З модернізацією процесуальної форми касаційного провадження пов'язаний порядок касаційного оскарження судового рішення. Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду України. Наявність у її змісті ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, та її місця проживання або місцезнаходження, а також ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх місця проживання або місцезнаходження обумовлюється визначенням належного суб'єкта оскарження та кола осіб, які беруть участь у справі. Посилання у скарзі на рішення (ухвалу), що оскаржується, необхідне для правильного з'ясування об'єкта оскарження. Неправильність застосування судом норм матеріального права обумовлюється незастосуванням або неналежним застосуванням норм матеріального права, а порушення норм процесуального права - незастосуванням процесуальних норм, що стало причиною винесення незаконного рішення. Д. Д. Луспеник та Н. Ю. Сакара обґрунтовано пропонують внести зміни до ст. 326 ЦПК щодо змісту касаційної скарги, оскільки у вказаному документі особа зобов'язана не лише зазначати, в чому полягає суттєве порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а й обґрунтувати з наведенням відповідних матеріалів (статистична інформація, рішення судів, з яких вбачається неоднакове застосування відповідного закону, та інше), що касаційна скарга має бути допущена до розгляду судом касаційної інстанції[579].

У клопотанні, передбаченому п. 6 ч. 2 ст. 326 ЦПК, особа, яка подає касаційну скаргу, вимагає вирішити питання про скасування судового рішення (ухвали) з направленням справи на новий розгляд, з ухваленням нового рішення тощо. Разом з цим особа може заявити клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та про зупинення виконання рішення (ухвали), що оскаржується. У касаційній скарзі також зазначається перелік письмових матеріалів, що додається до скарги.

У випадку подачі скарги представником особи, що неза- доволена судовим рішенням, до касаційної скарги має бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника. Зміст ч. 4 ст. 326 ЦПК дозволяє зробити висновок про те, що вказані документи мають додаватись до скарги незалежно від того, чи містяться вони в матеріалах цивільної справи, яка є предметом розгляду суду касаційної інстанції. Таке положення правової норми обґрунтовується тим, що при надходженні касаційної скарги суддя-доповідач не має можливості здійснити висновок про те, чи належна особа її підписала, оскільки касаційна скарга отримується судом касаційної інстанції без матеріалів цивільної справи. Остання, відповідно до ст. 328 ЦПК, витребується суддею- доповідачем при оформленні касаційної скарги відповідно до вимог ст. 326 ЦПК.

Частина 5 ст. 326 ЦПК як вимогу до змісту містить обов'язкове подання касаційної скарги з копіями відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Аналогічна вимога встановлена цією нормою стосовно копій матеріалів, що додані до касаційної скарги, а також відносно копій оскаржуваних рішень (ухвал) судів першої та апеляційної інстанцій.

Виходячи із змісту тільки касаційної скарги неможливо зробити висновок про наявність порушень судом при винесенні оскаржуваних рішень (ухвал) норм матеріального чи процесуального права. Тому при надходженні справи суддя- доповідач перевіряє відповідність скарги виключно вимогам ст. 326 ЦПК. Одночасно із вирішенням питання про прийняття касаційної скарги до розгляду суддя-доповідач у разі задоволення заявленого особою клопотання зупиняє виконання рішення (ухвали), що оскаржується. У разі позитивного вирішення останнього виконання судового акта зупиняється на час розгляду справи судом касаційної інстанції, а при наступному скасуванні рішення (ухвали) і направленні цивільної справи на новий розгляд - до вирішення справи по суті.

Обов'язковою передумовою подачі касаційної скарги є сплата особою, яка подає скаргу, необхідної суми судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Невиконання цих умов тягне за собою вине- сення суддею-доповідачем ухвали про залишення позовної заяви без руху із наданням терміну для сплати вказаних платежів. При своєчасній сплаті останніх касаційна скарга вважається поданою в день первісної її подачі. При їх несплаті скарга повертається особі судовою ухвалою, однак повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до касаційного суду за умови дотримання передбачених процесуальним законом строків на касаційне оскарження або поновлення цих строків судом касаційної інстанції. Якщо відповідно до законодавства особу звільнено від сплати судових витрат, до скарги необхідно додавати також документи, якими це підтверджується[580].

Визначені у процесуальному законодавстві вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги мають юридичне значення. У правовій літературі справедливо вказується на те, що в цивільному процесі, який ґрунтується на засадах змагальності та диспозитивності, набуває особливого значення зміст касаційної скарги, оскільки саме в межах зазначеного документа суд касаційної інстанції перевірятиме правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального або процесуального права[581]. Їх недодержання тягне настання процесуальних наслідків, передбачених ст. 121 ЦПК, які є обмеженими та розширеному тлумаченню не підлягають. Наприклад, особу не можна обмежити в реалізації права на касаційне оскарження з підстав, визначених у ст. 121 ЦПК, з приводу подання касаційної скарги російською мовою. Це суперечить ст. 10 Конституції України, відповідно до ч. 3 якої в нашій країні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Крім того, у нормах ЦПК забезпечено право осіб, що беруть участь у справі й не володіють мовою, якою провадиться
 

 
судочинство, робити заяви, давати пояснення і показання, виступати в суді та заявляти клопотання рідною мовою, а також користуватися послугами перекладача[582].

Як бачимо, вимоги процесуального законодавства щодо юридичного значення форми та змісту касаційної скарги потребують значної майстерності юристів при підготовці таких документів. З огляду на це потребує підтримки точка зору М. Сірого, котрий з метою забезпечення кваліфікованої підготовки обґрунтувань касаційного оскарження пропонує користуватися поширеною у світовій практиці моделлю, згідно з якою можливість виступати в касаційному суді й готувати обґрунтування касаційного оскарження надається виключно висококваліфікованим адвокатам, у тому числі тим, що мають наукові звання й ступені та працюють у сфері юридичної науки[583].

Ухвали суду касаційної інстанції, якими скарга залишається без руху або повертається особі, набирають законної сили негайно після їх винесення та оскарженню не підлягають.

Частина 2 ст. 327 містить вказівки щодо застосування суддею-доповідачем залишення скарги без руху та повернення скарги у випадку оформлення її всупереч вимогам ст. 326 ЦПК та при несплаті суми судового збору чи неоплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Застосовуючи ст. 121 ЦПК, суддя-доповідач постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню. Аналогічні правила існують і в господарському судочинстві[584].

Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду. Законної сили зазначені акти органів судової влади набирають одразу після їх проголошення. При обчисленні строку на касаційне оскарження та при його поновленні слід керуватися як загальними нормами цивільного процесуального законодавства щодо процесуальних строків (Глава 6 Розділу 1 ЦПК), так і відповідними положеннями Глави 2 Розділу 5 ЦПК. На нашу думку, законодавством встановлений оптимальний строк для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Надання більш тривалого терміну оскарження може призвести до безпідставного й необгрунтованого затягування перегляду рішення й, як наслідок, вирішення питання про законність рішення, що оскаржується. Виходячи з цього ми не можемо погодитися з пропозицією В. Макарова про необхідність збільшення до трьох років строку касаційного оскарження рішень, що набрали законної сили[585]. Разом з цим заслуговує підтримки точка зору щодо доцільності уніфікації строків оскарження у всіх формах судочинства[586].

У разі подання касаційної скарги після закінчення вказаного строку питання про його поновлення вирішує суддя- доповідач. Поважність причин пропуску цього строку повинна доводити сама особа, що подає касаційну скаргу, у відповідній заяві, яка подається поряд із касаційною скаргою окремим документом або може міститись у тексті самої скарги. До заяви можуть додаватися відповідні докази, які свідчать про поважність причин пропуску.

На розгляд судді-доповідача суду касаційної інстанції законодавець відніс повноваження щодо визнання причин пропуску такого строку поважними. Визнання поважними причин пропуску строку на касаційне оскарження тягне за собою поновлення цього строку, про що суддя-доповідач виносить відповідну ухвалу, яка не підлягає оскарженню. У разі недо- ведення поважності причин пропуску строку або при відсутності порушеного питання про поновлення цього строку з боку заінтересованої особи суддя-доповідач відмовляє в поновленні строку та повертає касаційну скаргу, про що виносить ухвалу, яка також не підлягає оскарженню.

Поновлення строку на касаційне оскарження можливе виключно за заявою заінтересованої особи, яка подає касаційну скаргу. Чинне законодавство, на відміну від редакції норми, що існувала до внесення змін до ст. 325 ЦПК Законом України "Про внесення змін до Цивільного процесуального кодексу України щодо касаційного провадження" № 3570-ІУ від 16.03.2006 р.[587], не обмежує граничного терміну поновлення строку на касаційне оскарження. До внесення змін до ЦПК вищевказаним Законом порушувати питання про поновлення такого строку можливо було в межах одного року з дня виникнення права на касаційне оскарження. При цьому питання про поновлення вирішувалося судом без виклику заінтересованих осіб та без проведення судового засідання. На сьогодні, як і за правилами поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, питання про поновлення строку на касаційне оскарження можливо в будь- який час за умови наявності поважних причин пропуску зазначеного строку. У разі поновлення строку на касаційне оскарження початок його перебігу починається з дня винесення ухвали про поновлення строку. Такий висновок можна зробити з аналізу статей 69 та 73 ЦПК.