Згідно закону «Про об'єднання громадян», легалізація громадських організацій може відбуватися двома шляхами: реєстрація та повідомлення про заснування. Якщо загальний порядок створення громадської організації та основні положення щодо її легалізації регламентовано законом, детальний порядок легалізації громадських організацій врегульовано низкою підзаконних актів До таких актів належать: наказ Міністерства юстиції України від 19.12.2008 № 2226/5 «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр громадських формувань», наказ Міністерства юстиції України від 08.07.2011 № 1828/5 «Про затвердження Порядку підготовки та оформлення рішень щодо легалізації об'єднань громадян та інших громадських формувань», наказ Міністерства юстиції України від 27.06.2003 № 75/5 «Щодо формування Реєстру зареєстрованих в Україні міжнародних організацій, філій і представництв іноземних неурядових, громадських та благодійних організацій та об'єднань», наказ Державної податкової адміністрації України від 24.01.2011 № 37 «Про затвердження Положення про Реєстр неприбуткових установ та організацій», постанова Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 143 «Про порядок справляння і розміри збору за реєстрацію об'єднань громадян».. Легалізація відбувається після того, як установчий з'їзд (конференція) або загальні збори визначили назву організації і принципи її діяльності, і відобразили ці рішення у формі статуту. Спосіб легалізації, визначений у законі «Про об'єднання громадян» як повідомлення про заснування, є по суті письмове повідомлення, яке подається разом із статутом та протоколом про заснування до Міністерства юстиції України, місцевих органів державної виконавчої влади, виконавчим комітетам сільських, селищних, міських рад народних депутатів. Інформація про такі громадські організації вноситься до Єдиного реєстру громадських формувань Наказ Міністерства юстиції України від 19.12.2008 № 2226/5 «Про затвердження Положення про Єдиний реєстр громадських формувань»// Офіційний вісник України. - 08.01.2009 р. - № 99. - С. 74. - Ст. 3279.. Як зазначають багато авторів, що досліджують стан громадських організацій, така форма легалізації має на меті спростити процедуру, надати можливість громадським організаціям скоротити їх управлінські витрати, але при цьому громадським організаціям не надається статусу юридичної особи, з відповідними наслідками Габрук О. Г. (ред.). Неприбуткові установи та організації: особливості оподаткування різних видів НПО, оновлена нормативна база, листи та роз'яснення. - К.: Компас, 2006. - С.3-4; Яцків Т. Г., Тарасенко Л. Л. Легалізація та державна реєстрація громадських, благодійних організацій, інших громадських ініціатив у сфері місцевого розвитку: від А до Я: Практичний посібник. - Львів: Галицький друкар, 2010. - С. 10-12; Борщ Н., Казанова М., Кузнецов В., Матвеева В. Все об учете и организации неприбыльных организаций. - Харьков: Изд. дом «Фактор», 2011. - С. 10-15.. Фінансово-правовий статус таких громадських організацій можна вважати нульовим, адже фінансова діяльність в таких організаціях не ведеться.

Другий спосіб легалізації громадських організацій - реєстрація, яка по суті складається із двох основних етапів. По-перше, реєстрація організації як юридичної особи, згідно положень Цивільного кодексу, та внесення її до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), до Єдиного реєстру громадських формувань. Закон «Про об'єднання громадян» визначає, що письмова заява на реєстрацію подається разом із статутом та протоколом про заснування до Міністерства юстиції України, місцевих органів державної виконавчої влади, виконавчим комітетам сільських, селищних, міських рад народних депутатів. Другим етапом, після одержання свідоцтва про реєстрацію в ЄДРПОУ, громадські організації проходять реєстрацію в органах Державної податкової служби, під час якої інформація про організацію включається до Реєстру неприбуткових установ та організацій, а громадській організації надається один із двох кодів неприбутковості - 0006 або 0011, залежно від змісту основної діяльності, визначеної в статуті громадської організації. Пільговий, або спеціальний, режим оподаткування громадських організацій визначається залежно від коду неприбутковості.

Відмова від реєстрації, або заборона реєстрації, згідно із ст. 4 Закону про об'єднання громадян, відбувається якщо: метою діяльності організації є зміна шляхом насильства конституційного ладу і в будь-якій протизаконній формі територіальної цілісності держави; підрив безпеки держави у формі ведення діяльності на користь іноземних держав; пропаганда війни, насильства чи жорстокості, фашизму та неофашизму; розпалювання національної та релігійної ворожнечі; створення незаконних воєнізованих формувань; обмеження загальновизнаних прав людини. Заборона діяльності громадських організацій виходить із змісту (мети) їх діяльності, що свідчить про більшу значимість в загальноправовому контексті критерію змісту діяльності у визначенні суті поняття «громадська організація», ніж критерію неприбутковості. Разом з тим, у фінансово-правових відносинах набагато більшу значимість має саме критерій неприбутковості громадської організації, який зумовлює особливості її оподаткування.

Критерій неприбутковості, який визначається під час легалізації громадських організацій, таким чином, виокремлює три різновиди громадських організацій залежно від їх фінансово-правового статусу: 1) організації легалізовані шляхом повідомлення про заснування з нульовим фінансово-правовим статусом; 2) організації легалізовані шляхом реєстрації із набуттям коду неприбутковості 0006; 3) організації легалізовані шляхом реєстрації із набуттям коду неприбутковості 0011.

