1. Систему органів державної реєстрації прав становлять центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та структурні підрозділи територіальних органів Міністерства юстиції України, які забезпечують реалізацію його повноважень та є органами державної реєстрації прав.

(частина перша статті 6 у редакції Закону України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)

1. Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав.

(частина друга статті 6 із змінами, внесеними згідно із Законом України від 04.07.2012 р. N 5037-VI)

1. Адміністратором Державного реєстру прав є державне підприємство, що належить до сфери управління Міністерства юстиції України, здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав та відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, що містяться у Державному реєстрі прав.

КОМЕНТАР

Відповідно до частини першої цієї статті Закону систему органів державної реєстрації складають центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав та територіальні органи Міністерства юстиції України. При цьому, Мін´юст прямо не визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань державної реєстрації прав, призначеним забезпечити реалізацію державної політики у цій сфері. Однак, його територіальні органи є органами державної реєстрації прав, отже, вони безпосередньо здійснюють таку реєстрацію. Необхідно зазначити, що практика надання окремих повноважень конкретному центральному органу виконавчої влади (в нашому випадку - Мін´юсту) нормативними актами вищої юридичної сили - законами була досить поширеною до 2010 року. Такі органи називались центральними органами виконавчої влади зі спеціальним статусом. І цей спеціальний статус можна було змінити тільки відповідним законом. Відповідно тільки законом можна було змінити і назву цього органу, і ліквідувати (реорганізувати) його. Після визнання Закону № 2222-IV від 08.12.2004 «Про внесення змін до Конституції України» таким, що не відповідає Конституції України (Рішення Конституційного Суду № 20-рп/2010 від 30.09.2010) повноваження щодо формування системи центральних органів виконавчої влади були повернуті Президентові України. Розпочався черговий етап адміністративної реформи, в результаті якого в тому числі майже всі вказівки у законах на конкретний орган виконавчої влади в контексті певних повноважень були замінені на формулювання на кшталт «спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань...». А Президент України отримав дієві важелі щодо формування та реформування центральних органів виконавчої влади відповідно до поставлених завдань. Цим пояснюється те, що Мін´юст України не визначається в Законі спеціальним органом, уповноваженим щодо державної реєстрації майнових прав. Разом із цим, законодавець все ж таки залишив за його територіальними органами зазначені спеціальні повноваження.

Сучасний етап адміністративної реформи в Україні було започатковано відповідно до Указу Президента України від 9 грудня 2010 року N 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», однією із концептуальних засад якої є визначення видів центральних органів виконавчої влади (міністерства, служби, агентства та інспекції) в залежності від їх призначення, функціонального характеру та повноважень. Цим Указом, в тому числі, було утворено Державну реєстраційну службу та покладено на неї певні функції з реалізації державної політики у сфері реєстрації. Таким чином Міністерство юстиції України в цей час не здійснює фактично державну реєстрацію прав.

Крім Укрдержреєстру державна реєстрація прав здійснюється територіальними органами Мін´юсту. Перелік цих органів є досить широкий, зокрема до них відносяться на обласному рівні головні управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а на районному - районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні управління юстиції, а також управління та відділи Державної виконавчої служби, реєстраційні служби та відділи державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційних служб. Очевидно, що не всі з зазначених органів виконують функції щодо державної реєстрації прав. Пункт 2 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. N 1141, конкретизує перелік органів державної реєстрації прав - це Укрдержреєстр та структурні підрозділи територіальних органів Мін´юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру.

Відповідно до п. 1.3. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 N 1692/5) державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (БТІ) у межах визначених адміністративно- територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Таким чином, коментований Закон та постанова КМУ N 1141 визначають органи державної реєстрації прав як Укрдержреєстр, та територіальні органи Мін´юсту, які забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, а Тимчасове положення відносить державну реєстрацію прав до компетенції бюро технічної інвентаризації, створеними до вступу в силу Закону, та які здійснювали і мали б здійснювати ці функції до 1 січня 2012 року (п. 1 наказу Міністерства юстиції України 07.02.2002 N 7/5). Однак, за рішенням Уряду передача повноважень щодо реєстрації прав до органів юстиції так і не відбулась, до того ж відповідні зміни до зазначених нормативно-правових актів внесені не були, що створило певні суперечності у визначенні цієї системи чинним законодавством, які, очевидно, мають бути усунуті найближчим часом шляхом приведення Кабінетом Міністрів України своїх нормативно- правових актів до вимог коментованого Закону.

Відповідно до частини другої цієї статті коментованого Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, є держателем Державного реєстру прав. Зрозуміло, що таким органом в цей час є саме Міністерство юстиції України. Його повноваження в цій частині дещо конкретизуються в п. 3 наказу Міністерства юстиції України 07.02.2002 N 7/5: «держателем Реєстру прав власності на нерухоме майно є Мін´юст, який забезпечує функціонування Реєстру». Очевидно, Мін´юст забезпечує саме нормативне, матеріально-фінансове, організаційне та кадрове забезпечення функціонування цього реєстру.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України 07.02.2002 N 7/5 адміністратором Реєстру прав власності на нерухоме майно визначено державне підприємство «Інформаційний центр» Мін´юсту. Це підприємство засноване Міністерством юстиції України в 1997 році, а Постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 1999 р. № 1272 «Про державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції» воно визначено адміністратором всіх реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Мін´юсту.

В сфері, що регулюється коментованим Законом, державне підприємство «Інформаційний центр» здійснює програмно-інформаційне забезпечення Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідає за його функціонування, збереження даних і захист їх від руйнування, має повний доступ до структури єдиної комп´ютерної бази даних Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Крім того, ДП «Інформаційний центр» здійснює заходи з розробки та встановлення програмного забезпечення БТІ для ведення електронного Реєстру прав власності на нерухоме майно до 30 серпня 2002 року; забезпечує запровадження в обіг спеціальних бланків (виготовлення та постачання) для видачі витягів з Реєстру прав власності на нерухоме майно та свідоцтв про право власності з 1 жовтня 2002 року; готує та подає на затвердження тарифи за надання витягів з Реєстру прав на нерухоме майно, за користування інформацією та інші послуги, які надаються адміністратором Реєстру.