Суддя-доповідач дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з тієї підстави, якщо касаційна скарга є необгрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Із оскаржуваного рішення апеляційного суду, доданих до нього матеріалів вбачається, що скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності зазначеного рішення[599].

Законодавство не визначає вимог до обґрунтованості касаційної скарги. Зміст ч. 4 ст. 328 ЦПК, виходячи з положення про перевірку судом касаційної інстанції лише вимог законності судового рішення, дозволяє під обґрунтованістю касаційної скарги розуміти доведеність у змісті останньої порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування судового рішення. Проте якщо суд касаційної інстанції дійде висновку про неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при розгляді цивільної справи, то в цьому випадку касаційне провадження відкриватиметься незалежно від того, чи є обґрунтованою касаційна скарга.

Стаття 328 ЦПК не містить процесуальних наслідків відмови у відкритті касаційного провадження. Зміст ч. 3 ст. 328 ЦПК наводить на думку про можливість повторного звернення до суду касаційної інстанції при відмові у відкритті з підстав, визначених у пп. 2 та 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК. Відсутність певних передумов, про які йде мова у зазначених пунктах ч. 3 ст. 328

ЦПК, не може одразу ж потягти недопустимість касаційної скарги. У цьому випадку касаційний суд повинен надати особі час на виправлення недоліку[600]. Усунення особою підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, що регламентовані вказаними пунктами, можливе. Важливо, що можливість повторного подання касаційної скарги підтримується з боку Вищого господарського суду України та в правовій літературі[601]. Тому у вищезазначених випадках повторне звернення до касаційного суду можливе за наявності двох умов: 1) усунення особою підстав відмови у відкритті касаційного провадження, закріплених у пп. 2 та 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК; 2) подання разом із скаргою заяви про поновлення строку на касаційне оскарження за умови пропуску особою такого строку, що стало наслідком усунення підстав, зазначених у вищевказаній умові.

При відмові у відкритті касаційного провадження або при поверненні касаційної скарги ухвала касаційного суду разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала скаргу, а сама скарга залишається в суді касаційної інстанції.

Касаційне оскарження підлягає відкриттю незалежно від обґрунтованості касаційної скарги при неправильному застосуванні судом норм матеріального чи порушенні норм процесуального права. Проте таке положення ч. 4 ст. 328 ЦПК не узгоджується з вимогами цивільного процесуального законодавства про обов'язковість вказівки в тексті касаційної скарги суті зазначених порушень. За таких умов нівелюється обов'язковість обґрунтування касаційної скарги. Звідси виникає проблема у відмові у відкритті касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК. Тому положення ч. 4 ст. 328 ЦПК суперечать законодавчим приписам щодо обов'язковості обґрунтування в касаційній скарзі порушень норм матеріального та (чи) процесуального права та змушує суд касаційної інстанції знаходити самостійно порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки такі висновки суд повинен зробити на етапі вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі без аналізу матеріалів справи та рішення, що оскаржується, то вбачається, що це є додатковим аргументом недоцільності застосування ч. 4 ст. 328 ЦПК.

Диспозитивні засади цивільного судочинства передбачають можливість заінтересованих осіб приєднатись до касаційної скарги. Таке право належить особам, які брали участь у справі за умови подання скарги особою, на стороні якої вони виступали. Можливість приєднатись до касаційної скарги законодавець надав також особам, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права і обов'язки. Такі особи не були суб'єктами цивільних процесуальних правовідносин у судах попередніх інстанцій, але суд у рішенні прямо чи посередньо вирішує питання про їх права й обов'язки по відношенню до інших суб'єктів. Процесуальним засобом приєднання до касаційної скарги є заява заінтересованої в цьому особи. Строк її подання складає десять днів з дня одержання копії касаційної скарги.

Цивільне процесуальне законодавство не передбачає форми та змісту вказаної заяви. У зв'язку з цим можна зробити висновок про те, що заяву про приєднання до касаційної скарги слід подавати до суду касаційної інстанції в письмовій формі. Сам факт приєднання до касаційної скарги свідчить про згоду заінтересованої особи із змістом та вимогами касаційної скарги. Тому, на нашу думку, заява необов'язково має містити її правове обґрунтування. У той же час зазначена заява повною мірою має свідчити про згоду заінтересованої особи із вимогами касаційної скарги та не повинна містити будь-яких додаткових клопотань, вимог чи правових обґрунтувань касаційної скарги. Заява про приєднання до касаційної скарги, таким чином, має містити тільки відомості щодо згоди відповідної особи з вимогами касаційної скарги та приєднання до них.

Слід також зазначити, що цивільне процесуальне законодавство не передбачає механізму приєднання до касаційної скарги осіб, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їх права й обов'язки. Обумовлюється це тим, що коло таких осіб неможливо встановити при надісланні копій касаційної скарги. За таких обставин реалізація зазначеними особами права касаційного оскарження можлива при застосуванні положень ст. 348 ЦПК.

Частина 3 ст. 329 ЦПК звільняє особу від сплати судового збору при поданні нею заяви про приєднання касаційної скарги. Вважаємо, що таке положення законодавства відповідає принципу гуманізму цивільного судочинства. Звільнення від сплати судового збору в даному випадку доцільно ще й тому, що особа, яка подає зазначену заяву, не порушує питання про відкриття касаційного провадження, а лише приєднується до вимог касаційної скарги, не доповнюючи її будь-якими власними клопотаннями.

Відповідно до ст. 330 ЦПК реалізація заінтересованою особою зазначених у вказаній нормі диспозитивних прав має певні особливості та деякі обмеження. Так, право доповнити чи змінити касаційну скаргу особа вправі не на будь-якому етапі касаційного провадження, а виключно у строк, наданий зако- нодавстом для касаційного оскарження судового рішення[602].

Зазначена норма закріплює право особи відкликати касаційну скаргу чи відмовитись від неї. Різниця між зазначеними діями заінтересованої особи виявляється у таких положеннях: 1) відкликати касаційну скаргу особа вправі до початку розгляду справи в суді касаційної інстанції, а відмовитись від скарги - на будь-якому етапі касаційного провадження аж до його закінчення; 2) при відкликанні касаційної скарги суддя виносить ухвалу про її повернення (що не перешкоджає звернутись із касаційною скаргою вдруге за умови дотримання строків касаційного оскарження або поновлення цих строків), а при відмові від касаційної скарги суддя, який готує справу до розгляду, виносить ухвалу про закриття касаційного провадження (що виключає повторне оскарження рішень (ухвал) особою, яка відмовилась від касаційної скарги).

Цивільне процесуальне законодавство не містить відповіді на те, які процесуальні дії повинні виконувати особи, що приєднались до касаційної скарги, у разі відкликання особою касаційної скарги чи в разі відмови від неї. Аналіз частин 4 та 5 ст. 330 ЦПК дає підстави стверджувати, що при вчиненні особою, що подала касаційну скаргу, зазначених дій позиція осіб, що приєдналися до касаційної скарги, не має значення. Законодавство чітко передбачає, що при відкликанні касаційної скарги остання повертається, а при відмові від неї касаційне провадження закривається. При цьому, як зазначалось, воля на продовження розгляду справи з боку осіб, що приєднались до касаційної скарги, для суду не має значення. У зв'язку з цим доцільно доповнити ЦПК положенням, яке б гарантувало вищевказаним особам реалізацію права на касаційне оскарження повною мірою незалежно від того, що сама особа, яка подала касаційну скаргу, відкликала її чи відмовилася від неї.

Ураховуючи форми касаційного провадження, вивчення цивільної справи після її витребування та підготовка доповіді суддею-доповідачем є одним із важливих елементів касаційного провадження. Належна і в установлені законом строки підготовка цивільної справи для розгляду в касаційному суді має важливе значення для якісного її вирішення з метою охорони прав і законних інтересів суб'єктів цивільного процесуального права. Підготовка справи до касаційного розгляду - обов'язкова передумова розгляду справи по суті та винесення рішення. Завданням підготовки справи до касаційного розгляду є забезпечення правильного і своєчасного перегляду судових рішень[603].

У межах підготовки справи до касаційного розгляду суддя- доповідач готує письмову доповідь, де в розгорнутому вигляді викладає обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції, та з'ясовує питання про склад осіб, які беруть участь у справі.

Оскільки питання про відповідність касаційної скарги вимогам ст. 326 ЦПК вірішується суддею-доповідачем за правилами статей 327 та 328 ЦПК, то при підготовці справи до розгляду суддею досліджуються матеріали справи та готується доповідь, у якій викладаються обставини, необхідні для ухвалення рішення суду касаційної інстанції, та з' ясовуються питання про склад осіб, які беруть участь у справі. Сам факт підготовки справи до розгляду свідчить про те, що оскаржуване рішення (ухвала) переглядатиметься судом касаційної інстанції по суті. У доповіді суддя-доповідач викладає, які обставини справи слід з'ясувати для прийняття відповідного рішення судом касаційної інстанції. Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у розгляді справи касаційним судом, суддя-доповідач повинен виходити із визначених меж оскарження та з доцільності участі у справі зазначених суб'єктів.

При характеристиці ролі судді-доповідача вбачаються логічними твердження Л. Ф. Лесницької про те, що існуючий порядок у ряді випадків приводить до підміни колегіального розгляду скарги на рішення, що набрало законної сили. Мова йде про одноособове вирішення суддею-доповідачем питання про наявність чи відсутність підстав для скасування чи зміни судового рішення[604].

Разом з тим у ст. 332 ЦПК містяться певні юридично- технічні неточності та невідповідності. Згідно із ч. 1 ст. 332 ЦПК попередній розгляд справи має бути проведений у на- радчій кімнаті, а ч. 2 ст. 332 ЦПК передбачає проведення попереднього розгляду у формі судового засідання.

Судове засідання є процесуальною формою судового розгляду, а нарадча кімната та прийняття рішення в нарадчій кімнаті - частина судового засідання. Тому, на наш погляд, вимоги частин 1 та 2 ст. 332 ЦПК є очевидною неузгодженістю щодо умов та процедур проведення попереднього розгляду справи касаційним судом.