1. Якщо неповнолітній не досяг шістнадцятирічного віку або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, на його допиті за рішенням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду або за клопотанням захисника забезпечується участь законного представника, педагога чи психолога, а у разі необхідності - лікаря.

2. До початку допиту законному представнику, педагогу, психологу або лікарю роз'яснюється їхнє право ставити запитання неповнолітньому підозрюваному чи обвинуваченому. Слідчий, прокурор вправі відвести поставлене запитання, але відведене запитання повинно бути занесено до протоколу.

1. Про загальні положення щодо участі педагога, психолога, законного представника, лікаря в слідчих (розшукових) діях за участі малолітньої або неповнолітньої особи див. коментар до ст. 227 КПК.

2. Участь педагога, психолога, законного представника, лікаря під час допиту неповнолітнього підозрюваного не є обов'язковою. Ініціювати їхню участь у допиті вправі слідчий, прокурор або захисник. Про їх залучення до допиту вправі клопотати неповнолітній підозрюваний або його законний представник. Вирішуючи питання про участь цих осіб у допиті, треба заздалегідь з'ясувати, чи не перешкоджатиме це наданню неповнолітнім повних і правдивих показань.

Участь педагога, психолога може бути необхідною у разі, якщо потрібними є спеціальні знання у галузі педагогіки чи психології.

3. Факт наявності у неповнолітнього підозрюваного розумової відсталості має бути констатований у висновку психологічної або психолого-психіатричної експертизи. Однак коли необхідність допиту неповнолітнього підозрюваного, щодо якого у матеріалах кримінального провадження є дані про його розумову відсталість, але відповідна експертиза ще не призначена, а призначена ще не завершена, то допит має бути проведений у присутності педагога або психолога.