Поведінка у судовому процесі має бути бездоганною, дотримання процесуальних норм зразкове. Жодних образ убік суду або обвинувачення і навіть будь-яких натяків на це не має бути. Під час ведення процесу адвокат має пам'ятати, що в обвинувальному акті немає політичних звинувачень. Тому було б недоречним щоразу стверджувати, що суд політично ангажований, що судом проявлено обвинувальний ухил тощо. Тим паче що суд у цьому випадку обов'язково реагуватиме на такі неправильні дії.

Майстерність адвоката полягатиме в тому, щоб змусити суду проявити очевидну упередженість і тенденційність, якщо такі мають місце. У процесі адвокат має бути діловитим, тобто торкатись тільки тих обставин, які є юридично значимі для справи. Водночас у цих межах можна торкатись категорій моральних, оскільки будь-яке судове рішення не може суперечити суспільній моралі або здоровому глузду. І чим більш абсурдними і дикими є мотиви обвинувачення, тим м'якшою має бути форма його аналізу. Хай суддя сам розпалюється від того, що йому докучають або дратують благоглупості обвинувачення. І чим спокійнішим і врівноваженим і розсудливим буде тон викладу, тим більше дратуватиметься суддя від такого обвинувачення. Однак кожну благоглупість обвинувачення слід сприймати надто серйозно і не відмахуватись від них, а спокійно і вдумливо аналізувати, показуючи весь абсурд цих звинувачень.

Тон виступу в цих ситуаціях має бути спокійним, врівноваженим і відстороненим. Ніяких максималістських оцінок і навіть ніяких категоричних суджень. З кожної позиції висловлюватись спокійно, шукаючи водночас нешаблонний підхід, показуючи вузлові моменти справи ілюстративно і в несподіваному ракурсі. І якщо це вдасться, то можна сподіватись на певний успіх.