Апеляція передбачає новий розгляд справи в межах, вказаних в поданні (скарзі), судом другої інстанції. Апеляційне подання є формою реагування прокурора на неправосудні з його погляду рішення суду (вирок, ухвалу, постанову).

Стадія апеляційного провадження починається після розгляду справи судом першої інстанції та винесення вироку, ухвали чи постанови, які не набрали чинності.

Згідно зі ст. 35 Закону "Про прокуратуру" прокурор повинен своєчасно вжити передбачених законом заходів щодо усунення порушень закону, від кого б вони не виходили. Такі ж вимоги передбачені і ст. 25 КПК. Це означає, що прокурор району чи міста повинен організувати роботу з підтримання державного обвинувачення таким чином, щоб на кожне неза- 168 конне та необґрунтоване рішення суду був акт прокурорського реагування - внесено апеляційне або окреме подання до апеляційного суду. Особи, які мають право направляти апеляцію на незаконне та необґрунтоване рішення суду, конкретно визначаються законом. Стаття 348 КПК надає право на апеляцію "прокурору, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, а також прокурору, який затвердив обвинувальний висновок - у межах обвинувачення, що підтримав прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції". У Законі "Про прокуратуру" також знайшли своє закріплення питання про внесення апеляції на незаконні та необґрунтовані судові рішення. У статті 37 Закону визначається коло посадових осіб прокуратури, які мають право внести апеляцію: "Право внесення апеляційного, касаційного і окремого подання на вирок, рішення, ухвалу і постанови судів надається прокурору і заступнику прокурора в межах їх компетенції, незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції. Помічники прокурора, прокурори управлінь і відділів можуть внести апеляційні, касаційні і окремі подання тільки у справах, в розгляді яких вони брали участь".

Таким чином, помічник прокурора має право внести апеляційне подання тільки зі справи, в якій він брав участь. Заступникові прокурора таке право надається, якщо він по справі підтримував обвинувачення або затверджував обвинувальний висновок.

Нормами КПК передбачено, що подання прокурора на вирок, постанову або ухвалу суду до початку розгляду справи в апеляційному суді може бути доповнено або відкликано особою, яка подала апеляцію, тобто прокурором, який підтримував обвинувачення, або тим, який затвердив обвинувальний висновок (ст. 355). У законодавчому порядку не визначено, чи потрібно мотивувати відкликання подання із апеляційного суду. Деякі апеляційні суди вимагають, щоб відкликання подання було мотивованим. На наш погляд, такі вимоги відповідають інтересам прокуратури. Тільки за такого підходу до вирішення прокурором питання про принесення апеляційного чи окремого подання може бути більш відповідальним і обґрунтованим.

Недоліки апеляційного чи окремого реагування на незаконні та необґрунтовані судові рішення з кримінальних справ пояснюються тим, що не завжди правильно і вміло організована робота з підготовки до судових процесів та участі в них.

Практика свідчить, що позитивні наслідки досягаються тоді, коли прокурор проявляє принциповість та наполегливість у відстоюванні своєї позиції по кримінальній справі, в розгляді якої він брав участь, своєчасно і уважно знайомитися з протоколом судового засідання і рішенням по справі. Обов'язок перевіряти законність і обґрунтованість судових рішень у визначений законом апеляційний термін, а це п'ятнадцять діб, покладено на державного обвинувача (ст. 349 КПК). Рішення суду по справі стає йому відомим з моменту його проголошення, однак, це не звільняє його від необхідності перевіряти його законність і обґрунтованість. У випадках незгоди з рішенням суду прокурор зобов'язаний внести апеляційне або окреме подання.

При ознайомленні з протоколом судового засідання прокурор повинен звернути увагу на правильність вирішення питань, які виникали під час судового розгляду, а також додержання правил проведення судових дій: допитів, огляду речових доказів, призначення та проведення експертизи, огляду місця подій та інших слідчих дій.

Важливим моментом є перевірка законності та обґрунтованості вироку щодо правильності кваліфікації злочину, у вчиненні якого підсудний був визнаний винним, а також відповідність покарання ступеню суспільно небезпечних дій, обставинам, які пом'якшують або обтяжують відповідальність засудженого, і даних, що характеризують його особистість.

Якщо по справі надійшла апеляційна скарга, то прокурору при підготовці апеляційного подання необхідно врахувати докази, викладені у скарзі.

