Слід зазначити, що існує певна динаміка змін обсягів оброблюваної інформації комплексами обчислювальної техніки ОВС України. Так, у 1988р. оброблювалося 106000 документів, в 1998р. – 4031389, а в 2000р. – понад 20 млн документів. Виконання завдань щодо інформаційного забезпечення та дотримання стратегії його подальшого розвитку покладається на інформаційну службу ОВС України, яка складається з Управління оперативної інформації (на рівні МВС України), управлінь (відділів) оперативної інформації (на рівні ГУ МВС України, УМВС України в областях), відділень (груп) оперативної інформації (на рівні УМ ВСТ, міськрайлінорганів), відділів та відділень (груп) обробки інформації (в галузевих службах).

Найважливішим етапом формування державної політики в галузі єдиного інформаційного простору є визначення пріоритетів для конкретних видів державних інформаційних ресурсів. На даному етапі розвитку до пріоритетних державних інформаційних ресурсів варто віднести:

• інформацію, що пов'язана з побудовою правової держави;
• інформацію про діяльність органів державної влади (органів внутрішніх справ), в тому числі про бюджетні витрати, що забезпечує можливість демократичного контролю їх діяльності;
• інформацію про надзвичайні ситуації, небезпечні природні явища і процеси, екологічні, санітарно-епідеміологічні умови, що необхідна для безпечного існування громадян, населення в цілому, а також виробничих об'єктів;
• відкриту інформацію про підприємства та організації, що поставляється ними відповідно до законодавства в державні органи (органи внутрішніх справ);
• інформацію, що складає науковий потенціал і культурну спадщину суспільства (просвітницьку, науково-технічну, літературно-художню, музейну, архівну і т. ін.)

В рамках єдиного інформаційного простору в пріоритетному порядку необхідно формувати і вести державний інформаційний реєстр, що містить відомості щодо організацій-утримувачів державних, недержавних і змішаних інформаційних ресурсів, а також за видами інформаційної продукції і послуг. Формування і використання державних інформаційних ресурсів (зокрема, ОВС України) повинно організовуватися за принципом прямого доступу. На центральному рівні діють і створюються банки даних, що забезпечують, як правило, теледоступ до інформації. При цьому використовуються автоматизовані локальні і розподілені інформаційні системи. В цих банках даних необхідно забезпечити виділення з інформаційних ресурсів центральних органів державної влади (МВС України) відкритої частини інформації, що належить до державних інформаційних ресурсів, які доступні всім організаціям і громадянам. В регіонах та на місцевому рівні інформаційне обслуговування населення повинно забезпечуватися розподіленою мережею бібліотек-депозитаріїв, спеціалізованих центрів, агентств і т. ін., що повинні накопичувати інформаційні ресурси даної території, а також відомості про інформаційні ресурси інших територій і про порядок доступу до них. Порядок комерційного використання державних інформаційних ресурсів (зокрема, ОВС України) і включення в депозитарії недержавних інформаційних ресурсів потребує законодавчого вирішення.

Розглянемо докладніше деякі аспекти реалізації державної інформаційної політики в Україні в галузі формування інформаційних ресурсів єдиного інформаційного простору України. В Україні почався процес формування національних електронних інформаційних ресурсів, що створюються органами державної влади (в тому числі і ОВС України), державними і недержавними підприємствами, науковими і навчальними закладами, а також громадсько-політичними організаціями. Відповідно до Завдань Національної програми інформатизації України на 1999-2001 рр. [105] необхідно створити національну систему інформаційних ресурсів, що повинна включати різноманітні компоненти. Всі завдання державного управління (зокрема, в ОВС України) повинні виконуватися з обов'язковим об'єднанням регіональних баз і банків даних із загальнодержавними, такими, як Державна картографічна база регіону (частина електронної карти України), база даних "Законодавчі і нормативні акти України", база даних населення і т. ін. При цьому необхідно використовувати єдині класифікатори, що дає можливість інформаційно їх об'єднати. Ці завдання припускають максимальне використання інформаційної інфраструктури та інформаційних ресурсів, що існують у регіонах. Для цього вирішується питання створення типового проекту інформаційно-аналітичної системи "Регіональні інформаційні ресурси України", що дає можливість сформувати і постійно підтримувати актуалізацію регіонального сектору економіки. Заборона інформаційного монополізму окремих структур на відкриті інформаційні ресурси є одним з основних завдань формування інформаційного простору держави.

Для України як країни з перехідною економікою надзвичайно важливим чинником завершення ринкових перетворень і забезпечення стійкого розвитку є зміцнення всіх типів інфраструктур суспільного виробництва. Особливе місце тут посідає національна інформаційна інфраструктура (НII), що покликана забезпечити створення єдиного інформаційного простору України як цілісної держави, поглиблення процесів інтеграції країн СНД, послідовне входження України в європейську та глобальну інформаційну інфраструктуру. Розвиток інформаційної інфраструктури України багато в чому визначається сучасним рівнем розвитку вітчизняної індустрії інформатизації. Головними завданнями державної політики в галузі індустрії інформатизації є:

• створення вітчизняних сучасних інформаційних технологій і розвиток виробництва засобів для їх реалізації;
• розвиток вітчизняного виробництва сучасних систем і засобів зв'язку, телекомунікаційних мереж;
• сприяння впровадженню інформаційних технологій, що використовуються в зарубіжних інформаційних системах національного і транснаціонального масштабу;
• підготовка кваліфікованих кадрів для роботи у інформаційній сфері.

