· державні адміністрації портів - коштів, що надійшли в результаті сплати цільових портових зборів (крім адміністративного і маякового), канального збору, оплати послуг, пов'язаних з експлуатацією спеціалізованого майнового комплексу, надходжень від портових операторів за використання об'єктів інфраструктури портів;

· державне підприємство, що здійснює організаційне та інформаційно-аналітичне забезпечення управління морським і річковим транспортом, - коштів, що надійшли в результаті оплати виконаних ним робіт, а також інших не заборонених законодавством надходжень;

· державна морська лоцманська служба та служба утримання судноплавних шляхів - коштів, що надійшли в результаті оплати лоцманських послуг та сплати канального збору;

· державна морська аварійно-рятувальна служба - власних коштів, коштів спеціального фонду державного бюджету, державних і морських адміністрацій портів;

· державна навігаційно-гідрографічна служба - коштів, що надійшли в результаті сплати маякового портового збору;

· організації, які виконують реєстраційно-дозвільні функції на морському транспорті, - коштів, що надійшли за надання ними послуг відповідно до законодавства [11, 32].

3.2 Джерела фінансування охорони водних ресурсів

Заходи щодо охорони водних ресурсів в Україні, на відміну від безпеки судноплавства, є майже необмеженими у джерелах фінансування.

Джерела фінансування заходів щодо охорони водних ресурсів визначено Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища». Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 42) визначає, що в Україні фінансування екологічних заходів здійснюється за рахунок: Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів; коштів підприємств, установ та організацій; фондів охорони навколишнього природного середовища; добровільних внесків та інших коштів [2, 546].

Найбільш конкретизовано джерела фінансування у Законі «Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства «. Згідно його положень, фінансування Програми здійснюватиметься за рахунок: коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів (з урахуванням заходів, які фінансуються у рамках державних, регіональних і галузевих програм і проектів, що реалізуються), фондів охорони навколишнього природного середовища у складі бюджетів усіх рівнів, а також із залученням інших джерел фінансування, у тому числі суб'єктів водогосподарського комплексу; фондів страхування екологічних ризиків від наслідків надзвичайних ситуацій; зовнішніх і внутрішніх запозичень; грантів міжнародних організацій, коштів міжнародних програм, благодійних внесків тощо; удосконалення механізму розподілу платежів за використання і забруднення водних ресурсів та водні послуги.

У законі про Державний бюджет України щорічно визначаються бюджетні призначення видатків у сфері довкілля за рахунок загального фонду Держбюджету України згідно з їх програмною класифікацією та видатків спеціального фонду. Основними заходами, що мають фінансуватися за рахунок Державного бюджету є: охорона і раціональне використання водних ресурсів (заходи боротьби із шкідливою дією води, розчищення річок, берегоукріплення); утримання місцевих природоохоронних органів та інші природоохоронні заходи, розробка екологічних програм, підтримання моніторингу тощо.

Фонди охорони навколишнього природного середовища -- це спеціалізований інститут акумулювання грошових коштів з метою цільового фінансування екологічних потреб. У 1992 р. в Україні було засновано позабюджетні фонди охорони навколишнього природного середовища на загальнодержавному, обласному (республіканському АРК) і місцевому рівнях. До відповідних фондів надходила частина зборів за забруднення навколишнього природного середовища, штрафів за екологічні правопорушення та коштів, стягнутих як компенсація за екологічну шкоду.

З 1998 р. ці фонди консолідовано у складі державних бюджетів усіх рівнів. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 5 березня 1998 р. запроваджено Державний, республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища у складі відповідних державних бюджетів [2, 546].

Порядок формування коштів Державного фонду, їх розподіл та контроль за використанням регулюється також Положенням про Державний фонд охорони навколишнього природного середовища, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України в редакції від 15 лютого 2002 р. Зокрема, у Положенні зазначено, що Державний фонд є складовою частиною Державного бюджету України. Фонд створено з метою концентрації коштів і цільового фінансування природоохоронних та ресурсозберігаючих заходів, пов'язаних з охороною навколишнього природного середовища, які спрямовані на запобігання, зменшення та усунення забруднення навколишнього природного середовища, в тому числі фінансування наукових досліджень з цих питань.

Фонд формується за рахунок коштів збору за забруднення навколишнього природного середовища та інших коштів, визначених законодавством. Головним розпорядником коштів Державного фонду є Мінприроди України в особі його міністра. Кошти Фонду спрямовуються на фінансування середовище охоронних та ресурсозберігаючих заходів, що відповідають основним напрямам державної політики у сфері довкілля. Кошти Фонду можуть надаватися і на поворотній основі як пільгові коротко- і довгострокові позички у випадках, передбачених законом про Державний бюджет України. Ці кошти використовуються в межах бюджетних програм, визначених законодавством, згідно з кошторисами доходів і видатків, які затверджуються міністром охорони навколишнього природного середовища за погодженням з Мінфіном. Переліки природоохоронних заходів у межах бюджетних програм Фонду погоджуються Кабінетом Міністрів України за поданням Мінприроди України. Забороняється використання коштів Фонду на заходи, не включені до затвердженого Кабінетом Міністрів України Переліку видів діяльності, що належать до природоохоронних заходів.

