ОВС України, як і інші органи державної влади, повинні активно впливати на інформаційну сферу суспільства, що сприятиме підключенню до управлінських каналів державного управління соціальної енергії суспільства, позитивній активності, особистому вибору громадян при збереженні основних параметрів соціального порядку (підрозділ 3.1). Цей вплив визначається компетенцією ОВС України. Останнім часом відбувається коригування функціонального призначення ОВС України. В розділі 3 було зроблено акцент на удосконалюванні інформаційного середовища ОВС України (відомчого сектора інформаційної сфери держави), за допомогою якого ОВС України як суб'єкт держаного управління НІС може якісно впливати на відповідну складову інформаційної сфери суспільства, яка потребує втручання ОВС України відповідно до їх компетенції. Ця складова визначається як відомчий сектор інформаційної сфери суспільства. Дослідження показали, що різноманітні сектори інформаційної сфери суспільства та інформаційної сфери держави не тільки взаємодіють, але і сполучаються, перетинаються між собою. Це знаходить свій відбиток і у взаємодії та перетинанні відомчих (ОВС України) секторів інформаційної сфери суспільства та інформаційної сфери держави. Орієнтування на настанову удосконалювання зумовлює доцільність розгляду управління ОВС України інформаційною сферою суспільства як системи: суб'єкт управління - ОВС України, об'єкт управління - відомчий сектор інформаційної сфери суспільства, взаємозв'язки між об'єктом та суб'єктом управління. Управлінська настанова удосконалювання потребує удосконалювання всіх складових системи управління ОВС України інформаційною сферою суспільства. Для досягнення цієї мети вважаємо за доцільне при дослідженні об'єкта управління акцентувати увагу на функціональному підході, що потребує певних організаційно-правових заходів для забезпечення принципу верховенства права в діяльності суб'єкта та об'єкта відомчого управління. Щодо суб'єкта управління – ОВС України, то, на нашу думку, актуальним є генерування правового інформаційного середовища ОВС України як складової єдиного інформаційно-правового простору правової держави та правового суспільства. В той же час формування правового відомчого сектора інформаційної сфери суспільства, на нашу думку, спричинить позитивний вплив на об'єкт управління – людей, відносини між якими здійснюються в цьому секторі. Обґрунтуємо цей підхід, спираючись на організаційно-правові заходи державного управління національною інформаційною сферою.

Взаємовідносини держави та громадянського суспільства здійснюються на основі права, що виступає не як спосіб нав'язування державної волі, а як рівний та справедливий масштаб свободи. Особливе місце в політичній системі суспільства належить державі, оскільки вона є головним засобом досягнення цілей, що стоять перед суспільством, концентрує в собі безліч політичних інтересів, дає усталеність політичній системі за допомогою упорядкування її діяльності [225, с. 346, 348, 349]. Відповідно до Конституції Україна є суверенною та незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. "Соціальна правова держава — це політична організація суспільства, в якій право зв'язує та підкоряє собі державну владу, а основні права особистості та її соціальна безпека складає зміст свободи, що заснована на законах, які приймаються і підлягають зміні законним чином" [225, с. 401, 402]. Отже, будучи обмеженою правом, соціальна держава проявляє активність в регулюванні соціально-економічних процесів, соціального аспекту основних прав громадян, їх соціальної захищеності відповідно до закону. Це стосується, безумовно, всіх підсистем держави, в тому числі і ОВС України, діяльність яких ґрунтується, насамперед, на принципі законності. Принцип законності означає, що ОВС України і їх співробітники визнають пріоритет права, підкоряються праву, не можуть обходити його приписів і несуть політичну, правову, моральну відповідальність перед народом і державою за невиконання взятих на себе обов'язків. Порушення законодавства не може бути виправдане ніякими посиланнями на доцільність.

Вважаємо за доцільне запропонувати механізми регулювання інформаційного середовища ОВС України, які пов'язані з вирішенням проблеми правової інформатизації державних органів і суспільства та базуються на концепції правової інформатизації ОВС України. На нашу думку, доцільним було б говорити про правове інформаційне середовище ОВС України, покладаючи в основу принцип верховенства права, що закріплений у Конституції України. Ідеї та принципи правової держави, що проголошені в Конституції України, передбачають наявність твердої соціальної та культурної основи, усвідомлення чільної ролі права на рівні суспільних норм та цінностей [346]. Слід відзначити, що правова держава не є просто державою, що дотримується законів. Це суспільство і держава, які визначають право як міру свободи та справедливості, що історично розвивається в суспільній свідомості та розширюється, виявляється саме в законах, підзаконних актах та практиці реалізації прав та свобод людини, демократії, ринковому господарстві тощо [347]. Правова держава та її підсистеми (зокрема, ОВС України) потребують правової культури – правової культури влади, що сприймає право як головний принцип своєї діяльності, правової культури громадян, які звертаються до норм права та закону для вирішення проблем, що стоять перед ними. Правова вихованість кожної людини – це високий рівень правосвідомості, що означає відношення до права, яке виявляється в законослухняності та правовій активності, в прагненні в будь-якій справі затвердити правові початки як вищі цінності цивілізації [225, с. 40]. Одна з базових необхідних умов цього – правова обізнаність, тобто наявність у посадових осіб та громадян достатніх знань про права, обов'язки, що передбачені нормами закону. Очевидно, що джерелом таких знань є правова інформація.

