Боротьба з корупцією в Україні, яка здійснюється значним колом суб'єктів, потребує визначення серед них органу, що виконує найбільше навантаження щодо виявлення та припинення фактів корупційних проявів, а тому повинен стати учасником більшості антикорупційних заходів. Визначення такого суб'єкта, на наш погляд, дозволить поліпшити ефективність протидії цьому явищу шляхом залучення до виконання покладених на цей орган завдань у галузі боротьби з корупцією ресурсів інших правоохоронних органів і державних органів, які мають контрольні та наглядові повноваження у тих сферах суспільного життя, де набули поширення корупційні прояви.

Вивчення наукових публікацій свідчить про відсутність однакового розуміння того, який саме орган повинен бути визнаний як основний у галузі боротьби з корупцією. Так, виступаючи на відкритті Міжнародного семінару "Антикорупційні розслідування і стратегія попередження корупції", який проводився під егідою ОБСЄ (14-15 травня 2001 р. у м. Ялта), колишній Генеральний прокурор України М.О. Потебенько зазначив, що серед органів, які здійснюють боротьбу з корупцією, органи прокуратури несуть суттєве навантаження. Так, питома вага протоколів, складених та направлених до суду у 2000 р. працівниками прокуратури складає 39,3% від загальної кількості направлених до суду протоколів, а в Автономній республіці Крим - 52,35%, Запорізькій області - 48,4 %. У той же час, він вважає, що результати були б вагомішими, коли б органи прокуратури вимогливіше забезпечували нагляд за виконанням Закону органами внутрішніх справ, Службою безпеки, податковою міліції [103, с. 22-23]. Натомість О. Охотнікова вказує, що у зв'язку з тим, що СБУ і прокуратура не мають можливості вести боротьбу з корупцією на всіх рівнях, основну роботу виконує МВС України [250, с. 229].

У зв'язку з цим нами пропонуються критерії визначення головного суб'єкта боротьби з корупцією, які можуть включати в себе наступні характеристики: 1) кількість виявлених корупційних правопорушень; 2) поширення антикорупційних повноважень на декілька сфер суспільного життя; 3) можливість реалізації завдань щодо боротьби з корупцією на усіх управлінських і територіальних рівнях; 4) наявність повноважень щодо реалізації профілактичної, оперативно-розшукової, кримінально-процесуальної, адміністративно-юрисдикційної функції щодо попередження, припинення, розкриття та розслідування корупційних проявів.

Проведений нами аналіз статистичних даних свідчить, що найбільшу кількість корупційних правопорушень, за які передбачено відповідальність за законом України "Про боротьбу з корупцією", складають підрозділи МВС України - 1999 р.- 51,47% (прокуратура - 37,15%, СБУ - 11,38%), 2000 р. - 41,16% (прокуратура - 39,23%, СБУ - 15,87%, податкова міліція - 0,77%), 2001 р. - 53,92% (прокуратура - 30,91%, СБУ - 14,7%, податкова міліція - 0,45%), 2002 р. - 42,9%(прокуратура - 31,07%, СБУ - 25,22%, податкова міліція - 0,79%), 2003 р. - 32,06% (прокуратура - 25,74%, СБУ - 25,2%, податкова міліція - 3,46%) [Додаток Е, Табл. Е.1]. Таким чином, у середньому за останні п'ять років суб'єкти боротьби з корупцією складали: МВС України - 44,3%; прокуратура - 32,82%; СБУ - 18,47%; податкової міліції - 1,36% протоколів про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією.

Статистичні дані СБУ України містять інформацію також і про те, що найбільша кількість профілактичних заходів цього відомства у сфері боротьби з корупцією також здійснюється за участю МВС України. Зокрема, з 29 заходів у 2001 р. - 18, з 45 у 2002 р. - 24, з 174 у 2003 р. - 95 [Додаток Ж, Табл.Ж.1].

Що стосується поширення повноважень на певні галузі суспільних відносин, то, і прокуратура України й міліція наділені універсальною компетенцією і зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки незалежно від сфери суспільно життя. Крім того, боротьба зі злочинами та правопорушеннями є основною функцією органів внутрішніх справ України, а основною ж функцією прокуратури є здійснення нагляду та координація діяльності відповідних органів у боротьбі із злочинністю. Саме тому відповідно до ст. 20 Закону України "Про прокуратуру" боротьба з корупційними правопорушеннями здійснюється прокурорами під час прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів [211].

При з'ясуванні можливості реалізації завдань щодо боротьби з корупцією на управлінських і територіальних рівнях варто зауважити, що і прокуратура, і МВС України, і СБУ мають відповідні територіальні підрозділи. Зокрема, районний рівень безпосередньо охоплюється лише підрозділами прокуратури та органів внутрішніх справ України. У той же час, підрозділи СБУ, податкової міліції реалізують свої повноваження, переважно, на обласному та міжрайонному рівнях, організація ВСОП в ЗСУкраїни здійснюється за зональним принципом.

За обсягом функцій, які виконують суб'єкти боротьби з корупцією, усю їх повноту щодо попередження, виявлення, припинення, розкриття та розслідування корупційних проявів мають ОВС України, СБУ та податкової міліції Державної податкової служби України. Зокрема, згідно з чинним законодавством саме ці правоохоронні органи наділені правом здійснювати оперативно-розшукову, адміністративно-процесуальну, профілактичну і кримінально-процесуальну діяльність щодо боротьби з корупційними діянням, за які передбачено адміністративну та кримінальну відповідальність. До того ж, безпосередньо кримінально-процесуальна функція щодо службових злочинів та хабарництва реалізується лише прокуратурою України, а названі суб'єкти боротьби з корупцією розслідують такі справи лише у випадку виявлення таких злочинів під час розслідування кримінальних справ, віднесених до їх компетенції. Також, необхідно зауважити, що органи прокуратури, згідно з законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", не наділені правом здійснювати оперативно-розшукову діяльність, а органи ВСОП в ЗС України реалізують кримінально-процесуальну функції лише в межах дізнання. Отже, нами доведено, що основним суб'єктом боротьби з корупцією є органи внутрішніх справ України.

З метою удосконалення діяльності органів внутрішніх справ щодо протидії корупції та організованій злочинності МВС України на виконання Указів Президента України у цій галузі було затверджено комплекс заходів, спрямованих на активізацію діяльності відповідних підрозділів щодо виявлення та розкриття корупційних правопорушень та налагодження взаємодії з іншими правоохоронними органами держави [255-260]. Вивчення вказаних нормативних актів до пріоритетних завдань органів внутрішніх справ щодо боротьби з корупцією на сьогоднішньому етапі дозволяє віднести: 1) викриття та знешкодження організованих злочинних угруповань з корумпованими зв'язками, які діють на підприємствах, що мають стратегічно важливе значення для економіки та безпеки держави чи займають монопольне становище на загальнодержавному (регіональному) ринку відповідних товарів (робіт, послуг)і, у першу чергу, тих, які належать до пріоритетних напрямів (нафтопереробної, енергетичної, металургійної, хімічної, нафтохімічної галузей), об'єктів агропромислового комплексу (зернозберігаючих та зернопереробних тощо); 2) посилення протидії зловживанням у сфері службової діяльності, насамперед злочинам, пов'язаним з хабарництвом в органах влади та управління, закладах освіти та охорони здоров'я; 3) підрив економічної основи діяльності організованих злочинних угруповань з корумпованими зв'язками; 4) співробітництво з іншими державними органами та міжнародними організаціями щодо боротьби з транснаціональними проявами корупції; 5) попередження та припинення фактів скоєння корупційних правопорушень з боку працівників органів внутрішніх справ.

         Виконання зазначених завдань вимагає від органів внутрішніх справ узгодження своєї діяльності з іншими суб'єктами боротьби з корупцією, державними органами, які беруть участь у боротьбі з корупцією, та налагодження відповідних зв'язків з іноземними правоохоронними структурами.

Взаємодія органів внутрішніх справ у галузі боротьби з корупцією регламентується законодавчими, міжвідомчими та відомчими нормативно-правовими актами, у яких визначено загальні положення та окремі форми такої взаємодії. В першу чергу, це Закон України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", ст. 16-18 якого визначають порядок взаємодії органів внутрішніх справ, прокуратури, Служби безпеки України у питаннях боротьби з організованою злочинністю, а також з іншими державними органами, зокрема Національним банком України, Міністерством фінансів України, Міністерством зовнішніх економічних зв'язків України, ДМС України, Фондом державного майна України, Антимонопольним комітетом України, Державною прикордонною службою та іншими міністерствами і відомствами.

Міжвідомчим нормативно-правовим актом, що регулює загальні питання взаємодії органів внутрішніх справ у галузі боротьби зі злочинністю, в тому числі й з корупційними діяннями злочинного характеру, є Інструкція про взаємодію правоохоронних та інших державних органів України у боротьбі зі злочинністю [261]. Ця інструкція встановлює загальні положення щодо рівнів та форм організації взаємодії МВС України, СБУ, Держкомкордону, Міністерства оборони України, Міністерства юстиції України щодо боротьби зі злочинністю.

На наш погляд, основними недоліками зазначених вище нормативних актів є їх загальний характер; обмеженість учасників взаємодії, через звуження кількості органів, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю у порівнянні з колом суб'єктів боротьби з корупцією; застарілість окремих положень щодо органів які ведуть боротьбу зі злочинністю та їх функцій (стосується зазначено нами інструкції).

Відомчий рівень регламентації взаємодії органів внутрішніх справ у галузі боротьби зі злочинністю та корупцією представлений декількома нормативними актами. Так, Програмою посилення тиску органів внутрішніх справ на організовані злочинні угруповання та підриву їх економічної основи на 2002 р. удосконалення взаємодії між правоохоронними та контролюючими органами у протидії організованій злочинності, координації їх зусиль з відповідними органами суміжних країн визнано як одну з цілей цієї програми. Посилення боротьби з корупцією, виявлення корумпованих осіб органів влади і управління, що сприяють протиправній діяльності організованих злочинних угруповань, та організація взаємодії з правоохоронними органами іноземних держав в питаннях боротьби з міжнародною організованою злочинністю визнані як пріоритетні напрямами діяльності ОВС у цій галузі, а п. 21, 22, 23 цієї програми безпосередньо передбачають вжиття органами внутрішніх справ спільно з ГоловКРУ та Держаказначейством України, Фондом державного майна України, Мінпромполітики, Держкомзему України та місцевими органами виконавчої влади скоординованих заходів щодо припинення зловживань з боку посадових осіб під час роздержавлення власності, дотримання бюджетного законодавства та законності при реформуванні аграрного сектору економіки тощо [260].