На наш погляд, доцільно звернути увагу на те, що на сьогодні правова інформатизація є частиною інформаційної діяльності, визначення поняття якої закріплено в Законі України "Про інформацію": "Інформаційна діяльність – це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави. З метою задоволення цих потреб органи державної влади та органи місцевого та регіонального самоврядування створюють інформаційні служби, системи, мережі, бази і банки даних" [11, ст. 12.]. Вважаємо, що в умовах становлення та розвитку інформаційного суспільства повинно трансформуватися і поняття "інформаційна діяльність". Нагадаємо, що інформаційне суспільство зовсім не означає домінування виробництва інформації над іншими видами виробництва. Воно означає, що всі інші види виробництва починають виступати у вигляді виробництва інформації.

Аналіз визначення правової інформатизації дозволяє зробити висновок, що вона базується на вирішенні двоєдиного завдання: інформатизація правової сфери, з одного боку, та забезпечення законодавчого (нормативно-правового) регулювання правовідносин у національній інформаційній сфері – з другого. Інформатизація правової сфери повинна здійснюватися шляхом створення еталонної географічної децентралізованої правової бази (в тому числі і правової бази ОВС України), що використовується в єдиному інформаційному просторі. Вся сукупність взаємопов'язаних підсистем правової інформації, що реалізується у вигляді територіально-розподіленої мережі стаціонарних банків нормативних актів усіх видів, іншої правової і соціальної інформації, повинна створювати національну автоматизовану систему інформаційно-правового забезпечення правотворчої та правозастосовної діяльності, правового виховання та освіти. Подібної стратегії дотримуються і в МВС України: на цей час йде становлення трьохрівневої ієрархічної моделі структури правових систем за принципами територіально-розподіленої та центральної топології.

Що стосується другого завдання правової інформатизації суспільства та держави (зокрема, ОВС України), то вважаємо за необхідне зазначити, що концентрація інформації породжує проблему її захисту та використання, в тому числі і в ОВС України. Це питання пов'язане з вирішенням проблем власності на інформацію, а також з наданням користувачам не всіх, а тільки дозволених йому обчислювальних ресурсів та інформаційних масивів. При цьому, природно, що будь-яка монополізація інформації рано чи пізно призведе до зловживань, починаючи з приховування інформації і закінчуючи її незаконним оприлюдненням. Для запобігання можливим зловживанням необхідні інституціональні обмеження, і передусім у сфері правової інформації. На базі відомих принципів використання інформації (об'єктивність, достовірність, повнота, відповідність, обмін, оперативність (своєчасність), доступність, відкритість, охорона та захист) слід розробляти нормативно-правові акти, що контролюють процеси переробки інформації, яка зберігається в ЕОМ. Без цього неможливо обійтися і в ОВС України. Тільки в цьому випадку можна говорити про суспільство, що базується на сумісному використанні інформації, всі інститути якого будуть дотримуватися двох принципів: права власності на інформацію та контролю за нею. Тому, на наш погляд, необхідно розглядати інформаційне забезпечення діяльності ОВС України в рамках цих двох принципів.

Безумовно, ці два завдання правової інформатизації в ОВС України повинні вирішуватися комплексно з обов'язковим врахуванням прямих та зворотних зв'язків. Успіх у вирішенні одного із завдань дає поштовх для розвитку іншого, тобто йде процес удосконалення саме правової інформатизації в ОВС України. Зараз багато говорять про правову інформатизацію. Йдеться про те, що закони держави повинні бути доступні для всіх громадян [349]. Для цього, зокрема, варто використовувати всі переваги інформаційних технологій та комунікацій, бо це важливий чинник на шляху побудови правового порядку в суспільстві. Проте не завжди можна пояснити, що цей чинник має на увазі в теперішніх умовах нашої держави, коли на самому правовому полі дуже багато білих плям. Постають питання про можливість оптимізації державного регулювання процесу правової інформатизації. Зокрема, в якому ступені цей процес повинний бути лібералізованим і що він є з точки зору усталеності державного управління та безпеки? Під час радянсько-тоталітарного управління стояло тільки питання про використання інформаційних технологій в юридичних службах органів державної влади, формувалася автоматизована загальносоюзна інформаційно-довідкова законодавча база даних. В той час правова грамотність не була самоціллю, бо за людину більшість його життєво важливих проблем директивно вирішували державні органи, в тому числі, і органи внутрішніх справ. Система органів державної влади, як і система ОВС України, була жорстко замкнута сама не себе, до окремої людини вона була прив'язана дуже відносно, і питання про правову інформатизацію в тому вигляді, як воно розуміється зараз, природно, також не стояло. Однак важливе також управлінське трактування правової інформатизації: як динаміка розвитку процесу правової інформатизації впливає на усталеність управління суспільством, його підсистем, треба чи ні боятися тимчасової монополізації ринку інформаційних ресурсів в галузі правової інформатизації, коли і "на скільки" можна лібералізувати цей ринок, "відпустити" його від жорстокого державного впливу?

