1.  Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду:

1)  на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов´язків, незалежно від його вини;

2) на вимогу набувача.

2.  Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.

ЦК передбачені випадки припинення договору довічного утримання.

Договір довічного утримання може бути розірваний на підставі рішення суду, на вимогу відчужувача або третьої особи у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов´язків. Невиконання обов´язків або неналежне виконання не завжди призводить до припинення договору. Відчужувач вправі пред´явити позов про відшкодування збитків (ст. 22 ЦК). Розмір збитків визначається у відповідності до грошової оцінки, вказаної в договорі. У винятковому випадку існує можливість подати позов не про припинення дії договору довічного утримання, а про обов´язок набувача виконати в натурі обов´язки, взяті на себе, або про стягнення грошової компенсації всіх видів матеріального забезпечення, вказаних у договорі.

Набувач вправі припинити договір тільки в тому випадку, коли через не залежні від нього обставини його майнове становище змінилося настільки, що він не в змозі надавати набувачеві належне матеріальне забезпечення, обумовлене в договорі.

Смерть відчужувача майна є однією з умов припинення договору довічного утримання.