Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи експертного експерименту

1.1 Історичні аспекти виникнення, становлення та розвитку експертного експерименту

1.2 Теоретичні основи проведення експерименту в різних галузях криміналістичної техніки

1.3 Практичне значення експертного експерименту

Висновки до 1 розділу

Розділ 2. Експертний експеримент у судовій балістиці

2.1 Експертний експеримент та його значення при ототожненні вогнепальної зброї за слідами на снарядах

2.2 Проведення експертного експерименту при вирішенні діагностичних завдань у судовій балістиці

2.3. Проведення експертного експерименту при вирішенн ситуаційних завдань у судовій балістиці

Висновки до 2 розділу

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми. Експеримент у широкому значенні цього слова - це повторюване багато разів при різних, заздалегідь заданих умовах, цілеспрямоване проведення якого-небудь випробування, проби, досвіду. Реалізація його проходить шляхом дії на досліджуваний об'єкт або процес і може мати на меті підтвердження або спростування наявної гіпотези, встановлення природи явища, його сутності, ймовірних шляхів керування ним тощо.

Експериментальний метод дослідження застосовується у діяльності органів внутрішніх справ з попередження, розкриття та розслідування злочинів. Найчастіше експертний експеримент використовується під час дослідження речових доказів.

Як метод пізнання експертний експеримент широко використовується при вирішенні як ідентифікаційних, так і неідентифікаційних криміналістичних завдань.

При ідентифікації об'єктів за їх відображеннями експеримент проводиться для вивчення особливостей механізму утворення слідів. У неідентифікаційних дослідженнях експеримент використовується при вирішенні придатності об'єкта для виконання певних дій, встановлення природи об'єкта (наприклад, речовини), а також вирішенні питань, пов'язаних із взаємодією механізмів (частин) об'єкта.

Експериментальне дослідження направлене на виявлення властивостей ототожнюваного об'єкта. Для отримання деяких експериментальних слідів, наприклад каналу ствола гладкоствольної зброї, створені спеціальні снаряди та пристрої, а для отримання слідів ковзання. Таким чином, експериментальне дослідження дає можливість встановити ознаки ототожнюваного об'єкта у формі, що задовольняє процес порівняльного дослідження. Для того, щоб експеримент був надійним та ефективним, експериментатор повинен мати не тільки відповідне технічне оснащення, але й сукупність знань як про досліджувані явища, так і про принципи функціонування та можливості використання пристроїв.

Завданням експериментального дослідження є не тільки отримання порівняльних зразків, але й виявлення, фіксація, уявлення властивостей ідентифікуючого об'єкта та їх відображень в ідентифікованому. Це особливо необхідно під час дослідження сипких, рідких та газоподібних речовин, а також частин цілого, що втратили конформність лінії поділу. В таких випадках використовуються мікроскопічні, люмінесцентні, спектро- та хроматографічні, а також інші методи встановлення якісно-кількісного складу зразків, стійкості їх властивостей, частоти повторюваності та кореляційної залежності.

Аналіз практики проведення судових, зокрема криміналістичних, експертиз свідчить, що в більшості з них застосовується експертний експеримент. При цьому метою експертного експерименту є:

- встановлення конкретного факту та причинного зв'язку між фактами, явищами;

- отримання зразків для порівняльного дослідження;

- встановлення дефектів досліджуваних об'єктів, які необхідно враховувати під час проведення експертизи;

- дослідження властивостей сліду;

- встановлення причин та умов технічного характеру, що сприяють вчиненню злочинів.

Існує цілий ряд експертних завдань, вирішити які без проведення експертного експерименту неможливо (наприклад, перевірити версію про особливості відображення, перетворення й зміни ознак рельєфу досліджуваного об'єкта в момент слідоутворення; відмежувати реальні викривлення ознак, що викликані особливостями умов слідоутворення, від невірної організації фотографування слідів; про справність зброї та можливість пострілу без натискання на спусковий гачок; про пробивну здатність снаряду тощо).

Експертний експеримент найбільш широко застосовується при проведенні неідентифікаційної судово-балістичної експертизи. Без нього неможливо вирішити питання про справність вогнепальної зброї та придатність її до стрільби. Для цього потрібно не лише оглянути деталі зброї, але й перевірити, чи правильно вони взаємодіють. Причому одного ручного перезаряджання буває не достатньо, а необхідно провести експериментальну стрільбу. Без проведення експериментальної стрільби не можна стверджувати про придатність зброї до стрільби.

Під час встановлення можливості проведення пострілу без натискання на спусковий гачок без експериментів неможливо вирішити дане завдання.

У даній роботі робляться спроби висвітлити важливість експертного експерименту, визначити його місце і роль в ході проведення криміналістичних досліджень. Акцент в роботі ставиться на застосуванні експертного експерименту при вирішенні питань судової балістики, як однієї з галузей криміналістики.

Мета роботи полягає в узагальненні теоретичних і практичних напрацювань щодо застосування експертного експерименту при проведенні балістичних досліджень та наданні правоохоронним органам науково-обґрунтованих рекомендацій щодо використання експертного експерименту при проведенні балістичних досліджень.

