Банківське кредитування можна класифікувати на види за різними критеріями.

За строками користування:

‑ короткострокові – до 1 року. Такі кредити можуть надаватися банками позичальникам у разі їх тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв’язку із витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді;

‑ середньострокові – до 3 років. Такі кредити можуть надаватись суб’єктам господарювання на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень;

‑ довгострокові – понад 3 роки, що надаються для формування основних фондів. Об’єктами такого кредитування, як правило, є капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та інше. Доля довгострокових кредитів в загальних кредитах українських банках складає 4‑5 %, а доля кредитів населенню в загальному кредитному портфелі банків – біля 2,5 %, що в 5‑5 разів нижче, ніж в Західній Європі.

За забезпеченням:

‑ забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами тощо);

‑ гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

‑ незабезпечені (бланкові). Такий кредит банк може надавати лише в межах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення – лише під зобов’язання повернути) із застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним позичальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту та перевірений авторитет у банківських колах. А тому назвати цей кредит незабезпеченим не можна, оскільки його забезпеченість представлена більше інтелектуальними (нематеріальними) активами позичальника, що в умовах ринку та стабільності партнерських відносин слово “купця” є більш важливим аніж матеріальна застава.

За ступенем ризику:

‑ стандартні кредити;

‑ кредити з підвищеним ризиком.

За методами надання:

‑ разові;

‑ відповідно до відкритої кредитної лінії;

‑ гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, із стягненням комісії за зобов’язання).

За строками погашення:

‑ водночас;

‑ у розстрочку;

‑ достроково (на вимогу кредитора або за заявою позичальника);

‑ з регресією платежів;

‑ після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

Залежно від позичальників та мети використання:

‑ виробничі;

‑ споживчі;

‑ інвестиційні;

‑ кредити на операції з цінними паперами;

‑ міжбанківські;

‑ імпортні;

‑ експортні.

Залежно від економічної сфери застосування:

‑ внутрішній кредит;

‑ міжнародний.

Запропонована класифікаційна характеристика кредитів не є вичерпною, більше того серед вчених відсутня єдність думок щодо критеріїв класифікації, однак наведені є найбільш поширеними.

Дискусійним до сьогодні залишається й питання щодо співвідношення понять “види” та “форми” кредиту. Більшість вчених схиляється до думки, що формами кредиту є банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний бланковий, консорціумний та споживчий. Дамо їх коротку характеристику.

Комерційний кредит – це товарна форма кредиту, яка визначає відносини з питань перерозподілу матеріальних фондів і характеризує кредитну угоду між двома суб’єктами господарювання. Об’єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, щодо яких продавцем надається відстрочка платежу.

Лізинговий кредит – це інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яке полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або надається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізиногоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лизингових платежів. Об’єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Іпотечний кредит – це вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна. Предметом іпотеки при наданні кредиту використовують житлові будинки, квартири, виробничі споруди, магазини, земельні ділянки, що є власністю позичальника.

Споживчий кредит – це кредит, що надається зазвичай в національній валюті фізичним особам-резидентам України для придбання споживчих товарів тривалого користування та послуг і який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачене умовами кредитного договору.