Вже згадуване вище роз'яснення Міністерства юстиції від 24.01.2011 «Характеристика громадських формувань як інститутів громадянського суспільства» Роз`яснення Міністерства юстиції України від 24.01.2011 «Характеристика громадських формувань як інститутів громадянського суспільства»// Текст з офіційного джерела - zakon1.rada.gov.ua. наводить більш розповсюджену класифікацію громадських формувань включно з громадськими організаціями (див. Додаток 1 до курсової роботи). Однак така класифікація майже не виявляє відмінностей у фінансово-правовому статусі представлених різновидів громадських організацій і тому в подальшому вона не буде братися до уваги.

Підсумовуючи аналіз матеріалу стосовно поняття «громадська організація» та особливостей її легалізації в розрізі фінансово-правових відносин, можна зазначити наступне:

- визначення видового поняття «громадська організація» та положення Закону про об'єднання громадян не кореспондуються з визначенням більш загальних, родових понять «непідприємницьке товариство», «неприбуткові підприємства, установи, організації», «некомерційна господарська діяльність» у відповідно Цивільному, Податковому та Господарському кодексах щодо основної ознаки цих організацій - ознаки неприбутковості; низка дослідників Горленко В.В. Вплив держави на формування українського громадянського суспільства// Часопис Київського університету права. - 2010. - № 3. - С. 36-38; Лойко Л. Типологічне позиціювання національних організацій в інституціональній структурі громадянського суспільства// Політ. менеджмент - 2005. - № 5. - С. 51-60; Михайловська О. Держава і розвиток інститутів громадянського суспільства// Політ. менеджмент - 2005. - №3. - С. 108-114. також вважає за необхідне дати правове визначення терміну «громадянське суспільство» та дати адекватне правове трактування поняттю «об'єднання громадян», яке зараз необґрунтовано вузько використовується лише для позначення політичних партій та громадських організацій;

- процедура легалізації громадських організацій визначає три типи фінансово-правового статусу організацій залежно від юридичних наслідків легалізації: організації з нульовим фінансово-правовим статусом (легалізовані шляхом повідомлення про заснування); організації, які набули код неприбутковості 0006 (легалізація шляхом реєстрації); організації, які набули код неприбутковості 0011 (легалізація шляхом реєстрації).

3. Особливості оподаткування громадської організації як неприбуткової

3.1 Особливості справляння податку на прибуток підприємств

Згідно з Податковим кодексом України та відповідно до їх непідприємницького змісту діяльності, громадські організації як юридичні особи є платниками таких податків та зборів: загальнодержавних - податок на доходи фізичних осіб, податок на додану вартість, податок на прибуток підприємств, збір за першу реєстрацію транспортного засобу, плата за землю, мито, і в деяких випадках - акцизного податку (при ввезенні легкових автомобілів на територію України), збору за спеціальне використання лісових ресурсів (для культурно-оздоровчих, спортивних, виховних, науково-дослідницьких робіт); місцевого - податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Особливість фінансово-правового статусу громадських організацій становить справляння податку на прибуток підприємств, від якого частково, але в різній мірі, звільняються різні види неприбуткових організацій. Порядок таких пільг регламентується в ст. 157 Податкового кодексу «Оподаткування неприбуткових установ та організацій». Податковий кодекс (ст. 157.1.) посилається на Реєстр неприбуткових організацій та установ і наводить перелік неприбуткових організацій, який є структурований відповідно до таблиці кодів неприбутковості, що є визначена наказом Державної податкової адміністрації України від 24.01.2011 № 37 «Про затвердження Положення про Реєстр неприбуткових установ та організацій». Тобто, неприбутковий статус організацій та їх звільнення від сплати податку на прибуток ставляться в пряму залежність від підзаконного акту Державної податкової адміністрації (Державної податкової служби), яка, відповідно до цього акту проводить реєстрацію неприбуткових організацій та визначає вид ознаки їх неприбутковості. Така практика, за думкою О. Віннікова Вінніков О. Реформа оподаткування громадських організацій в Україні: проблеми адаптації до європейських стандартів. - К: Мережа розвитку європейського права. - 2010. - С. 4-5. та Н. Борщ Борщ Н., Казанова М., Кузнецов В., Матвеева В. Все об учете и организации неприбыльных организаций. - Харьков: Изд. дом «Фактор», 2011. - С. 30-33., різниться від практики європейських країн, в яких орган державної влади, подібний до Державної податкової служби України, також встановлює вид неприбутковості організації, але діяльність такого органу законодавчо обмежена, що дозволяє знизити рівень необґрунтованих відмов щодо включення в Реєстр. О. Вінніков, в якості рекомендації, пропонує, щоби діяльність Державної податкової служби з питань надання статусу неприбутковості регламентувалася актом Кабінету Міністрів України, враховуючи, що Податковий кодекс не вказує, яка саме інституція має врегулювати питання функціонування Реєстру неприбуткових установ та організацій.