Про права громадян стосовно доступу до правової інформації в останній час сказано чимало. Відповідні гарантії передбачені Законом України "Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації" [229], Законом України "Про інформацію" [11], Законом України "Про звернення громадян" [248]. Треба підкреслити, що знання закону є першою умовою підкорення йому та обов'язкового його виконання. Тому важливо, щоб закони та норми країни, як і рішення суду, їх інтерпретація регулярно публікувалися та були загальнодоступні. Загальнодоступність повних зібрань законів та нормативних актів може допомогти не тільки професіональним юристам, але і всім, хто цікавиться юриспруденцією. Однак, як відомо, вони скоріше дійдуть до осіб, що мають юридичну освіту. Для пересічних громадян, які не мають юридичної освіти, джерелом правових знань є, як правило, не офіційні документи, а їх інтерпретація у популярних текстах: повідомленнях ЗМІ, консультаціях фахівців, навчально-довідковій літературі і т.ін. В зв'язку з тенденцією інформатизації суспільства таким джерелом можуть стати інформаційні системи, що включають і правову інформацію.

В Законі України "Про інформацію" наведено поняття правової інформації. На нашу думку, це поняття є досить дискусійним, і в Законі наведено вузьке трактування цього поняття. В широкому плані правовою інформацією слід вважати зміст даних (повідомлень), використання яких визначають рішення того або іншого правового завдання чи сприяють його рішенню. Інакше кажучи, під правовою інформацією слід розуміти тексти та інші матеріали, що включають відомості про законодавство, право та правозастосовну практику, а також інші дані, які необхідні для дотримання норм права та активного правокористовування. Враховуючи це, можна умовно виділити два типи правової інформації: спеціалізована (в тому числі тексти офіційних документів), що розраховані на використання в професійній юридичній діяльності та в суміжних з нею галузях, і популярну, що адресована пересічним громадянам. В той же час слід відзначити, що безліч правових завдань та комплексність функцій права можуть визначати і велику кількість видів правової інформації та її джерел. У зв'язку з цим її важко відмежувати від інших видів інформації (наукової, економічної, політичної і т. ін.).

На нашу думку, це також багато в чому залежить від того, який аспект даної проблеми – правової інформації – висувається на перший план, тому що правова інформація, як вже відзначалося, стосовно самого поняття "інформації" може розглядатися як в її семантичному (змістовному), так і в прагматичному аспектах. Частіше правова інформація визначалася змістом правових норм. На нашу думку, такий підхід до аналізу правової інформації вірний, але явно недостатній. Зміст правової інформації дуже суттєво впливає і на її прагматичний аспект через те, що загальнообов'язковість правових норм апріорі визначає цінність, практичну значимість правової інформації. Крім того, у сфері юридичної діяльності, зокрема при вирішенні конкретних правових завдань, використовується інформація, що міститься не тільки в правових нормах, але й в інших джерелах. Якщо розглядати кримінологічну інформацію (кількісні та якісні характеристики злочинності, її стан, структуру, динаміку, територію розподілу, кримінальні норми – поняття злочину та його види) лише з семантичної точки зору, то вона має соціально-правовий характер. З позиції ж прагматичного аналізу – це правова інформація, тому що використовується в одному із видів юридичної діяльності. Тому необхідно використовувати широке трактування правової інформації, оскільки тільки такий підхід дозволяє державним органам влади і ОВС України, зокрема, всебічно та науково обґрунтовано вирішувати поставлені перед ними завдання.

Поширення правової інформації — питання актуальне не тільки з точки зору держави та громадських структур, що покликані забезпечити достатній рівень правової культури громадян, але й с позицій виробників інформаційних продуктів, котрі якимось чином пов'язані з правом. Мова йде про ЗМІ, що публікують матеріали з теми права, про виробників баз даних правової інформації, про видавництва, що займаються випуском юридичної літератури та популярних книг з правових питань і т.ін. Під час розгляду системи поширення правової інформації, зокрема, в ОВС України, необхідно проаналізувати як мінімум два аспекти: можливість доступу до інформації, а також інтерес та потреби в інформації з боку її потенційних одержувачів (інформаційний попит). Для того щоб ефективно вирішувати завдання, які стоять перед ОВС України, на нашу думку, необхідно існування банків даних правової інформації, а також відповідний рівень правової культури співробітників ОВС України. Для забезпечення створення інформаційних систем правової інформації, що задовольняють запити споживачів і вирішують державні (відомчі) завдання, при виборі джерел інформації та технологій роботи з нею можна орієнтуватися на пріоритет наступних критеріїв: