Проведений аналіз принципів адміністративно - процедурної діяльності показав ряд позитивних та негативних характеристик щодо однобічності та архаїчності змістовного наповнення принципів законності, ефективності, публічності і сучасні тенденції,  відносно принципів оперативності та рівності учасників адміністративної процедури.

Основним недоліком визначення принципів адміністративної процедури у проекті Адміністративно - процедурного кодексу України є недостатнє врахування  позитивного значення дискреційних повноважень в аспекті дотримання принципу законності для виконавчої діяльності в цілому, а також для реалізації у відповідній сфері інших принципів. Адже цей принцип створює певний фундамент, базис для привильного впровадження у практичну діяльність інших принципів, тому поєдання адміністративного розсуду із застосуванням принципів оперативності, ефективності, забезпечить отримання максимального результату у задоволені учасників адміністративної процедури.

Необхідно зазначити також позитивні зрушення щодо наближення органів виконавчої влади до звичайного громадянина. Підтвердженням цього є визначення принципу рівності учасників адміністративної процедури. Це досить важливо для подальшого реформування управлінської системи та переорієнтація   її у фахово - коректний та професійно - ефективний апарат, який здійснює надання послуг   особі, іншими словами, держава повинна служити громадянам, а не громадяни їй.

У контексті останнього твердження, щодо служіння держави громадянам, автор пропонує внести до проекту Адміністративно-процедурного кодексу зміни у вигляді додаткого принципу кординації процедур. Він полягає у тому, що результатом процедурної діяльності має стати вираження своєї позиції декількома державними установами до видачі громадянину дозволу, тобто не громадянин, а саме одна з установ, що здійснює керівництво процедурою, самостійно збирає в інших структурах всі необхідні для прийняття рішення документи та  погодження.

Важливим елементом забезпечення права на належне управління є створення дієвих процедур та інституцій для оскарження рішень, дій та бездіяльності адміністративних органів.

Завжди має гарантуватися право на оскарження в адміністративному порядку рішень, дій та бездіяльності адміністративних органів. Згадані вище принципи адміністративної процедури (втручальної та заявної) мають поширюватися і на процедуру адмiнiстративного оскарження.

Щоб задовольнити вимоги щодо неупередженості розгляду скарги в адміністративному порядку та реалізувати принцип ефективності діяльності публічної адміністрації, доцільно створити спеціальні апеляційні органи для розгляду скарг. Такі органи можуть діяти і на дорадчих засадах.

Принципи та правила, викладені у загальному законі про адмiнiстративну процедуру (Адміністративно-процедурний кодекс), повинні пронизувати будь-які інші законодавчі акти, які стосуються відносин між людиною та адміністрацією.

Таким чином, відносини публічної адміністрації та приватних осіб мають будуватися на таких принципах:

1. верховенства права як пріоритету прав та свобод людини і громадянина;
2. законності як діяльності публічної адміністрації відповідно до повноважень та у порядку, визначеному законом;
3. відкритості й доступності для громадян інформації про діяльність та рішення адміністрації;
4. ефективності та пропорційності як вимоги щодо обмеження адміністративних дій метою, якої необхідно досягти, а також обов'язку адміністрації зважати на наслідки своїх рішень, дій та бездіяльності;
5. оперативності як встановлення та дотримання часових меж для вирішення адміністративних справ;
6. підконтрольності як обов'язкового внутрішнього та зовнішнього, в тому числі судового  контролю за діяльністю адміністрації;

Особлива увага має бути приділена процедурним гарантіям захисту прав приватних осіб, до яких належать:

• забезпечення права приватної особи бути вислуханою перед ухваленням адміністративного акта;
• доступ адресата адміністративного акта або зацікавленої особи до матеріалів справи, тобто до інформації;
• допомога і представництво особи у процедурних питаннях (в адміністративній справі);
• обов'язкове мотивування адміністративного акта, а також зазначення засобів правового захисту.