Всього на сайті:

Дисертацій, Курсових: 2875

Підручників з права онлайн: 41

НПК кодексів України онлайн: 16

Тема 2. Предмет та система адміністративного права та його місце в правовій системі держави.

 

Адміністративне право — це галузь права (сукупність правових норм), що регулює з метою реалізації завдань і функцій держави суспільні відносини управлінського характеру, які складаються у сфері виконавчої і розпорядчої діяльності органів виконавчої влади, внутрішньоорганізаційній діяльності інших державних органів, а також у процесі здійснення громадськими організаціями, їх органами зовнішніх юридичне владних повноважень.

 

Як галузь права адміністративне право — це система юридичних засобів (норми, відносини, законодавство, методи, форми, компетенція суб´єктів, способи реалізації норм), які застосовуються для формування публічно-управлінських відносин, а також організації і забезпечення публічно-управлінської діяльності.

 

Як галузь законодавства адміністративне право найчастіше розглядається як сукупність нормативно-правових актів, у яких знаходять зовнішнє вираження адміністративно-правові норми.

 

Як галузь юридичної науки адміністративне право являє собою систему теоретичних положень, обґрунтувань і тлумачень, що отримані в результаті дослідження сутності та змісту адміністративно-правових категорій шляхом застосування наукових методів пізнання.

 

Як навчальна дисципліна адміністративне право — це система знань про адміністративно-правову галузь, науку і законодавство, що викладені в навчальних програмах, методичних матеріалах і навчальній літературі.

 

Предметом адміністративного права є сукупність правових відносин, що складаються у сфері публічного (державного і громадського) управління.

 

Методом правового регулювання мають на увазі прийоми юридичного впливу (точніше сполучення цих прийомів), якими визначається становище сторін у правовідносинах.

 

Виділяють такі методи регулювання:

1) Метод субординації формує централізоване, імперативне регулювання, яке зверху до низу проводиться на владно-імперативних засадах. Тому статус сторін, їхнє становище у правовідносинах насамперед характеризується субординацією чи підпорядкованістю.

 

2) Метод координації формує децентралізоване, диспозитивне регулювання, що проводиться на паритетних засадах. Тому статус суб´єктів характеризується в першу чергу їх рівноправним становищем у правовідносинах.

 

3) Метод реординації полягає в тому, що керованому об’єктові надаються права вимагати від керуючого суб’єкта створення необхідних умов для своєї діяльності.

 

Адміністративно-правовий метод — це сукупність прийомів впливу, що містяться в адміністративно-правових нормах, за допомогою яких встановлюється юридичне владне і юридичне підвладне становище сторін у правовідносинах. 
 
Адміністративно-правовий метод регулювання складається з трьох компонентів: приписів, заборон, дозволів:

 

Приписи — покладення прямого юридичного зобов´язання чинити ті чи інші дії за умов, передбачених нормою.

 

Заборони — фактично це також приписи, але іншого характеру, а саме: покладення прямих юридичних обов´язків не чинити тих чи інших дій за умов, передбачених правовою нормою.

 

Дозволи — юридичний дозвіл чинити за умов, передбачених нормою, ті чи інші дії або утриматися від їх вчинення за своїм бажанням.

 

Система адміністративного права — це внутрішня побу­дова галузі, яка відображає послідовне розміщення елементів — інститутів і норм, що утворюють її, їх єдність і структурний взаємозв´язок. Вона складається із двох частин: загальної і особливої.

 

Джерело адміністративного права — це акт суб´єкта публічного управління, що регулює виконавчо-розпорядчу діяльність і складається з адміністративно-правових норм.