Юридична норма — це правило поведінки, встановлене державою і обов´язкове для всіх суб´єктів права, яким воно адресоване.

Адміністративно-правова норма — це обов´язкове правило поведінки, що встановлене й охороняється державою, метою якого е регулювання суспільних відносин, що виникають, змінюються і припиняються у сфері публічного управління.

Структура адміністративно-правової норми — це її внутрішня будова, визначений порядок взаємозв´язку, взаємозумовленості та взаємозалежності складових частин норми.

Гіпотеза вказує на фактичні умови, за наявності яких слід керуватися цією нормою.

Диспозиція — це сформульоване у вигляді приписів, заборон, дозволів правило поведінки

Санкція вказує на зміст реагування держави у разі порушення тих чи інших правил, передбачених нормою.

Заохочення як елемент правової норми — це публічне визнання заслуг юридичної та фізичної особи за виконання адміністративно-правових або громадських обов´язків.

Механізм адміністративно-правового регулювання суспільних відносин - це сукупність адміністративно-правових засобів, за допомогою яких справляється вплив на відносини, що виникають в процесі здійснення виконавчої влади.

Акт тлумачення норм права — це акт-документ, який містить роз´яснення змісту і порядку застосування правової норми, сформульоване уповноваженим органом у рамках його компетенції, і має обов´язкову силу для всіх, хто застосовує норми, що роз´ясняються.

Акт вживання норм права — результат вживання права, офіційний акт- документ компетентного органу, що містить індивідуальне державно - власне веління по вживанню права.

Реалізація норм — це практичне використання правил поведінки, що містяться в них, з метою регулювання управлінських відносин, тобто втілення у життя волевиявлення, що вони містять.

Найчастіше виділяють чотири способи: виконання, використання, додержання, застосування:

Виконання — це активна поведінка суб´єкта адміністративних правовідносин щодо виконання юридичних обов´язків.

Використання — це активна поведінка суб´єкта адміністративних правовідносин щодо здійснення наданих йому юридичних прав (можливостей).

Додержання — це пасивна поведінка суб´єкта адміністративних правовідносин, який не допускає порушень адміністративно-правових заборон.

Застосування — це діяльність державних виконавчо-розпорядчих органів з вирішення управлінських справ і видання індивідуальних юридичних актів, що ґрунтуються на вимогах матеріальних або процесуальних норм.

Вимоги щодо застосування адміністративно-правових норм:

1) Законність — це не тільки право, а й обов´язок органів управління та їх посадових осіб застосовувати адміністративно-правові норми.

2) Обґрунтованість. Суб´єкта застосування норм мають цікавити не лише власне факти (події, дії, обставини), для регулювання яких застосовується норма, а й уся інформація про них як явище, зовнішні умови, в яких воно перебуває. 
 

3) Доцільність. Суб´єкт застосування адміністративно-правової норми, з´ясувавши її зміст і розібравшись у фактичних обставинах справи, зобов´язаний прийняти найдоцільніше рішення.

Юридичний факт — це життєва обставина, з якою норми права пов´язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Правосвідомість — це сукупність поглядів, ідей, які виражають ставлення людей, соціальних груп, націй до права, законності, правосуддя, їхнє уявлення про те, що є правомірним і неправомірним.

Законність — це режим (стан) відповідності суспільних відносин законам і підзаконним нормативно-правовим актам держави, який утворюється в результаті неухильного дотримання їхніх вимог всіма суб´єктами права.

Адміністративно-правові відносини - це система прав та обов´язків органів виконавчої влади, посадових осіб і службовців, громадян та інших суб´єктів, а також взаємозв´язок між ними в результаті здійснення виконавчої влади, надання державних управлінських послуг та відповідальності у сфері державного управління.

Об’єкт адміністративно-правових відносин — це те, на що спрямовані правові інтереси їх учасників (дія, бездіяльність, поведінка). Вони можуть бути матеріального та нематеріального характеру (здоров’я, моральний стан тощо).

Суб’єктами адміністративно-правових відносин виступають державні органи управління, їх посадові особи, недержавні господарські й соціально-культурні об’єднання, підприємства, установи та громадські організації (об’єднання) різних рівнів та фізичні особи (громадяни, іноземці та особи без громадянства).

Зміст адміністративно-правових відносин — це сукупність прав і обов’язків суб’єктів правовідносин, юридичних прав і юридичних обов’язків.