Об'єктивна зумовленість необхідності взаємодії у галузі боротьби з корупцією вимагає не лише нормативного упорядкування правового статусу суб'єктів, які її здійснюють, а й вжиття цілого комплексу заходів для її належної організації.    Саме організація взаємодії дозволяє долати ті бар'єри, що пов'язані з узгодженням діяльності декількох правоохоронних органів, забезпечує зменшення витрат сил, засобів та часу на виконання антикорупційних заходів, усуває дублювання у роботі суб'єктів боротьби з корупцією.

         Проведене нами дослідження проблем організації взаємодії суб'єктів боротьби з корупцією на національному та міжнародному рівнях дозволяє зробити наступні висновки:

1. Нами обґрунтовано, що організація взаємодії є складовою управлінського процесу, що визначає основні навпрямки спільної діяльності суб'єктів боротьби з корупцією, встановлює обсяг завдань, а також конкретний зміст заходів щодо їх практичної реалізації. Вона являє собою управлінську діяльність, спрямовану на прийняття рішення про необхідність такої взаємодії та забезпечення його практичної реалізації, з метою виконання поставлених перед цими органами завдань у галузі боротьби з корупцією.

2. З метою подолання бар'єрів, що заважають виконанню спільних завдань щодо боротьби з корупцією, нами доведено потребу в удосконаленні національної моделі організації взаємодії суб'єктів боротьби з корупцією.

Порівняння існуючої моделі організації взаємодії у галузі боротьби з корупцією з досвідом протидії цьому явищу в інших країнах свідчить про існування в Україні її напівцентралізованого різновиду. У зв'язку з цим виникає необхідність у створенні окремого координуючого центру для розробки та контролю за реалізацією антикорупційних програм і практичної організації боротьби з корупцією різними суб'єктами системи за відсутністю самостійного органу, який веде боротьбу з корупцією.

3. На нашу думку, створення в Україні самостійного органу для боротьби з корупцією є одним із способів стабілізації криміногенної ситуації в нашій державі та кореспондується з загальносвітовою тенденцією і наявними рекомендаціями ООН й інших міжнародних організацій.

4. Ми вважаємо, що за умов децентралізації у боротьбі з корупцією в Україні постає питання про визначення головного суб'єкта, на якого покладаються обов'язки щодо організації взаємодії у цій галузі. Враховуючи запропоновані нами критерії та ґрунтуючись на статистичних даних, які відображають результати діяльності правоохоронних органів щодо боротьби з корупцією, доведено, що таким суб'єктом є органи внутрішніх справ України. Саме ОВС виконують найбільший обсяг завдань щодо боротьби з корупцією як на національному так і на міжнародному рівнях.

5. До основних шляхів удосконалення організація взаємодії ОВС з іншими суб'єктами боротьби з корупцією нами віднесено: а) налагодження ефективного інформаційного забезпечення взаємодії; б) відпрацювання найбільш вірогідних схем співробітництва у галузі боротьби з корупцією; г) нормативне врегулювання форм, методів взаємодії, повноважень кожного з її учасників; д) підвищення ефективності професійної підготовки персоналу підрозділів органів внутрішніх справ, які ведуть боротьбу з корупцією.

6. Нами було визначено, що боротьба з корупцією є пріоритетним напрямом діяльності державних органів більшості країн світу; існує нормативно-правова база для боротьби з транснаціональною корупцією; функціонують відповідні міжнародні та національні органи, що ведуть боротьбу з цим явищем; діють неурядові міжнародні організації, які спрямовують свою діяльність на створення у суспільстві клімату неприйняття корупції та проводять моніторинг її поширення у світі тощо.

7. Ми довели, що значну роль в організації боротьби з транснаціональною корупцією відіграють Інтерпол, Європол та створені на рівні регіонів поліцейські організації, які здійснюють інформаційне та координаційне забезпечення правоохоронної діяльності. Крім цього, організація міжнародного співробітництва виступає як функція одного з національних правоохоронних органів, переважно МВС або прокуратури.

8. Враховуючи важливість геополітичного положення нашої держави, вона повинна стати безпосереднім ініціатором укладення багатосторонніх угод про співпрацю у галузі боротьби з корупцією, практично сприяти реалізації загальноєвропейської антикорупційної політики у світі.