Для реалізації цілей сталого і збалансованого водозабезпечення соціально-економічного розвитку держави необхідно внести зміни до чинного водного законодавства України, вдосконалити економічні та адміністративні важелі управління, забезпечити додержання природоохоронного законодавства України і підвищити стимулюючу роль бюджетної і податкової систем, структурної та інвестиційної політики. Особлива увага приділятиметься розробленню та поетапній реалізації дієвого економічного механізму регулювання водних відносин за басейновим принципом. Плата за використання та забруднення водних ресурсів повинна забезпечити їх охорону та відтворення. Вона має стати головним джерелом фінансування водоохоронних заходів, реконструкції і підтримання в належному стані водогосподарських об'єктів та заходів щодо запобігання шкідливій дії вод. Важливим фактором має бути поступове вдосконалення систем функціонування водогосподарських організацій, аналіз витрат коштів державного бюджету на утримання водогосподарських об'єктів, розроблення відповідних нормативно-правових актів, у тому числі нормативів втрат води під час її транспортування і використання тощо.

Необхідно переглянути розміри штрафів за забруднення вод. У сфері промислового виробництва повинен ефективно діяти принцип: "забруднив - плати" [6, 54].

У процесі структурної перебудови економіки потрібно віддавати перевагу проектам, спрямованим на модернізацію виробництва з метою зниження рівня його водоємності і питомих скидів забруднених стоків на одиницю продукції, та проектам випуску екологічно чистої продукції, прогресивного технологічного устаткування, використання якого дає відчутний екологічний ефект.

Державна підтримка реалізації екологічних пріоритетів розвитку водного господарства буде здійснюватися за рахунок коштів державного бюджету з урахуванням фінансової можливості держави.

Однією з форм державної підтримки розвитку водного господарства може бути державне замовлення на виробництво спеціалізованого водоохоронного устаткування, створення і підтримання автоматизованих систем моніторингу гідротехнічних споруд, наповнення іноземних кредитних ліній екологічно зорієнтованими проектами, розроблення проектів перепрофілювання виробництва, залучення спеціалізованих банківських та інвестиційно-фінансових структур до фінансування заходів водоохоронної діяльності та раціоналізації водокористування, а також страхування збитків від шкідливої дії вод, обов'язкове врахування водного фактора під час приватизації підприємств, сприяння залученню іноземних інвестицій для фінансування охорони і відновлення водних ресурсів. Водний фактор повинен враховуватися і під час залучення іноземних інвестицій в Україну. Передбачається розроблення комплексу правових і адміністративних засад для запровадження економічного стимулювання іноземних інвестицій на розв'язання регіональних проблем водоохорони та водозабезпечення.

Економічні відносини України і світового співтовариства будуватимуться з урахуванням водного фактора під час кредитування світовими та європейськими фінансовими інститутами структурної перебудови економіки країни.

Вищезазначена Постанова згодом стала основою для прийняття Закону «Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства», розраховану на 2002-2011 роки [4,172]. За цією програмою, на розвиток та охорону водних ресурсів України має бути витрачено 9 млрд. 73 млн. грн., у тому числі 8,2 млрд. - з Державного бюджету, 220 млн. - з місцевих бюджетів та 627 млн. - з інших джерел фінансування. Проте розбіжності між проектними та реальними обсягами фінансування у цій сфері виявилися набагато більшими, ніж у галузі забезпечення безпеки судноплавства. Так, за 2005 рік з необхідних 665 млн. грн. з Державного бюджету було виділено 2,6 млн. грн.. Жодної гривні з так званих «інших джерел» не надійшло [14].

Таким чином, для України, яка проголосила себе морською державою, напрямок охорони водних ресурсів виявився фактично непотрібний, хоча він має стратегічне значення для розвитку вітчизняного мореплавства.

Висновки

Безпека судноплавства - стан збереження (захищеності) людського здоров'я і життя, довкілля та майна на морі й на внутрішніх водних шляхах; відсутність неприпустимого ризику, пов'язаного з загибеллю або травмуванням людей, заподіянням шкоди довкіллю або матеріальних збитків. Цей напрямок є одним з найважливіших для держави, що прагне мати розвинену та сильну морську галузь. Для врегулювання цієї підгалузі в Україні створено Систему управління безпекою судноплавства, метою якої є забезпечення та контроль за безпекою судноплавства в Україні.

Не менш важливим для розвитку морської галузі є забезпечення належної охорони водних ресурсів, адже саме від їхнього стану залежить не тільки екологічна ситуація в державі, а й безпека руху суден та стану море-господарського комплексу в цілому. Охорона внутрішніх морських вод та територіального моря від забруднення та засмічення здійснюється відповідно до правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, інших актів законодавства. Центральним органом виконавчої влади у сфері охорони водних ресурсів є Державний комітет України по водному господарству.