діяльністю органів державної влади шляхом вирішення в спеціальному процесуально-правовому порядку справ щодо відповідності їх рішень, дій та бездіяльності вимогам конституційно- правових норм, а також розв'язання публічно-правових спорів, що виникають у зв'язку з цими рішеннями, діями та бездіяльністю між органами публічної влади, фізичними і юридичними особами.

Конституційне звернення - це письмове клопотання до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи.

Конституційне подання - це письмове клопотання до Конституційного суду України про визнання правового акта або його окремих положень неконституційними, про визначення конституційності міжнародного договору, про додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту або про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Конституційне провадження - це юридично визначений порядок діяльності спеціалізованих судових установ у здійсненні конституційної юрисдикції, що являє собою сукупність процесуальних процедур розгляду справ і прийняття рішень з питань, що входять до юрисдикції Конституційного суду України.

Конституційне судочинство - це самостійний вид судочинства, здійснюваний спеціальними органами конституційної юрисдикції, що являє собою встановлені процесуальним законом порядок і форму вчинення судових дій органами конституційної юстиції.

Конституційний делікт (лат. delictum - провина, проступок) - це протиправна поведінка суб'єкта конституційного права, яка не відповідає вимогам норм конституційного права, завдає шкоди соціальним цінностям, взятим під охорону цими нормами, порушує політико-правові владні відносини, відносини у сфері реалізації прав і свобод людини і громадянина, законодавчого процесу, виборів й референдумів, закріплюється в конкретній регулятивній нормі, яка визначає правове положення винного суб'єкта, та є підставою для притягнення правопорушника до передбаченої цією нормою юридичної відповідальності.

Конституційний контроль - це спеціалізована діяльність уповноважених державних органів, пов'язана з перевіркою правових актів, а також дій і бездіяльності органів влади та їх посадових осіб на предмет їх відповідності чинній конституції. Така діяльність становить функції судових (наприклад конституційних судів) і так званих квазісудових (наприклад конституційних рад) органів, сенс якої полягає в оцінці ними певного кола правових актів щодо їх відповідності конституції та у здійсненні деяких інших повноважень, передбачених конституцією й іншими законодавчими нормами.

Конституційний процес (лат. processus - проходження, просування вперед) - це встановлений нормами конституційного права порядок здійснення його суб'єктами діяльності зі створення, тлумачення та реалізації конституційно-правових та інших юридичних норм, спрямований на реалізацію матеріальних норм конституційного права в ході виконання цими суб'єктами своїх обов'язків і повноважень, здійснення окремими з них своїх прав і законних інтересів.

Конституційний референдум - це референдум, на якому вирішується питання щодо затвердження, зміни або скасування конституції чи конституційних законів.

Конституційний Суд України - це колегіальний судовий орган, що є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні, який вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України, дає офіційне тлумачення Конституції і законів України, виступає арбітром у вирішенні конституційних конфліктів між гілками влади, сприяючи тим самим забезпеченню конституційної законності та правопорядку і маючи своїм основним завданням гарантування верховенства Конституції як Основного Закону держави на всій території України.

Конституційні обов'язки - це гарантована законом міра суспільно необхідної і державно доцільної поведінки особи, об'єктивно обумовлена потребами існування та розвитку інших осіб, соціальних груп і спільнот.

Конституційні права і свободи - це обсяг і межі благ, які держава зобов'язалася гарантувати особі та суспільству, що закріплено нормами основного Закону, які визначають міру їх можливої поведінки у відносинах між собою.

Конституційні процедури (лат. pro-cedere - продовжуватися, просуватися) - це сукупність процесуальних норм, що визначають конкретний порядок здійснення передбачених законом дій, прийняття відповідними суб'єктами рішень, які забезпечують реалізацію прав і обов'язків учасників конституційних правовідносин на відповідних стадіях конституційного процесу.

Конституційність - це загальна вимога, яка полягає в неухильному виконанні та дотриманні конституції і конституційних норм усіма суб'єктами конституційних відносин, правильному застосуванні їх органами влади та їх посадовими особами, прийнятті уповноваженими суб'єктами законів та інших нормативно-правових актів виключно на основі конституції та у повній відповідності з нею. Це є також спеціальна вимога, яка припускає можливість звернення до відповідного органу конституційної юрисдикції уповноважених на те суб'єктів з питань відповідності конституції певних правових актів, і передбачає розгляд цим органом зазначених питань.

Конституційно-правова відповідальність - це особливий різновид юридичної відповідальності, що має складний політико-правовий характер, настає за скоєння конституційного делікту і знаходить свій прояв у передбачених конституційно-правовими нормами особливих несприятливих наслідках для суб'єкта конституційного правопорушення.

Конституційно-правові санкції - це передбачені нормами конституційного права заходи державного впливу, що застосовуються до винного суб'єкта у разі притягнення його до конституційно- правової відповідальності.