Сьогодні інформаційні технології (IТ) є систематизуючим елементом єдиного інформаційного простору, що визначає рівень реального використання інформації як ресурсу. В індустрії ІТ виділяють 5 домінуючих напрямків розвитку, так званих інформаційних тенденцій: інформаційний продукт (ІП); здатність до взаємодії; ліквідація проміжних ланок; глобалізація; конвергенція.

Одним з головних напрямків розвитку системи інформаційного забезпечення ОВС України є впровадження сучасних інформаційних технологій в діяльність ОВС України. Подальше вдосконалення процесів передачі та накопичення інформації безпосередньо пов'язано з технічними досягненнями. Сучасні інформаційні технології можна визначити як цілісну систему операцій щодо збору, зберігання і передачі інформації, яка здійснюється з використанням комп'ютерної техніки та телекомунікаційних каналів зв'язку. Питанню впровадження сучасних інформаційних технологій в діяльність ОВС України ми ще приділимо певну увагу, а зараз тільки наведемо приклади деяких з них: система електронної пошти, система відеографічного інформаційного обслуговування, телеконференції, мультімедіа, інформаційно-довідкові системи, автоматизовані робочі місця, експертні системи та експертно-консультаційні системи, обчислювально-аналітичні системи, автоматизовані навчальні системи, автоматизовані системи обробки зображень, локальні та глобальні мережі.

Вважаємо за доцільне звернути також увагу на те, що МВС України приділяє певну увагу різноманітним проектам та програмам застосування інформаційних технологій вітчизняного виробництва. Зокрема, на Колегії МВС України в жовтні 1998 р. в м. Рівне розглядалося це питання. Як приклад, можна привести дочірнє підприємство корпорації MINOLTA – компанія Мінолта Україна, яка успішно співпрацює з МВС України. Комп'ютерний сервіс-центр ВЕРТЕКС уже давно працює на ринку інформаційних технологій західного регіону України. Сьогодні цей центр включає дві фірми: "Ікскомп" та "Вертекс", тісна співпраця та взаємодоповнення яких створюють неабиякі зручності для замовника. На нашу думку, МВС України і в подальшому слід проводити моніторинг сучасних інформаційних технологій і вітчизняних фірм, що займаються цією проблемою.

Суттєва роль у формуванні єдиного інформаційного простору приділяється створенню загальнонаціональної телекомунікаційної мережі країни. Вона дозволить об'єднати різноманітні мережі (зокрема, ОВС України), системи і комплекси засобів зв'язку, що забезпечить споживачам доступ до відповідних територіально-розподілених інформаційних ресурсів, обмін інформацією в режимах передачі даних і електронної пошти. Під час створення такої телекомунікаційної мережі в умовах ринку значне місце можуть посісти комерційні системи та мережі. При цьому створення первинних каналів і мереж зв'язку повинно випереджати формування телекомунікаційних мереж. Державна політика вдосконалювання інформаційної інфраструктури України, а також політика МВС України повинні враховувати територіальну протяжність країни, а також різноманітний рівень розвитку інформатизації в окремих її регіонах. В умовах обмеженості бюджетних асигнувань, на нашу думку, доцільно запланувати такі заходи:

• встановити пріоритети регіональної інформатизації;
• визначити оптимальні засоби зв'язку і передачі даних для кожного регіону з урахуванням очікуваного інформаційного навантаження і територіальної віддаленості суб'єктів телекомунікації (супутникові канали зв'язку, волоконно-оптичні лінії зв'язку, радіо і радіорелейні, телефонні, телеграфні лінії зв'язку тощо);
• організувати сервісне обслуговування користувачів, що застосовують вітчизняні технології.

При цьому вітчизняні підприємства інформаційної індустрії повинні взяти на себе супроводження та розвиток засобів інформатизації, що придбані користувачем, у міру появи нових технічних і програмних продуктів. В Україні є ряд організацій, що поставляють необхідні технічні засоби та програмне забезпечення. Серед них слід відмітити СП "Інфоком" та СП "Відкриті системи", діяльність яких цілком відповідає вимогам стандартів Міжнародних організацій із стандартизації ІСО та ІЕС, повноправним членом яких Україна стала ще в 1993 р. У повному обсязі підтримується любительська некомерційна мережа FidoNet, комерційні мережі RELCOM, SOVAM, TELEPORT, GlasNet, Sprint Net. Більшість мереж дозволяють виходити в Internet та інші міжнародні мережі.

Розвиток єдиного інформаційного простору України потребує наявності в країні необхідного науково-виробничого потенціалу, що випливає з високої наукоємності всіх технологічних складових, що утворюють єдиний інформаційний простір і забезпечують його ефективне функціонування.

Відповідно до Завдань Національної програми інформатизації на 1999-2001 рр. [105], необхідно розробити і забезпечити розвиток телекомунікаційної структури. Очікуваний результат від виконання цього завдання — оптимальна телекомунікаційна інфраструктура: концепція створення національної інформаційної інфраструктури; інфраструктури телекомунікацій для Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки та оборони України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Генеральної Прокуратури України, органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Згідно з цими же Завданнями, слід створити конкурентноспроможні засоби інформатизації та інформаційні технології. Передбачається, що державні замовники, зокрема МВС України, одержать діючі зразки та прототипи конкурентноспроможних засобів і систем.