Реалізація цієї мети конкретизується вирішенням таких завдань:

- узагальнення теоретичних знань та практики проведення балістичних досліджень;

- визначення значення експертного експерименту при проведенні балістичних досліджень;

- розробка рекомендацій щодо застосування експертного експерименту при проведенні балістичних досліджень з метою їх впровадження у практичну діяльність та навчальний процес закладів освіти системи МВС.

Предметом дослідження є експертний експеримент при проведенні балістичних досліджень.

Об'єктом дослідження є слідча і експертна практика відносно злочинів, спосіб вчинення яких пов'язаний із застосуванням вогнепальної зброї для об'єктивного і повного вивчення обставин кримінальної справи, що підлягають доказуванню.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження становлять принципи та основні категорії діалектико-філософського пізнання соціальних явищ і процесів розвитку та взаємозв'язку об'єктів реальної дійсності, система загальнонаукових та спеціальних методів, які є засобами наукового пошуку в арсеналі суспільних, у тому числі й юридичних наук. При вирішенні поставлених завдань використовувалися такі методи наукового дослідження: системно-структурний, аналізу і синтезу, порівняльного дослідження, статистичний, узагальнення експертної, слідчої і оперативно-розшукової практики, огляд сучасного стану досліджуваної проблеми у криміналістичній теорії і практиці.

Нормативною базою є чинне законодавство України, відомчі нормативні акти та інструктивні документи МВС України, що регламентують організацію призначення, проведення експертиз.

Емпіричною основу склали статистичні звіти Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України з питань проведення балістичних досліджень та результати опитування експертів-криміналістів при проходженні стажування в експертному підрозділі щодо проблем використання експертного експерименту при проведенні судових експертиз.

Теоретичною основою дослідження стали наукові розробки з філософії, матеріалознавства, кримінології, криміналістики, кримінального процесу, судової експертології, зброєзнавства.

Структура роботи відповідає логіці проведеного дослідження.

Розділ 1. Теоретичні основи експертного експерименту

1.1 Історичні аспекти виникнення, становлення та розвитку експертного експерименту

Початковий розвиток трасології в радянській криміналістиці пов'язаний з іменами І.М. Якимова і Б.І. Шевченко. Сам термін «трасологія» вперше в радянській криміналістичній літературі використав М.М. Гернет.

Відзначаючи роль цього важливого розділу криміналістики, І.М. Якимов писав у 1938 р.: «На даний час у криміналістиці вчення про речові докази і сліди, або «трасологія», має головне значення». Характеризуючи початковий етап розвитку трасології, Б.І. Шевченко відзначав три істотних її недоліки: 1) відсутність точного обсягу і меж трасології; 2) слабку розробленість методики і техніки дослідження слідів; 3) застосування невірної класифікації слідів. На усунення цих недоліків були спрямовані зусилля самого Б.І. Шевченко.

Дактилоскопія є важливим розділом криміналістичної техніки, а дактилоскопічна експертиза займає значне місце серед трасологічних експертиз.

С.П. Митричев у свій час називав дактилоскопію найбільш розробленою частиною криміналістики. «Можна, без перебільшення сказати, - писав він, - що тільки з розвитком дактилоскопії криміналістика стала на тверду наукову основу».__

Може бути, у цьому твердженні і існує певне перебільшення, але в основному воно правильне. Дактилоскопія дійсно відіграла велику роль у розвитку криміналістики.

Дактилоскопічна експертиза одержала в СРСР практичне застосування раніше за інші криміналістичні експертизи. Вже в липні 1918 р. у наказі № 40 по кримінально-пошуковій міліції говорилося про необхідність використання термінових заходів з ознайомлення співробітників міліції і насамперед працівників карного розшуку з дактилоскопією. Через кілька днів у наказі № 42 були оголошені правила дактилоскопіювання затриманих злочинців. Там, де на місцях були відповідні фахівці, дактилоскопічна експертиза вже у 1918 р. застосовувалася в практиці радянських слідчих і судових органів.

За допомогою дактилоскопічної експертизи вдавалося розкривати небезпечні злочини, що вчинялись професійними злочинцями. Практика органів карного розшуку тих років довела, що правильне використання слідів пальців, виявлених на місці події, може дати не менш 15% вдалого розшуку злочинців.

Той факт, що значення дактилоскопії у боротьбі зі злочинністю щорічно зростало, є заслугою органів МВС СРСР, що давно й успішно її застосовують. Слідчими органів прокуратури дактилоскопія використовувалася в минулому менш активно. Вказуючи на цю обставину, С.П. Митричев писав: «...Наші слідчі дактилоскопію в боротьбі зі злочинністю використовують недостатньо. Цінність дактилоскопії не тільки в тому, що вона використовується як метод реєстрації злочинців, але й у тому, що сліди пальців, виявлені на місці злочину, є цінним доказом. Небагато можна назвати справ, що знаходяться у слідчих і суду, де б сліди пальців фігурували як речовий доказ».