Поняття "процес" відрізняється від поняття "стан". Поняття "процес" означає послідовність станів, зв'язок між стадіями зміни і розвитку, тобто на відміну від поняття "стан", поняття "процес" акцентує увагу на моменті спрямованості в зміні об'єкта, цілепокладанні. Водночас "стан" відображає лише один момент, певну мить безпеки, отже не вичерпує її повністю. Представник третього напряму Ярочкін В.І. визначає безпеку як стан захищеності особи, суспільства та держави від зовнішніх та внутрішніх небезпек та загроз, який базується на діяльності людей, суспільства, держави, світового співтовариства по виявленню (вивченню), попередженню, послабленню, ліквідації та відбиттю небезпек і загроз, здатних знищити їх, позбавити фундаментальних матеріальних і духовних цінностей, завдати неприйнятну шкоду, закрити шлях для прогресивного розвитку [196, с. 28]. Застосування дієвого підходу, на наш погляд, більш адекватне при описі інформаційної безпеки, і ми в певній мірі підтримуємо дане визначення в загальному плані, однак не можемо погодитись із деталізацією напрямів діяльності, які з часом змінюватимуться, отже закладатимуть потенціал нестійкості як до самого визначення, так і до функціонування відповідних суб'єктів. Хрипков М.П. вважає, що діяльність щодо гарантування особи, суспільства та держави виникає в процесі вирішення суперечностей між такою об'єктивною реальністю, як небезпека, і потребою розумної сутності, соціального індивіда, соціальної групи попередити її можливі шкідливі наслідки [185, с. 192]. Водночас за даного випадку функціонування системи забезпечення інформаційної безпеки зводиться лише до реагування, тоді як превенція лишається поза увагою. Саме тому, на наше переконання, інформаційна безпека являє собою діяльність органів державного управління в цілому і органів виконавчої влади зокрема. Звідси випливає важливий висновок, що слід діяти активно, впливаючи на джерела інформаційної небезпеки. При цьому щодо змісту інформаційної безпеки доцільно використовувати не поняття "інтереси", а більш фундаментальне - "цінності", через те що у цінностях знаходять відображення інтереси суб'єктів суспільних відносин, зіткнення яких породжує загрози. Наступний напрям передбачає, що у самому загальному вигляді під інформаційною безпекою можна розуміти здатність суб'єкта зберігати свої системоутворюючі властивості, основні характеристики при патогенних дезорганізуючих, деструктивних впливах на кіберпростір, інформаційно-комунікаційні технології. На думку прибічників даної концепції, безпека та забезпечення безпеки - різні поняття, тому що безпека виражає характеристику стану соціальної спільноти, а забезпечення безпеки - дієву характеристику, тобто діяльність органів виконавчої влади й управління по підтриманню безпеки. У цьому разі безпека усвідомлюється як основа цілепокладання політики, а забезпечення безпеки - діяльність по досягненню безпечного стану суспільства чи соціальної групи. Такої ж думки дотримується й автор даного дисертаційного дослідження. Цікаве судження з цього приводу відомого українського дослідника проблем інформаційної безпеки Калюжного Р.А. Він вважає, що інформаційна безпека - вид суспільних інформаційних правовідносин щодо створення, підтримки, охорони та захисту бажаних для людини, суспільства і держави безпечних умов життєдіяльності; суспільних правовідносин пов'язаних із створенням, поширенням, зберіганням та використанням інформації [93, с. 18]. У цілому ж інформаційна безпека спрямована на забезпечення реалізації національних інтересів за допомогою всього арсеналу засобів, що є в її розпорядженні. У цьому аспекті ми вважаємо, що найвищий сенс політики інформаційної безпеки - вільний розвиток і процвітання суспільства. Отже інформаційна безпека являє собою одне з найважливіших понять у науці і різних сферах людської діяльності. Сутність і комплексність цього поняття виявляється характером сучасного інформаційного суспільства. Аналіз різних підходів до визначення змісту поняття "інформаційна безпека" дає змогу зауважити про недоцільність жорсткого обрання тієї чи іншої позиції. Наведені вище погляди, а вірніше, підходи до визначення поняття інформаційної безпеки дають змогу розглядати дану проблему комплексно та системно, додати знань про цей багатогранний феномен. Більш того, на наше переконання, найприйнятніщим є інтегральний підхід, відповідно до якого інформаційна безпека визначатиметься за допомогою окреслення найважливіших її сутнісних ознак з урахуванням постійної динаміки інформаційних систем. Такий підхід дав нам можливість зробити висновок, що інформаційна безпека не може розглядатися лише в якості окремого стану. Безперечно, вона є і властивістю, і атрибутом інформаційного суспільства, і діяльністю, і результатом діяльності людини, спрямованої на забезпечення певного рівня безпеки в інформаційній сфері. Інформаційна безпека має враховувати майбутнє, отже вона є не станом, а процесом. Таким чином, інформаційну безпеку слід розглядати крізь органічну єдність ознак, таких як стан, властивість, а також управління загрозами і небезпеками, за якого забезпечується обрання оптимального шляху їх усунення та мінімізації впливу негативних наслідків, зокрема у сфері інформаційної діяльності органів виконавчої влади. Також наголосимо на тому, що не підтримуємо позицій тих дослідників, які вважають інформаційну безпеку лише захистом інформації. Інформаційна безпека за своєю суттю є більш широким поняттям. Отже інформаційна безпека - багатогранна сфера діяльності, успіх в якій може принести лише системно-комплексний підхід. При дослідженні сутності інформаційної безпеки має враховуватися той факт, що сутність є внутрішнім змістом предмету, який знаходить відображення у сталій єдності усіх багатоманітних і суперечливих форм буття. Базовою характеристикою інформаційної безпеки слід вважати імовірність підвищеного ризику реалізації загрози або небезпеки для діяльності органів виконавчої влади в цілому і для кожного її структурного елементу зокрема. Критерієм ефективності забезпечення інформаційної безпеки є високий рівень безпеки при мінімумі відповідних затрат. Отже можна говорити про структуру поняття інформаційної безпеки. Основним її елементом є життєво важливі інтереси соціальної системи, які співвідносяться із зовнішніми чинниками у вигляді інтересів наднаціональних або інших національно-державних структур в рамках міжнародного співтовариства. Зсередини національно-державного утворення його життєво важливі інтереси взаємодіють з інтересами його складових елементів. В якості останніх виступають соціальні групи, еліта, організації, партії, релігійні та етнічні утворення, рухи тощо. Сукупність внутрішніх і зовнішніх інформаційних загроз створює передумови для порушення безпечного функціонування системи органів виконавчої влади. Значущість інформаційно-комунікаційних процесів у сучасному світі дає підстави розглядати забезпечення інформаційної безпеки як одне з глобальних і пріоритетних завдань функціонування органів виконавчої влади, вирішенню якого мають бути підпорядковані політична, економічна, воєнна, культурна та інші сфери системи державного управління нашої країни. Як нами вже зазначалося, національні інтереси в інформаційній сфері є похідними від національних цінностей. Отже інтереси інформаційної безпеки походять від таких цінностей, як права людини, свобода, економічне процвітання. Саме тому, головним інтересом для України є її виживання як вільної незалежної держави при збереженні її фундаментальних цінностей і інститутів безпеки. Одним з механізмів гарантування даного процесу є ефективно функціонуюча система органів виконавчої влади, яка є суб'єктом і об'єктом забезпечення інформаційної безпеки одночасно. І в даному випадку намагання багатьох країн забезпечити власну інформаційну безпеку за рахунок інших країн викликають з одного боку занепокоєння, а з іншого упевненість у необхідності формування дієздатної системи забезпечення інформаційної безпеки органів виконавчої влади. Інформаційна безпека виступає як ознака стабільного, стійкого стану системи органів виконавчої влади, яка при впливі внутрішніх та зовнішніх загроз та небезпек зберігає суттєво важливі характеристики для власного існування. Напрями забезпечення інформаційної безпеки у внутрішньо системному функціонуванні органів виконавчої влади характеризує сама їх компетенція, котра пов'язана із виконанням покладених на них державою функцій і завдань. До характеристик, що дають змогу описати дану систему можна віднести такі:  доступність - можливість за прийнятний час отримати необхідну інформаційну послугу будь-яким суб'єктом виконавчої влади;  цілісність - актуальність і несуперечливість інформації, її захищеність від руйнування та несанкціонованої зміни;  конфіденційність - захист від несанкціонованого ознайомлення. Сутність і зміст інформаційної безпеки проявляються по-особливому на кожному з рівнів системи органів виконавчої влади, зокрема на:  стратегічному - Кабінет Міністрів України;  тактичному - центральні органи виконавчої влади;  оперативному - місцеві органи виконавчої влади, провідне місце серед яких посідають місцеві державні адміністрації. Таким чином, можна говорити і про прояви інформаційної безпеки у самому процесі її забезпечення. У зв'язку з цим можна виділити такі її рівні:  нормативно-правовий - закони, нормативно-правові акти, тощо;  адміністративний - дії загального характеру, що вживаються органами виконавчої влади;  процедурний - конкретні процедури забезпечення інформаційної безпеки;  програмно-технічний - конкретні технічні заходи забезпечення інформаційної безпеки. Для розкриття сутності і змісту інформаційної безпеки важливим є зв'язок останньої із політикою держави. Складовою політики держави як регулятора суспільних відносин відповідно до гуманістичних засад є обов'язок забезпечення інформаційної безпеки особи, суспільства і державних органів. Необхідність у координації інформаційних потоків системи органів виконавчої влади виникає саме тоді, коли суперечності та конфлікти у середовищі функціонування створюють загрозу її існуванню взагалі. Інформаційна безпека як одна з характеристик сталого розвитку виступає в якості базової цінності держави. Водночас ціннісні орієнтації, що ґрунтуються на уявленнях про інформаційну безпеку у різних суспільних груп і окремих осіб, почасти не співпадають. Саме у цьому знаходить своє безпосереднє відображення вплив держави, що за допомогою цілої гами методів, чільне місце серед яких посідають адміністративно-правові, виражає загальні цінності в сфері інформаційної безпеки. Система ціннісних орієнтацій тієї чи іншої країни в області інформаційної безпеки знаходить своє вираження в державній інформаційній політиці.