Очевидно, що державі, в тому числі і державним організаціям, не варто брати на себе цілком відповідальність за розробку інформаційних систем для забезпечення громадян правовими знаннями, бо це не ефективно. З іншого боку, повна лібералізація процесу правової інформатизації, надання повної свободи розгортанню правових інформаційних систем комерційним організаціям в умовах великої кількості суб'єктів управління, нерозвиненості ринку та великих фінансових обмежень призведуть до дублювання розробок, витрат зайвих коштів. Крім того, і підприємницькі стимули, що обумовлюються усвідомленою потребою населення в правовій інформації, дієвістю механізму судової системи, поки що знаходяться в умовах становлення. Інтуїтивно зрозуміло, що держава повинна якось регулювати процес правової інформатизації з урахуванням багатьох чинників. Діючим механізмом регулювання є державне замовлення, зокрема замовлення МВС України на розробки правових інформаційних систем, але це замовлення повинно бути досить концептуально обґрунтоване. Розглянемо можливі управлінські чинники такого обґрунтування, маючи на увазі, передусім, забезпечення усталеності державного управління або управління в ОВС України, інформаційну безпеку.

Треба зазначити, що перехід від тоталітарного до правового суспільства, з точки зору вирішення питання управління, являє собою інформаційне відкриття системи управління — заміна замкнутого на себе тоталітарно-ієрархічного механізму управління більш інформаційно-відкритим державним регулюванням закономірно саморозвиваючих соціально-політичних та економічних процесів. Суспільний розвиток при такому інформаційному відкритті, завдяки зменшенню обмежень жорсткого директивного управління, починає самореалізовуватися, включаються механізми самоврядування. Поряд з цим процеси самореалізації та самоврядування не повинні носити хаотичного характеру. З одного боку, при інформаційному "відкритті" процесів управління суспільством, системою ОВС України знижується жорстокість управлінських механізмів досягнення певних цілей. З іншого боку, ці процеси надаються самі собі, зростає невизначеність ситуації, розмиваються цілі розвитку. Надмірне інформаційне відкриття системи державного управління, зокрема системи ОВС України, супроводжується зростанням хаотичних тенденцій, може неприпустимо знизити рівень усталеності державного (відомчого) управління та соціальної безпеки, можлива втрата контролю за розвитком ситуації. При недостатності та слабкої дієвості правової бази на початковому етапі розвитку правової грамотності громадян, при низькому рівні інформаційно-технологічної підтримки процесів управління хаотичні процеси можуть привести до негативних наслідків, конфліктів.

Природно, необхідно введення стратегії розвитку механізмів управління, що забезпечує зменшення директивності, – з розвитком правового поля знижується жорсткість управління та монополізація ринку інформаційних ресурсів. Лібералізація потрібна, але вона повинна стримуватися природними чи штучними заходами. Лібералізація ринку інформаційних послуг не повинна "бігти попереду паровозу" – для тимчасової опори потрібні островки монополізму, у противному випадку – можлива загроза усталеності управління. Визначеність динаміки "зменшення директивності" та зміни "розміру островків" за часом повинні підкорятися деяким природним закономірностям громадянського та правового суспільства з ринковою економікою. Це одне з фундаментальних питань науки та практики, і повної відповіді на нього поки ще немає. В правовому суспільстві при лібералізації ринкової системи управління, коли розвиток регламентується правовими нормами, моральними настановами та культурними традиціями, інформаційна відкритість об'єкта управління підвищує рівень усталеності його розвитку, забезпечує компенсацію хаотичної невизначеності розвитку, що є усередині об'єкта, знижує можливості її зростання.

Аналіз стану питання інформатизації як всіх органів державної влади, так і системи ОВС України, зокрема, дозволяє зробити висновок, що правова інформатизація повинна здійснюватися за такими взаємозалежними напрямками:

• інформатизація правотворчої діяльності;
• інформатизація правозастосовної діяльності;
• правове забезпечення процесу інформатизації.

При цьому, незважаючи на те, що ОВС України в основному повинні забезпечувати виконання робіт за другим напрямком, необхідно пам'ятати, що ОВС України є підсистемою системи органів державної влади і повинні в своїй діяльності керуватися також основними положеннями першого та третього напрямків. Таким чином,  ОВС України будуть впливати за допомогою системи прямих та зворотних зв'язків на весь процес правової інформатизації України. На думку професора О.М. Бандурки, органи внутрішніх справ (зокрема), як і органи державної влади (у цілому), є одночасно суб'єктами та об'єктами управління [154, с. 66]. Тому доцільно вважати, що головними цілями правової інформатизації в ОВС України стають:

• інформаційно-правове забезпечення внутрішньої діяльності ОВС України;
• інформаційно-правове забезпечення зовнішніх стосовно ОВС України суб'єктів, у тому числі і фізичних осіб;
• зберігання і структурування інформаційно-правового середовища ОВС України.

Безумовно, сформульовані цілі відповідають глобальним цілям правової інформатизації України. Для досягнення зазначених цілей необхідно розробити комплекс взаємопов'язаних проектів стосовно до правової інформатизації ОВС України, наприклад: