Здійснене нами узагальнення наукових публікацій та практики діяльності суб'єктів боротьби з корупцією свідчить, що органи внутрішніх справ України у більшості оперативних ситуацій виступають як основний організатор взаємодії. Тому , одним із способів покращення співпраці правоохоронних органів у цій сфері може бути створення на базі існуючої в МВС України інформаційної системи "Скорпіон" міжвідомчого масиву оперативних даних про осіб, які скоїли адміністративно-карані корупційні правопорушення, вчинили або підозрюються у вчиненні злочинів корупційного характеру, підозрюються у корумпованих зв'язках з організованими злочинними угрупуваннями, ухиляються від сплати податків, порушують законодавство про підприємницьку діяльність, неправомірно використовують державне майно, беруть участь у лобіювання на різних рівнях прийняття рішень нормативного характеру, вигідних злочинним угрупуванням, здійснюють вплив на працівників правоохоронних органів та суду, які виконують обов'язки щодо виявлення та розслідування корупційних правопорушень, осіб, які, маючи судимість, намагалися влаштуватися на роботу до правоохоронних органів, органів влади та місцевого самоврядування тощо. Зміст вказаного масиву може бути визначений на спільних колегіях керівництва відповідних правоохоронних органів за участю науковців, які досліджують проблеми протидії корупції.

Треба також погодитися з думкою В.П. Захарова та А.М. Савраса про те, що покращити взаємодії у галузі боротьби з організованою злочинністю можна через налагодження належної спільної пошуково-аналітичної діяльності відповідних органів [266, с.273]. На наш погляд, вирішення цього питання можливо декількома шляхами. Перший шлях пов'язаний з удосконаленням діяльності Міжвідомчого науково-дослідного центру з проблем боротьби з організованою злочинністю, який здійснює свою діяльність під керівництвом Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю при Президентові України. Зокрема, цим центром може проводитися постійний моніторинг корупційної ситуації в державі, здійснюватися науково-обґрунтоване прогнозування її розвитку, узагальнення досвіду боротьби з корупцією та його поширення у практичну діяльність відповідних суб'єктів, підготовка і розповсюдження методичних рекомендацій щодо організації протидії корупції, антикорупційного виховання та освіти. Другий шлях передбачає створення постійно діючих груп з числа аналітиків органів, які ведуть боротьбу з корупцією, для аналізу оперативної обстановки та оперативного коригування спільних планів по боротьбі з корупцією. На наш погляд, другий шлях в умовах усе ще високого рівня динаміки корупційних відносин є більш прийнятним для сьогодення. Перший же шлях є бажаною перспективою та повинен бути використаний для розробки стратегічних завдань у галузі боротьби з корупцією.

Вивчення закордонної практики, свідчить, що перспективним напрямом взаємодії суб'єктів боротьби з корупцією є створення, так званих "ударних" оперативно-слідчих груп для розкриття та розслідування складних корупційних злочинів.. Їх основним завданням є концентрація зусиль різних правоохоронних органів з метою здіснення масованого тиску на певні злочинні угруповання, відпрацювання пріоритетних галузей господарства, найбільш вражених корупцією або об'єктів, які мають стратегічне значення для національної безпеки держави. Склад цих груп доречно формувати з числа найбільш досвідчених оперативних працівників, які обізнані з оперативним станом на об'єктах спільної діяльності. При цьому необхідно враховувати, що для ефективної роботи такої групи кожен з її членів повинен мати достатній рівень повноважень для залучення співробітників своїх підрозділів. Організацію роботи такої групи доцільно здійснювати за заздалегідь розробленою програмою або планом.

Що стосується взаємодії з контролюючими та наглядовими органами у галузі боротьби з корупцією, варто відмітити співпрацю МВС України з Національним банком України, Головним контрольно-ревізійним управлінням України, Фондом державного майна України, Антимонопольним комітетом України.

Проведений нами аналіз нормативно-правових актів, що визначають обов'язки вказаних органів щодо сприяння суб'єктам боротьби з корупцією у реалізації покладених на них повноважень, свідчить, що вони: а) сприяють виявленню фактів корупції у власних структурних підрозділах шляхом своєчасного інформування органів внутрішніх справ про осіб, які скоюють корупційні правопорушення; б) надають інформацію про виявлені ними у ході перевірок дотримання законодавства про приватизацію, фінансову і антимонопольну діяльність підприємств, організацій та установ порушення відповідними особами антикорупційного законодавства; в) за дорученням підрозділів ОВС, які ведуть боротьбу з корупцією, проводять у межах своєї компетенції ревізії, перевірки та інші дії щодо контролю за дотриманням законодавства України організаціями та громадянами; г) надають у порядку, визначеному законодавством, статистичну та довідкову інформацію про діяльність підприємств, організацій та установ, збирання та накопичення якої знаходитися в їх компетенції.

З метою налагодження взаємодії з вказаними державними органами, Закон України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" передбачає можливість введення в міністерствах та відомствах посад помічників керівників з питань взаємодії в боротьбі з корупцією та організованою злочинністю. Чинне законодавство передбачає, що призначення на цю посаду проводиться керівниками зазначених центральних органів виконавчої влади за погодженням з керівниками Департаменту по боротьбі з організованою злочинністю МВС та Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України. На наш погляд, враховуючи необхідність підвищення якості взаємодії, необхідно визначити не право, а обов'язок комплектування таких посад у центральних органах виконавчої влади. З метою підвищення статусу помічників і рівня відповідальності їх призначення та звільнення повинно здійснюватися рішенням Президента України за поданням Координаційного комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю та узгодженням з Міністром внутрішніх справ України або Головою служби безпеки України, або інших суб'єктів боротьби з корупцією в залежності від сфери повноважень того чи іншого міністерства або відомства.

         Безпосередня організація взаємодії територіальних підрозділів БОЗ, ДЗБЕЗ, ДВБ ГУБОЗ МВС України здійснюється їх керівниками або працівниками, спеціально виділеними для виконання цієї функції. Так, в УБОЗ УМВС України в Дніпропетровській області розробка комплексних планів та оперативних заходів по боротьбі з корупцією покладається на заступника начальника розвідувально-зонального відділу; забезпечення взаємодії, обмін робочими матеріалами та інформацією з іншими службами УМВС та іншими зацікавленими відомствами, вивчення стану взаємодії з іншими службами ОВС, органами прокуратури, ДПА, ДМС, міністерствами та відомствами, внесення рекомендацій щодо покращення цієї взаємодії - на старшого оперативного уповноваженого з особливих справ цього ж відділу, а взаємодія з цих питань у засобах масової інформації - на оперативного уповноваженого з особливих справ [267, с.1-4].

         Вирішення питання про необхідність залучення до виконання обов'язків щодо боротьби з корупцією, покладених на ОВС, сил та засобів інших учасників протидії корупції здійснюється шляхом прийняття відповідних управлінських рішень. Дослідження наукових публікацій свідчить, що найбільш загальним визначенням управлінського рішення є поняття, наведене В.Т. Білоусом, - "…це вид діяльності, яка застосовується в управляючій підсистемі й пов'язана з підготовкою, знаходженням, вибором та прийняттям певних варіантів дій" [241, с.264].

Рішення керівника або відповідного працівника ОВС про взаємодію повинно включати в себе такі елементи: 1) вказівку на мету конкретного випадку взаємодії; 2) підстави та обґрунтування необхідності взаємодії;3) перелік сил та засобів, що будуть залучені до взаємодії; 4) терміни існування відносин взаємодії; 5) розподіл обов'язків між учасниками взаємодії; 6) очікувані результати взаємодії; 7) порядок обміну інформацією про хід виконання спільних завдань; 8) наявність форм проміжного та підсумкового контролю. При цьому важливими ознаками такого рішення повинні бути його своєчасність, законність, урахування рівня компетенції учасників взаємодії, відповідність цілей та засобів, економічна доцільність.

         Покращити ефективність управлінських рішень про взаємодію дозволять розробка та узгодження типових планів здійснення органами внутрішніх справ та іншими учасниками антикорупційної діяльності комплексних профілактичних заходів. Звичайно, розробка таких планів є доцільною лише у випадках відпрацювання певного регіону, території, об'єкту або сфери суспільного життя з метою виявлення, насамперед, корупційних злочинів, а також злочинів, які скоюють організованими злочинними угрупуваннями, з ознаками корумпованості.

У той же час, розв'язання певних оперативних ситуацій, що динамічно відбувається в обмежених часових рамках, тому алгоритми дій співробітників варто відпрацьовувати не лише під час службової підготовки особового складу та проведення спільних семінарів за участю представників інших суб'єктів боротьби з корупцією, а й при опануванні професією правоохоронця у відомчих вищих навчальних закладах. На жаль, як свідчить практика, більшість випускників вищих навчальних закладів системи МВС України набувають досвіду роботи лише через 2-3 роки практичної діяльності.

Основне навантаження щодо підготовки фахівців-правоохоронців, здатних виконувати завдання у сфері протидії корупції, покладається на навчальні заклади системи МВС України. Підготовка спеціалістів у галузі правознавства та правоохоронної діяльності здійснюється навчальними закладами у відповідності до навчальних програм, частина яких обов'язково повинна містити положення щодо вивчення професійно-орієнтованих дисциплін. Їх основною задачею є формування у майбутніх працівників органів внутрішніх справ комплексу знань і навичок, необхідних для виконання покладених на ці органи завдань, і в першу чергу тих, які визнаються державою пріоритетними на даному етапі розвитку суспільства [255; 268; 269; 270].

На наш погляд, удосконалення форм навчання, які використовуються для формування вмінь і навичок курсантів, повинно базуватися на застосуванні прогресивних навчальних технологій, залученні практичних працівників, які мають досвід боротьби з корупцією, а також дійових засобів перевірки отриманих під час навчання знань.  Зокрема, актуальним вбачається використання можливостей, так званих, тренерських методик. Тренінг - це насамперед навчання, що опирається на досвід людини, а також допускає, що присутні на тренінгу люди, крім нової інформації, мають можливість відразу ж використовувати її на практиці, виробляючи нові навички.

Перевага цієї методики перед традиційними формами навчання полягає у наступному: основою нової інформації є власні знання і можливості осіб, котрі навчаються; існує можливість вчитися шляхом практичних дій; складні питання вивчаються у безпечній обстановці тренінгу, а не в реальній обстановці, пов'язаній з ризиком; навчання проходить без хвилювання про неприємні наслідки, які можуть виникнути у випадку неправильного рішення; розвиваються творчі здібності учасників.

         Тренінгові форми навчання базуються на партисипаторному підході - тобто на методиці участі. Це значить, що вся група стає активною учасницею процесу навчання, тому люди можуть поділитися й обмінятися між собою своїми знаннями, а також разом шукати оптимальне рішення.