Актуальність дослідження цієї теми визначається тим, що Україна в останні роки активно розвиває співпрацю з Європейським Союзом (далі - ЄС), є намагання керівників нашої держави прискорити економічну і політичну інтеграцію з ЄС. Зокрема, Україна залучається до рамкових програм ЄС щодо співпраці в галузі наукових досліджень, а міжнародна співпраця у науковій сфері може мати суттєве соціальне, економічне та політичне значення. Участь нашої держави сприяє розширенню та поглибленню багатостороннього співробітництва у сфері досліджень, розвитку та інновацій із країнами Східного партнерства та ЄС.
За словами Міністра освіти і науки України, більшість питань, пов'язаних з освітньою та культурною сферою, лежить у площині сучасної науки, а
© І. Влялько, 2014
Україна нині розглядає активізацію науково-технічного співробітництва з ЄС як шлях розвитку економіки знань, що закладена у Європейській стратегії розвитку 2020. Ця стратегічна мета відповідає інноваційному вектору розвитку економіки нашої країни, отриманню доступу до сучасних технологій і підвищенню якості життя українського суспільства [1].
Зазначимо, що окремим аспектам співпраці з ЄС та участі в його рамкових програмах присвячено праці
І. Білана, Р. Бургера, М. Гороховської,
І. Зубейко, О. Кота, М. Нікітіної, Л. Чернишевої, О. Шемякіної. Названі автори проаналізували окремі напрями програм ЄС, а також співробітництво з іншими державами. Разом з тим далеко не всі аспекти є достатньо вивченими, зокрема це стосується положень установчого договору ЄСщодо сфери наукових досліджень, а також підсумків і перспектив розвитку співробітництва України з ЄС у цій сфері та актуальний стан її врегулювання.
Мета статті полягає у розгляді ключових положень установчих лісабонських договорів ЄС щодо врегулювання питань наукових досліджень, аналізі підсумків участі України у Рамковій програмі 7 та аспектів її фінансування, а також завдань і пріоритетів нової програми ЄС з фінансування досліджень та інновацій "Горизонт 2020" і можливостей для нашої держави.
У чинному Лісабонському договорі про функціонування ЄС (далі - ДФЄС) передбачені положення, що регулюють питання наукових досліджень. Так, у ст. 4 [2] передбачено, що ЄС у сферах наукових досліджень, технологічного розвитку (далі - НДТР) та Космосу має повноваження здійснювати, зокрема, розробку й реалізацію відповідних програм, за умови, що це не перешкоджатиме державам-членам здійснювати власну компетенцію.
Окрім цього, побічно досліджувані питання згадуються у ст. 13 ДФЄС, яка передбачає, що при розробці та здійсненні політики ЄС, зокрема й у сфері НДТР, необхідно враховувати потреби благополуччя тварин; та у ст. 41 в контексті сільськогосподарської політики, де, зокрема, передбачається ефективна координація зусиль у сферах професійного навчання та наукових досліджень, а також спільне фінансування проектів або інститутів.
Також у ст. 173 ДФЄС у контексті забезпечення необхідних умов для конкурентоспроможності промисловості визначено, що діяльність ЄС та держав-членів спрямована на сприяння кращому використанню потенціалу політики інновацій, наукових досліджень і технологій.
Основним є розділ XIX ДФЄС, який безпосередньо стосується питань НДТР і містить 11 статей. Отже, згідно зі ст. 179 ЄС має на меті зміцнити свої наукові й технологічні основи шляхом формування європейського простору наукових досліджень із вільним переміщенням дослідників, наукових знань і технологій, і таким чином сприяти промисловості. ЄС заохочує підприємства, науково-дослідні центри та університети здійснювати високоякісні дослідження та підтримує співробітництво, прагнучи забезпечити можливість дослідникам працювати незважаючи на кордони між державами, а підприємствам - повною мірою використовувати потенціал внутрішнього ринку.
Згідно з Декларацією щодо цієї статті, ухваленій на Міжурядовій конференції у 2007 р., діяльність ЄС у сфері НДТР враховуватиме належним чином основні орієнтири й пріоритети політики НДТР держав-членів [3].
Положеннями ст. 181 ДФЄС передбачається координація діяльності ЄС і держав-членів у сфері НДТР для забезпечення узгодженості політики. Комісія ЄС у співпраці з державами- членами може встановлювати орієнтири та показники щодо організації обміну передовою практикою та підготовки періодичних спостережень й оцінок, про що інформує Європейський Парламент (далі - Європарламент). У ДФЄС передбачається також можливість для ЄС здійснювати заходи, які доповнюють дії у державах-членах, а саме: а) реалізація програм НДТР; Ь) сприяння співробітництву з третіми країнами та міжнародними організаціями з означених питань; с) поширення і впровадження результатів діяльності проектів у сфері НДТР, що здійснюються в ЄС.
У розділі XIX також передбачено, що Європарламент і Європейська Рада (далі - Рада), після консультації з Економічним і соціальним комітетом (далі - ЕСК), приймають багаторічну рамкову програму, в якій відображено весь комплекс заходів ЄС. У Рамковій програмі (далі - РП) встановлено наукові й технологічні цілі й пов'язані з ними пріоритети; вказано головні напрями реалізації заходів; зафіксовано загальну максимальну суму та порядок фінансової участі ЄС у програмі, а також відповідні частки запланованих заходів.
РП реалізується, як зазначено у ст. 181 ДФЄС, за допомогою спеціальних програм, у яких визначається порядок реалізації, тривалість та кошти. Окрім заходів, передбачених у багаторічній РП, Європарламент і Рада, після консультації з ЕСК, встановлюють заходи, необхідні для формування європейського простору наукових досліджень.
У наступних статтях ДФЄС з ме тою реалізації згаданої вище багаторічної програми деталізуються її положення: встановлюються правила участі підприємств, науково-дослідних центрів та університетів, а також правила, що підлягають застосуванню до поширення результатів наукових досліджень. Також можуть затверджуватися додаткові програми та встановлюватися правила, що підлягають застосуванню, зокрема з питань поширення знань і доступу інших держав- членів. Цим займається Європарламент і Рада після консультації з ЕСК, а прийняття додаткових програм вимагає згоди зацікавлених держав-членів. Можливим є також співробітництво з третіми країнами або міжнародними організаціями з певних питань, умови цього співробітництва можуть бути предметом угод між ЄС і зацікавленими третіми сторонами.
Крім того, передбачається можливість для ЄС створювати спільні підприємства або будь-які інші структури, необхідні для ефективної реалізації науково-дослідних програм, що здійснює Рада за пропозицією Комісії ЄС та після консультації з Європарла- ментом та ЕСК.
Згідно зі ст. 189 Договору ЄС розробляє європейську космічну політику, заохочує спільні ініціативи, надає підтримку НДТР, координує зусилля, необхідні для вивчення й використання космічного простору.
Стаття 190 зобов'язує Європейську комісію готувати доповідь Європарла- менту й Раді на початку кожного року, в якій увага присвячується діяльності, що проводилася у сфері НДТР, та досягнутим результатам попереднього року, а також програмі роботи на поточний рік.
Таким чином, дослідницькі програми ЄС передбачають двофазовий процес ухвалення рішень. Фіксуючи цілі, пріоритети та фінансування й розподіл коштів на дослідження в ЄС у загальних рисах, програма є "посібником" для визначення спеціальних напрямів роботи протягом її дії. До того ж РП добре висвітлює середньо- строкові дослідницькі пріоритети ЄС для наукових установ, підприємств або держав-членів. Надаючи чітку інформацію про спеціальні заходи, які ЄС планує здійснити, РП надає можливість різним європейським дослідницьким організаціям краще планувати напрями своєї діяльності, а власне дослідницькій діяльності ЄС посісти належне місце у спільному європейському співробітництві [4, 324-325].
Якщо попередні шість РП ЄС були розраховані кожна на п'ять років, то РП 7 вперше - на сім років. Це не в останню чергу пов'язано з тим, що всі фінанси ЄС також вперше визначаються на перспективу - сім років, а не п'ять. Хоча програма з ядерних досліджень, що також входить у РП 7, розрахована на п'ять років з окремим бюджетом [5].
На думку Р. Бургера, європейська наука багато в чому ще має національну орієнтацію. В більшості європейських країн одним із ключових учасників економічного процесу є малий і середній бізнес, що зорієнтований переважно на місцеві й національні ринки. Мотивувати його для виходу на великий загальноєвропейський ринок непросто. Тому ключова умова РП - фактично всі проекти, що претендують на фінансування, повинні включати учасників з різних країн - членів ЄС. Так, всі проекти й ініціативи у межах РП, що профінансовані за рахунок європейських платників податків, повинні охоплювати як мінімум кілька європейських держав. Саме цим забезпечується транснаціональний, пан'європейський характер РП, і відрізняє її від національних програм країн - членів ЄС [6].
Варто зазначити, що в ЄС крім РП існує ще Програма з конкурентноздат- ності та інновацій (далі - ПКІ), основні завдання якої - стимулювати інноваційну діяльність, підвищувати конкурентну спроможність бізнесу в ЄС, особливо малих і середніх підприємств, розвивати використання альтернативних енергоресурсів та загалом прискорювати розвиток доступного для всіх інформаційного суспільства. Її бюджет 3,2 млрд євро, як і РП, вона розрахована на 2007-2013 рр.
Хоча формально Україна отримала доступ до зазначених програм ще починаючи з РП 4, участь наших науковців і фахівців обмежується двома основними причинами. По-перше, це відсутність фінансового внеску України у бюджет РП. Варто нагадати, що для цього не потрібно бути членом ЄС - Ізраїль, Туреччина не входять до ЄС, але сплачують такий внесок, який дозволяє фінансування участі їхніх учених у РП. По-друге, це недостатня поінформованість вітчизняних науковців щодо правил та умов подання пропозицій, тематики, форми реалізації проектів, способів пошуку партнерів. Щоправда, протягом останніх років в Україні пожвавилася робота з інформаційної презентації РП та практичного залучення вчених. Цьому сприяють також Національний інформаційний центр зі співробітництва з ЄС у сфері науки і технології [7].
Нагадаємо стисло ключові положення 7-ї Рамкової програми ЄС з досліджень та технологічного розвитку на 2007-2013 рр. РП 7 надає новий імпульс розвитку та конкурентоспроможності Європи, наголошуючи на тому, що знання є найбільшим європейським ресурсом. Ця програма більше ніж попередні приділяє увагу міжнародному співробітництву та дослідженням, що відповідають потребам економіки. У РП 7 передбачено виконання та фінансування на загальну суму 50,521 млрд євро таких спеціальних програм: "Співробітництво" - 32,413 млрд євро; "Ідеї" - 7,51 млрд євро; "Люди" - 4,75 млрд євро; "Можливості" - 4,097 млрд євро; "Спільні дослідницькі центри" (JRC)
1,751 млрд євро. Програма "Євратом" фінансується додатково (2,751 млрд євро) [8].