1. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов´язки відповідно до договору.

2. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

3.  Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

4.  Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до частини 1 статті, що коментується, час, протягом якого сторони можуть здійснити передбачені договором права і виконати обов´язки складає строк договору (строк дії договору). Строк дії договору може або співпадати із строком виконання сторонами своїх обов´язків за договором (див. ст. 530 ЦК і коментар до неї), або бути більшим за нього, охоплювати його. Так, наприклад, в договорах часто зазначається, що вони діють до повного виконання сторонами взятих на себе обов´язків.

Загальні правила щодо визначення і обчислення строків встановлюються главою 18 цього Кодексу (див. ст.ст. 251—255 ЦК і коментар до них).

Відповідно до частини другої статті, що коментується, договір набирає чинності (вступає в силу) і, отже, стає обов´язковим для сторін з моменту його укладання. Момент укладання договору визначається відповідно до правил ст. 640 цього Кодексу (див. коментар до вказаної статті).

Правило щодо визначення моменту набрання договором чинності має імперативний характер, у зв´язку з чим треба чітко розрізняти момент набрання договором чинності і строк (термін) виконання сторонами своїх обов´язків. Договір набуває чинності і пов´язує сторони правовим зв´язком з моменту його укладення, а строк (термін) виконання обов´язків за договором визначається сторонами на їх власний розсуд. Строк (термін) виконання обов´язків може визначатися шляхом вказівки на настання певної події, на здійснення певних дій, а може не визначатися взагалі або визначатися моментом вимоги.

Частина 3 статті, що коментується, передбачає право сторін надати договору зворотну силу, тобто поширити дію його умов на відносини, що виникли до моменту його укладання. Така ситуація може мати місце тоді, коли фактичні відносини між сторонами (щодо передачі майна, виконання робіт, надання послуг) виникли раніше їх юридичного оформлення.

Закінчення строку дії договору за загальним правилом припиняє права і обов´язки його сторін, але не звільняє сторони від відповідальності за порушення договору, яке мало місце під час його дії. Вимоги про відшкодування збитків, зумовлених порушенням договору, про стягнення неустойки тощо можуть бути пред´явлені незалежно від закінчення строку дії договору протягом встановлених для цих вимог строків позовної давності (див. ст.ст. 257, 258 ЦК і коментар до них). Це ж стосується і обов´язку щодо усунення недоліків товару або заміни товару з істотними недоліками (див. ст. 680 ЦК і коментар до неї).