Проведений у цьому розділі дисертаційного дослідження аналіз змісту адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави надав можливість зробити наступні висновки.

По-перше, адміністративно-правові норми, які регулюють відносини у сфері корпоративних прав держави, містять, як правило, зобов'язальні, заборонні та уповноважуючі приписи. Питома вага рекомендаційних та стимулюючих норм дуже мала, а, іноді, взагалі відсутня.

По-друге, адміністративно-правові норми, які регулюють відносини у сфері корпоративних прав держави, поділені на матеріальні і процесуальні. В свою чергу, адміністративно-процесуальні норми в сфері корпоративних прав держави доцільно поділити на позитивні і юрисдикційні.

По-третє, суб'єктами адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави названі: Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, Антимонопольний комітет України, інші органи виконавчої влади, уповноважені управляти об'єктами державної власності, зокрема - місцеві державні адміністрації.

По-четверте, доведено доцільність поєднання імперативного і диспозитивного методів адміністративно-правового регулювання стосовно корпоративних прав держави шляхом розширення сфери застосування дозволів.

По-п'яте, класифікація форм діяльності суб'єктів адміністративно-правового регулювання корпоративних прав держави здійснена за ознакою правових наслідків: правові та організаційні.

Серед перспективних способів вдосконалення реалізації державою її корпоративних прав може бути запровадження оцінки ефективності такої реалізації. Наразі використовується багато критеріїв оцінки ефективності реалізації державних корпоративних прав, але усі вони носять, в основному внутрішній характер або використовуються у політичних цілях. Так, ця оцінка не повинна здійснюватись виключно за ознакою обсягів поповнення дохідної частини державного бюджету. Держава суттєво відрізняється від звичайного суб'єкту підприємницької діяльності, головною метою якого є одержання прибутку, оскільки в економічних відносинах проявляється політична і соціальна сутність держави. Саме тому, критерії оцінки ефективності реалізації державних корпоративних прав можуть мати не лише економічний, але й політичний і соціальний зміст. Такими критеріями, наприклад, можуть виступати показники, що характеризують ступінь задоволення потреб населення у соціально-важливих товарах та послугах, збереження та створення нових робочих місць, тощо.

У сфері управління корпоративними правами держави суб'єктами адміністративної та дисциплінарної відповідальності виступають посадові особи органів управління. До особливостей адміністративної відповідальності належить те, що уповноважені особи з управління корпоративними правами держави не можуть бути притягнені до адміністративної відповідальності за Законом України "Про боротьбу з корупцією". Дисертант приходить до висновку, що питання про встановлення адміністративної відповідальності юридичних осіб, уповноважених здійснювати управління корпоративними правами держави потребує окремого дослідження.