"Резонансні справи", особливо такі, від яких тхне політичним душком, характеризуються надмірною цікавістю преси, живим інтересом громадськості та підвищеною цікавістю до таких справ влади. У такій справі для адвоката важливо визначити для себе яку мету ставить перед ним його клієнт, де є очевидним обвинувальний ухил та намагання прокурорів за будь-яку ціну досягти обвинувального вироку. У такій справі, зважаючи на наявні у влади можливості для тиску на суд, виправдувального вироку можна і не досягнути. І клієнт має цю обставину усвідомлювати, а адвокат має йому роз'яснити реальний стан і перспективи справи.

Водночас сам адвокат має обміркувати свої особисті вразливі місця, до яких влада може дістатись, та здійснити за їх допомогою відповідний тиск (позбавлення свідоцтва про право на адвокатську діяльність, тиск на близьких родичів, порушення кримінальної справи тощо). Адвокат має усвідомлювати, що влада (можливо) не гребуватиме такими прийомами, як показує і практика у деяких справах.

Адвокат у "резонансній справі" має знати, що йому протистоїть команда юристів (слідчих, прокурорів), які кожну процесуальну дію обговорюють між собою та приймають певне, продумане рішення, яке у суді відстоюють з фанатичною упертістю. Крім цієї команди слідчих і прокурорів є ще відповідна служба оперативного супроводу, яка може прослуховувати адвоката, здійснювати зовнішнє спостереження за адвокатом та особами, з якими він спілкується, може здійснювати негласне (хоч і незаконне) проникнення до офісу, квартири адвоката або членів його сім'ї. Такі дії незаконні, але виключати цю можливість не слід.

Отже, у такій справі проти вашого клієнта може вестись війна без будь-яких правил. У розпорядженні суду буде обвинувальний акт, наданий в електронному вигляді, який послужить для судді базою для ухвалення рішення. В окремих, особливих випадках можуть навіть проводитись спільні наради суддів і прокурорів з питань майбутнього, або вже розпочатого кримінального процесу. Там, де втягнута політика, таких дій не можна виключати.

Ось красномовний факт із сфери великої політики. "На Нюрнберзькому процесі наша (в розумінні радянська. - Я. 3.) делегація уклала з американською, англійською і французькою делегаціями джентльменську угоду: вони не згадують про пакт 1939 року, ми - про "Мюнхенську змову" ("Красная звезда", 21-27 березня 2007 року). Отже, між суддями цих країн була змова не згадувати про ті неприємні для сторін моменти, де ці сторони брали участь у тих злочинах, за які мали намір судити вище німецьке керівництво. Яким би не був справедливим Нюрнберзький процес, але ця домовленість кидає на нього певну тінь.