Конституційно-процесуальне право - це система процесуально- правових норм, які закріплюють, регулюють та охороняють порядок суспільних відносин, що виникають у зв'язку з реалізацією суб'єктами конституційних відносин своїх прав і обов'язків, які складаються в процесі організації і здійснення верховної державної влади.

Конституційно-процесуальний строк - це період часу, протягом якого повинна бути вчинена певна процесуальна дія сторонами й іншими учасниками конституційного процесу, органами, що виконують рішення органів конституційної юрисдикції.

Конституційно-процесуальні відносини - це врегульовані нормами конституційно-процесуального права суспільні відноси
 

 
ни, які виникають з приводу реалізації встановлених нормами конституційно-процесуального права суб'єктивних юридичних прав і суб'єктивних юридичних обов'язків, носіями яких виступають учасники цих відносин.

Конституційно-процесуальні норми - це загальнообов'язкові, формально визначені правила поведінки загального характеру, встановлені або санкціоновані державою як регулятор суспільних відносин, що становлять предмет конституційно-процесуального права та забезпечуються усіма юридично обґрунтованими заходами і засобами державного-правового впливу. Вони встановлюють порядок застосування норм конституційного матеріального права, адже містять правила поведінки суб'єктів права, яких вони мають додержуватися при реалізації належних їм прав і обов'язків.

Конституціоналізм (фр. constitutionnalisme; від лат. constitutio - устрій, установлення, положення) - політико-правова ідеологія, історично пов'язана з феноменом конституції як основного закону держави, що проявляється у комплексі методів управління державними справами, притаманних практиці відповідного регулювання суспільних відносин, які характерні для режиму державного правління, обмеженого конституцією як нормативним актом держави з найвищою юридичною силою.

Конституція (лат. constitutio - устрій) - це основний закон держави, який закріплює державний та суспільний лад, порядок організації і здійснення державної влади, визначає основні державно-правові інститути, порядок їх організації та компетенцію, принципи взаємовідносин особи і держави і, таким чином, встановлює принципи регулювання суспільних відносин.

Консультативний (лат. consulere - радитися) референдум - це до- радче опитування громадян з метою виявлення їх волі при вирішенні важливих питань загальнодержавного та місцевого значення. Рішення консультативного референдуму жодної юридичної сили не має, однак результати дорадчого опитування громадян розглядаються і враховуються при прийнятті рішень відповідними державними органами, хоч таке врахування, звичайно, не є обов'язковим.

Континуїтет (лат. continuitas - безперервність) - це правило парламентської процедури, за яким у разі незатвердження законопроекту до кінця парламентської сесії, на розгляд якої він був внесений, розгляд його має бути поновлено з відповідної стадії на наступній сесії. Отже, закінчення сесії лише призупиняє, а не перериває законодавчий процес.

Контрасигнація (лат. contra - проти + signare - підписувати) - це правовий інститут конституційного права, зміст якого полягає у тому, що посадова особа (прем'єр-міністр або міністр), яка скріпила своїм підписом акт глави держави, свідомо бере на себе політичну і юридичну відповідальність за цей акт і його виконання.

Кооптація (лат. cooptatio - дообрання) - це процедура введення нових членів у виборний колегіальний орган влади без звернення до органу, який встановив його первинний склад. Це є також один з механізмів селекції правлячої владної еліти, поповнення пануючих у суспільстві соціальних груп.

Корупційні діяння - це діяння, що передбачають незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави, у зв'язку з виконанням таких функцій матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості, одержання кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством.

Корупція (лат. corruptio - псування, розбещування, підкуп) - це діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

Куріальна (лат. curia - місце громадських зібрань) виборча система - це система виборів у представницькі установи по виборчих куріях, яка обмежує виборчі права одних груп населення і надає переваги іншим за майновою, соціальною, расовою, професійною, мовною, релігійною чи іншою належністю. Для кожної курії встановлюються певні норми представництва і відповідно до них створюються виборчі округи.

- Л -

Легалізація (лат. legalis - правовий, юридичний;від фр. legalisation - засвідчення, узаконення) об'єднань громадян - це офіційне визнання об'єднань громадян з боку державних органів, що здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування.

Легіслатура (фр. legislature, від лат. lex (legis) - закон + lator - той, що вносить, пропонує) - це встановлений законом строк повноважень представницького органу публічної влади (у вітчизняному законодавстві вимірюється скликаннями).

- М -

Мажоритарна (фр. majorité - більшість) виборча система - це система виборів, яка базується на принципі, за якого обраними вважаються ті кандидати, які одержали передбачену законом більшість голосів виборців виборчого округу, в якому вони балотувалися; решта ж кандидатів вважаються необраними.

Мандатарій - особа, яка одержала мандат.