Правовою основою банківського кредитування є кредитний договір, згідно якого банк або ж інша кредитна установа (кредитор) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов’язується повернути одержану грошову суму і сплатити відсотки по ній. Договір є консенсуальним, платним та двосторонньо зобов’язуючим. Права та обов’язки за договором виникають з моменту досягнення сторонами згоди по всіх важливим умовах договору.

Предметом кредитного договору є лише грошові кошти як в готівковій так і в безготівковій формах. Інші речі не можуть бути предметом кредитного договору. Кредит може надаватися і в іноземній валюті, хоча останнім часом політика НБУ щодо цього є нестабільною.

Сторонами кредитного договору є кредитна організація, що має ліцензію на проведення кредитних операцій і позичальник – будь-яка юридична чи фізична особа.

Кредитний договір укладається в простій письмовій формі, правові наслідки недотримання якої встановлені цивільно-господарським законодавством.

Зміст кредитного договору складають права та обов’язки його сторін.

Головним обов’язком кредитної установи за кредитним договором є надання грошових коштів (кредиту) в розмірі і на умовах, передбачених договором, а також збереження банківської таємниці про рахунки клієнтів.

Надання банком грошових коштів клієнтам банку здійснюється такими способами:

‑ разовим зарахуванням грошових коштів на банківські рахунки або видачею готівкових грошей позичальнику-фізичній особі;

‑ відкриттям кредитної лінії, тобто укладанням угоди (договору), на основі якої клієнт-позичальник набуває право на одержання і використання впродовж обумовленого терміну грошові кошти, якщо загальна сума наданих клієнту-позичальнику грошових коштів не перевищує максимального розміру (ліміту), визначеного угодою (договором) і якщо в період дії угоди (договору) розмір одноразової заборгованості клієнта-позичальника не перевищує встановленого йому цією угодою (договором) ліміту заборгованості;

‑ кредитуванням банківського рахунку клієнта-позичальника і оплати розрахункових документів з банківського рахунку позичальника. Таке кредитування здійснюється при недостатності або ж відсутності на рахунку клієнта грошових коштів при встановленому ліміті і терміні, що визначений банком і клієнтом в договорі;

‑ іншими способами, передбаченими чинним законодавством.

Банк-кредитор має право:

‑ відмовитися від надання позичальнику передбаченого кредитним договором кредиту повністю або частково за наявності обставин, що свідчать про те, що надана позичальнику сума не буде своєчасно повернута;

‑ контролювати цільове використання кредиту, якщо воно передбачене договором; при цьому кредитна установа набуває відповідних контрольних повноважень;

‑ вимагати від позичальника своєчасного повернення суми кредиту з процентами;

‑ реалізувати передбачене договором кредитування забезпечення у випадку невиконання позичальником обов’язків щодо своєчасного і повного повернення суми кредиту.

До основних повноважень позичальника по кредитному договору належать:

‑ право прийняти кредит на умовах, визначених сторонами в кредитному договорі;

‑ право вимагати надання грошових коштів в розмірі і в термін, обумовлений кредитним договором;

‑ право відмовитися від отримання кредиту повністю або частково, повідомивши про це кредитора до встановленого договором терміну його надання, якщо інше не передбачене законодавством.

До основних обов’язків позичальника належать:

‑ надання забезпечення зобов’язань щодо повернення суми кредиту і відсотків по ньому;

‑ своєчасне повернення суми наданого кредиту і сплати відсотків по ньому;

‑ використання суми кредиту відповідно до цільового призначення, якщо цільовий характер передбачений договором.

Резерв на можливі втрати від позик – це спеціальний резерв, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками в діяльності банків. Цей резерв забезпечує створення банкам більш стабільних умов фінансової діяльності і дає змогу уникнути коливань величини прибутку банків у зв’язку зі списанням втрат від позик. Резерв формується за рахунок відрахувань, що відносяться на витрати банків, і використовуються лише для покриття непогашеної клієнтами-позичальниками позичкової заборгованості по основному боргу.

Погашення суми кредиту і відсотків здійснюється:

‑ шляхом списання грошових коштів з банківського рахунку позичальника за його платіжним дорученням;

‑ шляхом списання грошових коштів в порядку черговості, встановленої законодавством з банківського рахунку клієнта-позичальника на підставі платіжної вимоги банка-кредитора. При цьому в договорі може бути передбачена можливість списання грошових коштів без розпорядження клієнта-власника рахунку. У такому випадку клієнт повинен письмово повідомити банк, в якому відкрито його банківський рахунок, про свою згоду на безакцептне списання коштів;

‑ шляхом списання грошових коштів з розрахункового (поточного), кореспондентського рахунку клієнта-позичальника (юридичної особи), що обслуговується банком-кредитором, на підставі платіжної вимоги банка-кредитора за умови передбачення подібної умови в договорі;

‑ шляхом перерахування коштів з рахунків клієнтів-фізичних осіб на підставі їх письмових розпоряджень; переказу грошових коштів через установи зв’язку чи інші кредиті установи; внесення готівкових коштів в касу банка-кредитора через прибутковий касовий ордер, а також утримання із сум, що відносяться до оплати праці клієнтів-позичальників, які є працівниками банка-кредитора. Погашення коштів в іноземній валюті здійснюється лише в безготівковій формі.