Експеримент - це метод емпіричного рівня наукового пізнання, спосіб чуттєво-предметної діяльності, коли явища вивчають за допомогою правильно обраних чи штучно створених умов, що забезпечують перебіг у чистому вигляді тих процесів, спостереження за якими необхідне для встановлення закономірних зв'язків між явищами.

Проведення експериментальних досліджень передбачає здійснення ряду пізнавальних операцій:

- визначення цілей експерименту на основі існуючих теоретичних концепцій з урахуванням потреб практики та розвитку самої науки;

- теоретичне обґрунтування умов експерименту;

- розробка основних принципів, створення технічних засобів для проведення експерименту;

- спостереження, вимірювання та фіксація виявлених у ході експерименту властивостей, зв'язків, тенденцій розвитку досліджуваного об'єкта;

- статистична обробка результатів експерименту;

- попередня класифікація та порівняння статистичних даних.

Експеримент має переваги порівняно із спостереженням та іншими методами емпіричного рівня наукового пізнання. Він дає можливість досліджувати, по-перше, об'єкти у так званому чистому вигляді; по-друге, в екстремальних умовах, що сприяє більш глибокому проникненню в їх сутність; по-третє, важливою перевагою експерименту є його повторюваність. У процесі експерименту необхідні спостереження, порівняння, вимірювання можуть проводитися стільки разів, скільки необхідно для одержання достовірних даних.

Спостереження - це певна система фіксування та реєстрації властивостей і зв'язків досліджуваного об'єкта у природних умовах або в умовах експерименту. Спостереження полягає у цілеспрямованому сприйманні предметів дійсності для одержання безпосередніх чуттєвих даних про об'єкт пізнання, вивчення предметів, що спираються на такі чуттєво-сенситивні здібності, як відчуття, сприймання, уявлення. Здійснення спостереження передбачає активне протиставлення себе як суб'єкта навколишній дійсності, виділення та усвідомлення пізнавальної мети, а також фіксування засобами мови вихідних відомостей про об'єкт, схеми, графіки, діаграми. Структурними компонентами спостереження є: сам спостерігач, об'єкт дослідження, умови та способи спостереження - прилади, установки, вимірювальні знаряддя.

Спостереження не є пасивним методом, у ньому теж реалізується активний характер пізнання: по-перше, у цілеспрямованому характері спостереження, у наявності установки у спостерігача - що спостерігати, на які явища звертати увагу.

Якщо розглядати експеримент з погляду логіки, то на думку Фролової О.Г. існує багато підходів, які дозволяють здійснити математичне моделювання досліджуваних об'єктів. Серед них можна виділити два найбільш розповсюджених і великих. Це методи так званого активного і пасивного експерименту. При активному експерименті - активно змінюється значення визначених факторів зовнішнього середовища і вивчається при цьому відповідні зміни стану досліджуваних процесів і явищ; а при пасивному експерименті - «очікуються», спостерігаються і фіксуються природні зміни цих факторів зовнішнього середовища і вивчаються при цьому відповідні зміни досліджуваних процесів і явищ. Із зрозумілих причин через особливу суспільну небезпеку і тяжкість можливих наслідків активний експеримент у криміналістичних дослідженнях використовується дуже рідко.

Саме завдяки цій своїй особливості експериментальний метод у науковому пізнанні набуває особливого значення і цінності.

1.3 Практичне використання та значення експертного експерименту

Методика проведення експертного експерименту з метою одержання зразків для порівняльного дослідження при ідентифікації (ототожненні) знарядь зламу за їх слідами ґрунтується на наукових положеннях, розроблених криміналістикою, і нерозривно пов'язана з усім процесом експертного дослідження. Це відзначають А.М. Василевський21, Ю.П. Голдованський22 та деякі інші криміналісти. На методику проведення експериментів впливають конкретні умови виникнення досліджуваних об'єктів. Знання цих умов значно полегшує експерту процес проведення експериментів з метою одержання зразків для порівняльного дослідження.

З метою ідентифікації конкретного знаряддя зламу на трасологічну експертизу направляють об'єкти зі слідами тиску, тертя (ковзання), розрізу (різання), що виникли при зламі; копії, виготовлені з перерахованих слідів, а також можливі знаряддя зламу. Одержання зразків для порівняльного дослідження в більшості випадків є невід'ємною частиною цього виду трасологічних досліджень. Воно проводиться на стадії порівняльного дослідження і підготовляється всім процесом попереднього вивчення об'єкта, на різних етапах якого з'ясовуються обставини, що впливають на методику проведення експерименту і, отже, на одержання зразків. При ідентифікації знарядь зламу за динамічними слідами тертя і розрізу одержання зразків обов'язкове. Статичні об'ємні (вдавлені) сліди можуть бути порівняні безпосередньо з передбачуваною ділянкою знаряддя зламу, хоча й у цьому випадку іноді буває необхідно одержати експериментальні сліди.