Якщо перенести справу про обвинувачення Л. в умови нового КПК, то у захисту з'являються певні додаткові можливості. Насамперед це можливість працювати на випередження. Такі можливості відкриває ч. 7 ст. 46 КПК, яка передбачає, що органи влади та органи місцевого самоврядування, їхні службові особи зобов'язані виконувати законні вимоги захисника.

Ця норма дозволяє захисникові займати активну позицію, проявляти ініціативу та ставити перед органами влади вимоги, в тому числі із питань виконання тих чи інших дій або припинення їх бездіяльності. Важливою для захисту є і ст. 95 КПК, яка дає оцінку показам особи, які вона дає слідчому, прокурору. Частина 4 вказаної статті передбачає, що суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показами, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Частина 5 вказаної статті наголошує, що особа дає покази лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків передбачених КПК. Таким випадком є ст. 97 КПК, яка визначає значення показів з чужих слів.

Ст. 97 КПК суперечлива за правовою природою. З одного боку, ч. 2 ст. 97 КПК визнає за судом право визнати допустимим доказом покази з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні покази. З другого боку, ч. 4 цієї ж статті встановлює, що суд може визнати доказами покази з чужих слів, якщо сторони погоджуються визнати їх доказами.

Тільки у випадку, якщо підозрюваний, обвинувачений створив або сприяв створенню обставин, за яких особа не може бути допитана суд може визнати доказами покази з чужих слів.

Отже, захист, особливо якщо у справі бере участь 5 адвокатів, може провести невеличке самостійне дослідження обставин справи, виходячи з ч. 8 ст. 95 КПК. Ці адвокати можуть зустрітися з усіма потенційними свідками і за їх згодою отримати від них пояснення ще до того, як вони будуть допитані слідчим. Адже це їх право, передбачене ч. 8 ст. ст. 95 КПК. З'ясувавши, що той чи інший свідок дає викривальні покази, адвокат не зобов'язаний відкривати слідству цю обставину. Адже ч. 6 ст. 290 КПК передбачає, що сторона захисту має право не надавати прокурору доступ до будь- яких матеріалів, які можуть бути використані на підтвердження винуватості підзахисного. При цьому це питання стороною захисту може бути відкладено до закінчення ознайомлення стороною захисту з матеріалами досудового розслідування.

Під час зустрічі з такими потенційними свідками адвокат має подбати про те, щоб пізніше його не звинуватили в тому, що він схиляв свідка до неправдивих показів або інших незаконних дій. Це може бути звукозапис зустрічі, проведеної за згодою особи. Деякі адвокати практикують написання своєрідного протоколу (пояснення) з наведенням у ньому запитань і відповідей і підписаного особою. При цьому копія такого протоколу (пояснення) може залишатись також у особи, яка дає ці пояснення. В Україні немає достатнього досвіду одержання таких пояснень, однак вони можуть виявитись важливим захисним ресурсом. Тому адвокату потрібно виробити в собі навички проведення допитів, пам'ятаючи при цьому, що отримання пояснень від цих свідків проводиться тільки за їх згодою.

Виникає цілком логічне питання, чи є етичною оплата витраченого опитуваною особою часу на надання пояснень. Зрозуміло, що у випадку, якщо про оплату дізналося б слідство, то воно б кваліфікувало такі дії як підкуп і вплив на свідка. Тому адвокату краще цього не робити. Але є ще сторона захисту - підозрюваний і обвинувачений, які також мають право зустрітись із особою або просити її зустрітись з адвокатом і надати відповідні пояснення.

Чому потрібно зустрічатись із свідками? Справа в тому, що в реальності слідчі не гребують і незаконними методами проведення слідства (погрози, обман, створення перебільшеної уяви свідка про наявну у слідчого інформацію про справу, а також відвертий блеф тощо). Свідок, залишаючись один на один із слідчим, та ще будучи необізнаним про свої права і не готовими для такої зустрічі може навіть оговорити особу, тільки щоб все закінчилося якомога швидше. Якщо адвокат зустрівся із свідком і навіть якщо його не опитав з обставин справи (у зв'язку з відмовою свідка), може проконсультувати його про поведінку на допиті, про права та повноваження слідчого, про право свідка мати адвоката під час допиту. Сам по собі такий крок може допомогти у справі, щоб слідчий не одержав такі покази, які не відповідають дійсності і спотворюють на користь обвинувачення справжню картину подій.

Якщо особа зустрілася з адвокатом (дала на це згоду), доцільно провести таку бесіду за методикою, яку, на мій погляд, незаконно здійснюють слідчі.

Отже, робота на випередження дає можливість до певної міри контролювати ситуацію, знати стан справ "у стані ворога" і робити висновки, завчасно знаючи, що можуть сказати основні свідки обвинувачення. У певних випадках, це може дати можливість своєчасно вносити корективи у захисну позицію. Однак адвокату потрібно зважати на те, що за новим КПК він може діяти, тільки після його залучення у справу (підозрюваним, слідчим, прокурором, слідчим суддею).

Працюючи на випередження адвокат водночас без обмеження кількості разів може ставити перед слідством вимогу про надання матеріалів слідства на ознайомлення. Навіть якщо слідчий відмовляє у задоволенні цього питання, з самого факту такої відмови можна робити певні висновки. В необхідних випадках бездіяльність слідчого і прокурора можуть бути оскаржені до слідчого судді.