1.  Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов´язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

2. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо Інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до принципу свободи договору (див. ст. 627 ЦК і коментар до неї), сторони договору на власний розсуд визначають його зміст і формують його конкретні умови, якщо тільки зміст якої-небудь умови імперативне не визначений законом чи іншими правовими актами.

Переважна більшість цивільно-правових норм, зокрема тих, що визначають умови договорів, мають диспозитивний характер, що означає що сторони в договорі можуть відступити від їх змісту і врегулювати свої відносини на власний розсуд (див. ст. 6 ЦК і коментар до неї). Так, наприклад, відповідно до ст. 668 ЦК, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом. Наведена норма має диспозитивний характер, оскільки передбачає можливість сторін визначити момент переходу ризику до покупця іншим чином, ніж це передбачено нею.

Імперативні норми — це норми, які є обов´язковими для сторін і не можуть змінюватися на їх розсуд.

Отже, зміст договору становлять, по-перше, умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними і, по-друге, умови, які є обов´язковими відповідно до актів цивільного законодавства або інших правових актів. Так, наприклад, зміст договору, укладеного на підставі обов´язкового для сторін (сторони) правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування має відповідати цьому акту (див. ст. 648 ЦК і коментар до неї).

Утім, у всякому разі в договорі обов´язково мають бути визначені його істотні умови, тобто ті умови, при відсутності яких договір не може вважатися укладеним. Крім істотних, зміст договору можуть складати також звичайні та випадкові умови (див. ст. 628 ЦК і коментар до неї).

Учасники цивільного обороту можуть укладати договори як передбачені, так і не передбачені цивільним законодавством (але такі, що не суперечать його загальним засадам), а також договори, зміст яких складають елементи різних відомих видів договорів. Такі договори називаються змішаними. Так, наприклад, в договір купівлі-продажу сторонами можуть бути включені умови щодо страхування предмету договору, його зберігання, перевезення, завантаження і вивантаження тощо. Отже, для того, що врегулювати всі ці відносини між двома сторонами не обов´язково укладати декілька різних договорів, а достатньо укласти один змішаний.

До змішаного договору у відповідних частинах застосовуються правила про ті договори, елементи яких в ньому містяться, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.