Виявлені при перевірці законності і обґрунтованості вироку перелічені та інші обставини дають прокурору підстави прийняти обґрунтоване рішення щодо питання внесення апеляційного подання. Слід відзначити, що невжиття заходів реагування на незаконні судові рішення відповідно до вимог КПК розцінюється як неналежне виконання службових обов'язків працівниками прокуратури. Прокурору також необхідно приділити увагу і процесуальним строкам, які регламентують діяльність суду при призначенні і розгляді кримінальних справ. При виявленні фактів грубого порушення суддями процесуальних термінів проку- 170

рор повинен в апеляційному поданні порушувати перед апеляційною інстанцією питання про винесення окремих ухвал щодо відповідних суддів. Крім того, прокурору доцільно у випадках тяганини при судовому провадженні з кримінальних справ звертатися з поданням до кваліфікаційної комісії суддів загальних судів. Таке подання направляється в комісію через прокуратуру області. Реагування прокурора на факти порушення судом норм КПК цілком відповідає принципам діяльності органів прокуратури (статті 6, 35 Закону "Про прокуратуру").

При складанні апеляційного подання прокурору необхідно керуватися вимогами ст. 350 КПК, яка передбачає зміст апеляції.

Основні вимоги, які зазначаються в апеляції, можна згрупувати таким чином:

1.  Додержується форма апеляції: назва суду, якому адресується апеляція; ким вона подається; на яке судове рішення вноситься; від якої дати і відносно якої особи (її анкетні дані); резолютивна частина вироку, постанови, ухвали, яка спростовується.
2.  Викладається короткий зміст обвинувачення, з яким погодився суд.
3.  Теза про незаконність або необґрунтованість вироку, ухвали, постанови із обґрунтуванням підстав, передбачених ст. 367 КПК - для скасування або зміни вироку чи постанови, це:

1.  однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства;
2.  невідповідність висновків суду, викладених у вироку (постанові), фактичним обставинам справи;
3.  істотне порушення кримінально-процесуального закону;
4.  неправильне застосування кримінального закону;
5.  невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

При цьому закон зазначає, що апеляційний суд не має права скасувати виправдувальний вирок лише з мотивів суттєвого порушення прав підсудного.

Підстави зміни вироку (постанови) передбачені у ст. 373 КПК. Апеляційний суд змінює вирок у випадках, якщо:

1.  покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого;
2.  є необхідність зміни кваліфікації та застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин;
3.  є необхідність зменшення або збільшення (якщо воно не впливає на обсяг обвинувачення і кваліфікацію злочину) сум, що підлягають стягненню;
4.  у інших випадках, що не погіршують становище засудженого.

Скасування вироку, постанови судді першої інстанції та постановлення свого вироку (постанови) регламентується ст. 378 КПК. Апеляційний суд скасовує вирок суду першої інстанції, постановляє свій вирок:

1.  при необхідності застосування закону про більш тяжкий злочин чи збільшення обсягу обвинувачення, за умови, що засудженому було пред'явлене обвинувачення у вчиненні такого злочину чи у вчиненні злочину в такому обсязі і від цього обвинувачення він захищався в суді першої інстанції;
2.  при необхідності застосування більш суворого покарання;
3.  при необхідності скасування необгрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції;
4.  при неправильному звільненні засудженого від відбуття покарання.

Скасування вироку суду першої інстанції і постановлення вироку апеляційним судом допускається лише за умови, що в апеляції прокурора, потерпілого чи його представника ставились питання про скасування вироку саме з цих підстав.

Закриття справи апеляційним судом регламентується ст. 376 КПК. Апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені статтями 6-11¹ КПК, скасовує обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу.

Крім перелічених вимог, які зазначаються в апеляції, необхідно також вказати, в чому полягає незаконність і необґрунтованість судового рішення з посиланням на норми процесуального права.

В апеляційному поданні прокурор повинен чітко визначити своє прохання:

а) про скасування вироку (постанови) та направлення справи на новий судовий розгляд або на додаткове розслідування;

б) про скасування постанови (вироку) та постановлення свого вироку (постанови) з пропонуванням своєї позиції, яку прокурор викладає у резолютивній частині апеляції;

в) про скасування вироку та закриття справи з підстав, передбачених законом;

г)  про зміну вироку (постанови) з пропонуванням своєї позиції.

Прокурору необхідно пам'ятати, що згідно зі ст. 365 КПК апеляційний суд перевіряє вирок, ухвалу чи постанову в межах апеляції. Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, які не оспорювалися, апеляційним судом не перевіряються.

Вказані обставини вимагають від прокурора чіткого і аргументованого викладання своїх доводів в апеляційному поданні з посиланням на норми кримінального, кримінально-процесуального закону та відповідних постанов Пленуму Верховного Суду України.