Боротьба з корупцією вимагає залучення значних сил та засобів різноманітних органів держави. Частина цих органів природно пристосована до виконання усього спектру правоохоронних функцій у цій сфері та наділена достатнім колом повноважень щодо виявлення, припинення, попередження, розкриття та розслідування фактів корупції. Інша частина виконує лише певні правоохороні функції і бере участь у боротьбі з корупцією паралельно з виконанням своїх основних завдань. Решта державних та недержавних інституцій так чи інакше сприяють правоохоронним органам у боротьбі з корупцією.

Проведений нами аналіз законодавчої бази, що регламентує діяльність органів, на які покладено обов'язки вести боротьбу з корупцією в Україні, наукових публікацій з антикорупційної тематики і практики діяльності суб'єктів боротьби з корупцією, дозволяє здійснити наступні висновки щодо їх правового статусу та напрямів удосконалення його регулювання.

1. На наш погляд, боротьба з корупцією є частиною діяльності щодо протидії цьому явищу, її важливим етапом та силовою складовою. Вона здійснюється спеціально уповноваженими правоохоронними органами - суб'єктами боротьби з корупцією. Основним критерієм віднесення того чи іншого державного органу до кола вищезазначених суб'єктів є наявність головних правоохоронних функцій, які безпосередньо пов'язані з боротьбою з корупцією, а саме щодо: а) виявлення, припинення та розкриття корупційних правопорушень; б) застосування примусових заходів до осіб, які їх вчиняють; в) здійснення юрисдикційних дій забезпечуючого характеру для притягнення винних до юридичної відповідальності за скоєння корупційних діянь; г) профілактики корупційних правопорушень.
2. Розроблені нами критерії віднесення правоохоронних органів до суб'єктів боротьби з корупцією, дозволили їх класифікувати за: 1) функціональним призначенням; 2) сферою діяльності; 3) місцем у системі взаємодії діяльності щодо боротьби з корупцією; 4) наявністю спеціального статусу.
3. Нами встановлено невідповідність між законодавчим та відомчим регулюванням правового статусу суб'єктів боротьби з корупцією. Зокрема, Закон України "Про боротьбу з корупцією", не конкретизуючи перелік підрозділів МВС України, які ведуть боротьбу з корупцією, фактично позбавляє права складати протоколи про корупційні правопорушення підрозділи, які функціонально для цього призначені - ДСБЕЗ та внутрішньої безпеки і розслідувань, завдання яких щодо боротьби з корупцією визначені підзаконними та відомчими нормативними актами. В свою чергу, Закон України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", визначаючи статус спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, не містить окремих положень про зміст завдань цих органів по боротьбі з корупцією.
4. Ми вважаємо, що відсутність належного нормативного закріплення розподілу повноважень різних суб'єктів боротьби з корупцією призводить до паралелізму та дублювання в їх роботі, значного збільшення кількості витрат ресурсів на забезпечення цієї діяльності, а також в деяких випадках до порушення норм процесуального законодавства.
5. З метою вирішення питання щодо компетенції суб'єктів боротьби нами розроблені критерії розмежування повноважень цих органів у різних сферах антикорупційної діяльності.
6. З метою закріплення компетенції суб'єктів боротьби з корупцією нами пропонується удосконалити ряд нормативно-правових актів, які регламентують антикорупційну діяльність. Зокрема, доповнити Закони "Про боротьбу з корупцією", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", ряд відомчих нормативно-правових актів, а також розробити окремий спільний нормативно-правовий акт - "Інструкцію про взаємодію та розмежування повноважень правоохоронних органів щодо боротьби з корупцією".