Відповідно до Закону "Про охорону навколишнього природного середовища" кошти від збору за забруднення навколишнього природного середовища розподіляються між відповідними місцевими, обласними та республіканським Автономної Республіки Крим, а також Державним фондами охорони навколишнього природного середовища у співвідношенні відповідно 20, 50 і 30%, а між Київським та Севастопольським міськими та Державним фондами охорони навколишнього природного середовища -- у співвідношенні 70 і 30%.

В Україні можуть утворюватись й інші фонди для стимулювання і фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки [2, 546].

3.3 Бюджетне фінансування безпеки судноплавства

Існуюча потреба бюджетних коштів на утримання внутрішніх водних шляхів і судноплавних шлюзів Міністерством фінансів з року в рік не забезпечується. Через це сьогодні фактично зруйновано систему планово-попереджувальних ремонтів судноплавних шлюзів, де проводяться роботи лише аварійного характеру. Це загрожує повною їх руйнацією, і, як наслідок, техногенною катастрофою. Стан технічного та обслуговуючого флоту - морально і фізично застарілий. Великі гідрографічні судна державної установи "Держгідрографія", що обслуговують знаки навігаційного попередження, давно вичерпали термін експлуатації. Навіть єдиний в Україні криголам експлуатується вже 54 роки. Протягом двох останніх років майже не виділялися бюджетні кошти на проведення капітальних ремонтів аварійно-рятувального обладнання та суден ДП "Морська аварійно-рятувальна служба" [17].

Так, на фінансування Державна програма удосконалення функціонування державної системи забезпечення безпеки судноплавства на 2002-2006 роки у 2005 році було виділено лише 24 млн. грн. замість передбачених Програмою 93,2 млн. грн. Таким чином, слід констатувати провал цієї програми [14].

Наразі існує нагальна необхідність прийняття нової державної програми удосконалення функціонування системи забезпечення безпеки судноплавства, оскільки термін реалізації попередньої завершився ще у 2006 році, а її виконання фактично провалено. Через неефективну управлінську діяльність Мінтрансзвґязку, яке повинно було координувати та контролювати виконання Державної програми, на реалізацію її заходів спрямовано лише 22,7 відсотка коштів від запланованого обсягу. Тому з передбачених 54 заходів виконано лише п'ять. І хоча мета Державної програми не була досягнута, її пролонгацію Мінтрансзвґязку ініціювало лише у другому півріччі 2008 року. На реалізацію ж Галузевої програми забезпечення безпеки судноплавства на період 2007-2010 роки Укрморрічфлот використав близько двох мільйонів гривень бюджетних коштів з порушенням вимог Закону України «Про державні цільові програми» [5, 352].

Спроба часткового вирішення проблем фінансування безпеки судноплавства була зроблена Радою національної безпеки і оборони України у 2008 році [13, 665]. Відповідне рішення містить вказівку передбачити у Державному бюджеті на 2009 рік кошти на фінансування заходів із розбудови сучасної інфраструктури морських кордонів та оновлення сил загонів Морської охорони Державної прикордонної служби України та прикордонної авіації, зокрема модернізації та оновлення корабельно-катерного складу, переоснащення кораблів сучасними засобами радіолокаційного спостереження, автоматизованого зв'язку і передачі координат, удосконалення системи технічного спостереження і висвітлення надводної обстановки та системи автоматизованих пунктів управління на морській ділянці державного кордону, оновлення авіаційної техніки літаками середнього та легкого класів, впровадження безпілотних літальних апаратів, сучасних технічних засобів повітряної розвідки, а також передбачити у законопроекті про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та у проектах закону про Державний бюджет України на 2009 та наступні роки бюджетні видатки в обсягах, необхідних для належного фінансування підготовки кадрів суднобудівних, морських та рибопромислових професій.

Показовим є той факт, що постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Морської доктрини України на період до 2035 року» жодним чином не висвітлюються питання фінансування морської галузі в цілому, не говорячи вже про безпеку судноплавства [9, 46].

3.4 Бюджетне фінансування охорони водних ресурсів

Проблема фінансування охорони водних ресурсів є не менш важливою, ніж проблема фінансування безпеки судноплавства. В цій ситуації ми, знову ж таки, стикаємося з катастрофічним недофінансуванням та відсутністю ефективного механізму здійснення природоохоронних заходів.

Спроба виправити цю ситуацію була зроблена Верховною Радою у 2000 році шляхом прийняття постанови «Про Концепцію розвитку водного господарства України». Цією постановою передбачалася низка заходів, що мали б метою покращення стану фінансування охорони водних ресурсів [6, 54].