування безпеки судноплавства та охорони водних ресурсів.

Методи дослідження. Під час написання курсової роботи я використовувала низку спеціальних правових та загальнонаукових методів. Для всебічного та детального аналізу правових аспектів державного фінансування вищезазначених галузей я використовувала метод аналізу нормативно-правової бази. Обробити отриману інформацію мені допоміг аналітичний метод та метод опису. В окремих главах я застосувала метод синтезу задля уникнення необґрунтовано великого об'єму роботи. Також слід визначити метод дослідження монографічного матеріалу вітчизняних вчених. Цей метод допоміг мені краще розібратися у досліджуваній темі. Для впорядкування матеріалу, отриманого з джерел та літератури, я використовувала метод систематизації. Проблему значного недофінансування безпеки судноплавства та охорони водних ресурсів я розкрила завдяки індуктивному методу.

Аналіз використаних джерел та літератури. Основним джерелом для мене виступали нормативно-правові акти, оскільки саме вони визначають засади державного фінансування безпеки судноплавства та охорони водних ресурсів. Серед них варто відзначити окремі постанови Кабінету Міністрів України та накази Міністерства транспорту України, що визначають основні напрямки розвитку на фінансування вищезазначених галузей. Варто також відзначити кошторисну таблицю, в якій зазначено об'єми фінансування державних цільових програм на 2005 рік. З-поміж використаної літератури варто відзначити монографії В.М. Пруса та О.О. Балобанова. Також я користувалася низкою статей відомих юристів-практиків у сфері морського права.

Обґрунтування структури роботи. Перш ніж розглядати питання державного фінансування безпеки судноплавства та охорони водних ресурсів, я вважаю за необхідне дослідити правові основи системи безпеки судноплавства та охорони водних ресурсів. Кожному з цих питань присвячено окремі глави - першу та другу відповідно. У третій главі я дослідила питання фінансування цих галузей. В окремих підрозділах визначено джерела фінансування кожної галузі та проаналізовано стан бюджетного фінансування безпеки судноплавства та охорони водних ресурсів.

Глава 1. Правові основи забезпечення безпеки судноплавства в україні. Державна система управління безпекою судноплавства

Безпека судноплавства - стан збереження (захищеності) людського здоров'я і життя, довкілля та майна на морі й на внутрішніх водних шляхах; відсутність неприпустимого ризику, пов'язаного з загибеллю або травмуванням людей, заподіянням шкоди довкіллю або матеріальних збитків. Саме таке визначення надається у наказі Мінтрансу «Про затвердження Положення про систему управління безпекою судноплавства на морському і річковому транспорті», затвердженого у 2003 році [12, 2844]. Положення визначає порядок організації робіт з попередження аварійних подій на морському і річковому транспорті, завдання, функції, органи, суб'єкти і об'єкти системи управління безпекою судноплавства, встановлює форми контролю за виконанням заходів, пов'язаних із безпекою судноплавства.

Система управління безпекою судноплавства охоплює:

· захист людини - захист її життя, здоров'я, майна, її прав щодо використання територіального моря, внутрішніх вод та інших водойм загального користування для праці, відпочинку, спорту, використання водних ресурсів, у тому числі і для судноплавства;

· захист довкілля - його захист від негативного впливу судноплавства;

· судна - їх стан, умови плавання та перебування на них людини;

· водні шляхи - їх придатність до використання, умови плавання ними;

· берегові об'єкти - їх відповідність стандартам безпеки судноплавства, готовність і надійність.

Загальними принципами організації роботи системи управління безпекою судноплавства є:

· принцип системності - передбачає, що організація робіт повинна охоплювати всі складові системи, мати узгодженість між складовими, постійний та упорядкований характер;

· принцип попередження - передбачає, що діяльність має носити попереджувальний характер, спрямований на своєчасне виявлення та усунення негативних факторів, що можуть призвести до АП;

· принцип колективізму - передбачає участь усіх працівників підприємства, установи, організації в роботі із забезпечення БС згідно зі своїми функціональними обов'язками;

· принцип інформованості - передбачає, що здійснення заходів з БС базується на максимальній інформованості кожного працівника про негативні і позитивні фактори впливу;

· принцип виявлення та усунення причин - передбачає проведення профілактичної роботи, спрямованої на усунення виявлених недоліків;

· принцип адекватності - передбачає відповідність заходів із забезпечення безпеки реальним та потенційним загрозам;

· принцип відповідальності - передбачає усвідомлення кожним працівником його відповідальності за конкретні питання, що визначають БС.

Головною метою системи управління безпекою судноплавства є забезпечення безпечного функціонування морського та річного транспорту і попередження аварійних подій. Головними завданнями СУБС МРТ є:

· забезпечення безпечної експлуатації суден, безпеки суднового персоналу, пасажирів, схоронності вантажів, запобігання забрудненню довкілля із суден;

· забезпечення належного стану шляхів руху суден, функціонування берегових об'єктів МРТ та безпеки берегового персоналу;

· забезпечення пошуку і рятування людей та суден на морі, ліквідація небезпечних забруднень морського середовища.

До функцій системи управління безпекою судноплавства належать: організація роботи, інформування про стан БС, оперативне реагування на виникнення аварійних подій та розслідування обставин та причин аварійниї подій, планування та виконання робіт, спеціальні функції (сертифікація та ліцензування у сфері судноплавства), розповсюдження і обмін інформацією з питань безпеки судноплавства, контрольні та наглядові функції, функція підготовки та реалізації управлінських рішень.

Центральним органом виконавчої влади у галузі транспорту є Мінтранс. Урядовим органом державного управління у галузі морського і річкового транспорту є Укрморрічфлот. Управління здійснюють також об'єднання, підприємства, установи та організації, що приймають управлінські рішення в межах своєї компетенції та контролюють їх виконання [12, 2844].

Система управління безпекою судноплавства була переглянута та доповнена у 2008 році у зв'язку із проголошенням курсу на затвердження статусу України як морської держави. Відповідно до підпункту 9 пункту 3 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 16 травня 2008 р. «Про заходи щодо забезпечення розвитку України як морської держави», введеного в дію Указом Президента України від 20 травня 2008 р. №463, Кабінетом Міністрів України було розроблено та введено в дію Положення про Державну систему управління безпекою судноплавства відповідною постановою від 7 жовтня 2009 р. №1137 [10, 2810].

Згідно положень цієї постанови, Державною системою управління безпекою судноплавства є сукупність суб'єктів, що здійснюють скоординовані заходи у сфері судноплавства, спрямовані на запобігання виникненню та зменшення наслідків аварій, які можуть заподіяти шкоду здоров'ю і життю людини, навколишньому природному середовищу та майну.

Державна система управління безпекою судноплавства забезпечує: зниження рівня ризику виникнення обставин, що зумовлюють аварії у сфері судноплавства; захист життя, здоров'я і прав людини, збереження майна під час судноплавства; забезпечення екологічної безпеки судноплавства та запобігання шкідливому впливу судноплавства на навколишнє природне середовище; вирішення питань техногенної безпеки, цивільної оборони і захисту населення та територій від надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру; визначення повноважень суб'єктів системи, умов та порядку їх взаємодії на всіх рівнях управління; додержання суб'єктами системи управління міжнародних стандартів з безпеки судноплавства; нормативно-правове і нормативно-технічне забезпечення судноплавства; стимулювання безпечного судноплавства.