Державний службовець ознайомлюється зі змістом атестаційного листа під розпис і має право в десятиденний строк оскаржити рішення атестаційної комісії керівникові відповідного органу. За результатами атестації керівник (голова суду) видає відповідний наказ (розпорядження). Результати атестації вносяться до особової справи державного службовця. Вони розглядаються під час вирішення питань просування по службі, присвоєння чергового рангу, встановлення передбачених законодавством надбавок або зміни їх розміру, у разі порушення в установленому порядку клопотання про продовження строку перебування на державній службі, а також інших питань проходження державної служби.

Державний службовець, визнаний за результатами атестації таким, що не відповідає займаній посаді, звільняється з роботи відповідно до п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Рішення керівника, прийняті за результатами атестації, можуть бути оскаржені державним службовцем до суду.

7.4.2. Дисциплінарна відповідальність працівників апарату суду.

Дисциплінарна відповідальність службовців апарату місцевого загального суду визначається положеннями КЗпП України і Законом "Про державну службу". Відповідно до ст. 14 вказаного Закону дисциплінарні стягнення застосовуються до держаного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних із проходженням держаної служби, а також вчинок, який ганьбить його як держаного службовця або дискредитує держаний орган, у якому він працює.

Стаття 16 цього Закону передбачає обмеження, пов'язані з проходженням державної служби, за порушення яких службовець притягається до дисциплінарної відповідальності. Так, державний службовець не має права: займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо або через представників, крім випадків, передбачених чинним законодавством, або бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, де він працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики); сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності з метою одержання за це винагороди у грошовому чи іншому вигляді, послуг, пільг; самостійно або через представника входити до складу керівних органів підприємств, господарських товариств, організацій, спілок, об'єднань, кооперативів, які здійснюють підприємницьку діяльність; приймати подарунки чи послуги від фізичних або юридичних осіб у зв'язку зі своєю службовою діяльністю.

Державні службовці не можуть брати участь у страйках та вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу. Статтею 5 Закону України "Про державну службу" визначено основні етичні вимоги до поведінки державних службовців. Вони повинні: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

Особливості відповідальності службовців суду визначено у Типових посадових інструкціях працівників апарату місцевого загального суду, затверджених наказом голови Державної судової адміністрації України № 86 від 20 лип. 2005 р. Так, керівник апарату суду несе персональну відповідальність за виконання покладених законом на апарат суду завдань. Головний бухгалтер суду персонально відповідає за порушення планово-фінансової дисципліни, ведення бухгалтерського обліку, звітності та контролю в місцевому суді. Згідно із законодавством України вказані особи несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх функціональних обов'язків, бездіяльність або невикористання наданих їм прав, перевищення своїх повноважень, за вчинок, який порочить їх як державних службовців або дискредитує місцевий суд, порушення трудової дисципліни, норм етики поведінки державного службовця та обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Такі посадові особи апарату місцевого загального суду, як помічники суддів, секретарі судових засідань, судові розпорядники, консультанти і секретарі суду несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх посадових обов'язків, бездіяльність або невикористання наданих їм прав, перевищення своїх повноважень, за вчинок, який порочить їх як державних службовців або дискредитує місцевий суд, порушення трудової дисципліни, порушення норм етики поведінки державного службовця та обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.

Діловоди, оператори комп'ютерного набору, друкарки, експедитори, завідувач архіву, архіваріуси, бібліотекарі, завідувач господарства місцевого загального суду відповідно до КЗпП України несуть відповідальність за порушення трудової дисципліни, неякісне або несвоєчасне виконання посадових завдань та обов'язків, бездіяльність або невикористання наданих їм прав, порушення норм етики поведінки. Означені особи відповідно до Типових посадових інструкцій працівників апарату місцевого загального суду є службовцями апарату місцевого загального суду, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну службу", і тому питання їх дисциплінарної відповідальності вирішуються на підставі КЗпП України[106]*.

До державних службовців застосовуються заходи загальної дисциплінарної відповідальності, передбачені КЗпП України. Це догана та звільнення (ст. 147 КЗпП України). До державних службовців також можуть застосовуватися такі спеціальні заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду (ч. 2 ст. 14 Закону України "Про державну службу"). Заходи дисциплінарного впливу можуть застосовуватися до державного службовця одночасно із заходами дисциплінарного стягнення.

Застосування дисциплінарної відповідальності до працівників апарату суду здійснюється в загальному порядку, передбаченому ст. 147-1-152 КЗпП України. Дисциплінарне стягнення застосовується органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника, - а саме, головою суду - безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців із дня вчинення проступку.

До застосування дисциплінарного стягнення голова суду повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмових пояснень. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення голова суду має враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року. Протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються. Голова суду має право замість накладання дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу або його органу.