1.  Майно, що є у спільній частковій власності може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

2. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

3. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Кожний з учасників права спільної часткової власності має певні правомочності у відношенні належної йому частки. У зв´язку з цим кожен співвласник може вимагати виділу своєї частки зі спільного майна. У тому випадку, коли таку вимогу висунуть усі співвласники або якщо учасників спільної часткової власності буде тільки двоє, настає поділ майна, що знаходиться в спільній частковій власності. Поділ спільного майна можливий за спільною згодою між усіма співвласниками, а у випадку недосягнення спільної згоди між співвласниками про поділ спільного майна, поділ цього майна відбувається за рішенням суду.

Поділ майна, що знаходиться в спільній частковій власності, потрібно відрізняти від виділу в натурі одному зі співвласників частки, що належить йому зі спільного майна. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками і правовідносини спільної власності припиняються. При виділі частки із спільного майна правовідносини спільної часткової власності зберігаються. Вони припиняються тільки для особи, частка якої виділяється. При недосягненні згоди між учасниками спільної часткової власності про умови і спосіб поділу спільного майна чи про умови виділу частки в натурі одному з них це питання може бути вирішене судом за позовом кожного зі співвласників.

Поділ майна, що знаходиться в спільній власності, допускається тільки в тому випадку, коли це можливо без нерозмірного збитку для призначення цього майна. Відповідно до цього, у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 4.10.91 р. «Про практику застосування законодавства, що регулює права власності громадян на житловий будинок», з доповненнями і змінами від 25.12.95 р. і від 25.05.98 р. зазначено, що поділ права спільної власності на житловий будинок можливий, якщо кожній зі сторін може бути виділена окрема частина будинку із самостійним виходом. При неможливості виділу частини будинку в натурі, суд вправі при пред´явленні про це позову установити порядок користування окремими приміщеннями. При цьому окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в спільному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування житловим будинком може бути встановлений і між учасниками права спільної сумісної власності. У випадку неможливості поділу будинку в натурі чи встановлення порядку користування будинком, власнику, який виділяється, за його згодою виплачується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається угодою сторін, а при відсутності такої угоди — судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи. Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, по якій він може бути проданий у даному населеному пункті. В окремих випадках суд може, з огляду на конкретні обставини справи і при відсутності згоди учасника, що виділяється, зобов´язати інших учасників спільної сумісної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну йому частину, обов´язково вказавши при цьому відповідні мотиви. Зокрема це можливо, якщо частка учасника, що виділяється, є незначною і не може бути виділена в натурі, і учасник, що виділяється, у будинку не проживав і забезпечений іншою житловою площею. У випадку, якщо об´єктом права спільної власності є квартира, то вона може бути розділена в натурі за вимогою учасника (учасників) спільної власності, якщо сторонами виділяються ізольоване житлове й інше приміщення із самостійним виходом (п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 р. «Про судову практику по справах по позовах про захист права приватної власності» зі змінами, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 25.05.98 р. № 15).

Договір про поділ нерухомого майна, що належить особам на праві спільної часткової власності, укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч. З ст.367 ЦК).

Припинення права спільної часткової власності можливо не тільки при поділі майна, що

знаходиться в спільній частковій власності, І виділу частки, що належить кожному зі співвласників, із спільного майна, але й інших випадках здійснення правомочності розпорядження одним з співвласників чи декількома з них часткою в праві власності на загальне майно, що належить їм. Так, припинення права спільної часткової власності може бути:

1) при відчуженні частки одним із двох співвласників іншому;

2) при відчуженні часток всіма співвласниками одному з них;

3) при переході до одного з двох співвласників частки іншого в спадщину;

4)  при реалізації майна, що знаходиться в спільній частковій власності. При цьому отримана грошова сума розподіляється між співвласниками пропорційно розміру належної їм частки у праві спільної часткової власності.

У перерахованих випадках має місце одна зі спільних підстав припинення права власності — відчуження власником свого майна іншим особам (п.1) ч. І ст.346 ЦК) з урахуванням особливості права спільної власності, для якої характерною є множинність суб´єктів.