Вважаємо, що інформаційне середовище ОВС України структурується за функціональним та організаційно-структурним підходами, що співпадає з двохаспектним підходом, який використовувався під час дослідження об'єкта державного управління НІС. Відповідно до організаційно-структурного підходу провідними структурними одиницями інформаційного середовища ОВС України постають відомчі інформаційні ресурси та інформаційно-телекомунікаційна інфраструктура. МВС України для розробки та реалізації власної політики під час формування відомчих інформаційних ресурсів та інформаційної інфраструктури слід ретельно аналізувати державну політику з цього питання, а також не тільки адаптувати її для вирішення своїх специфічних завдань, але й впливати на ефективність розвитку єдиного інформаційного простору в цілому. Таким чином, державна інформаційна політика стає методологічною базою відповідної політики МВС України. У зв'язку з цим вважаємо за доцільне проаналізувати методологічні засади формування відомчих інформаційних ресурсів та удосконалення інформаційної інфраструктури в ОВС України.

Державна політика в галузі інформаційних ресурсів повинна передбачити вирішення таких завдань:

• забезпечення умов, що гарантують реалізацію конституційних прав громадян на інформацію, задоволення їх інформаційних потреб;
• створення всіх необхідних умов для задоволення інформаційних потреб органів державної влади і суб'єктів господарювання;
• встановлення порядку формування і використання інформаційних ресурсів, що обов'язковий для всіх суб'єктів інформаційних відносин у рамках єдиного інформаційного простору;
• інтеграція інформаційних ресурсів незалежно від їх відомчої належності і форм власності;
• забезпечення сумісності і взаємодії систем інформатизації на базі сучасних інформаційних технологій, міжнародних стандартів, Української системи класифікації і кодування інформації;
• визначення державних замовників, що відповідальні за створення інформаційних систем і ресурсів та за їх ефективне функціонування в єдиному інформаційному просторі;
• визначення державних органів, що відповідальні за ведення окремих інформаційних ресурсів;
• ефективне використання державними і недержавними організаціями, а також громадянами інформаційних ресурсів;
• створення ефективної системи сертифікації інформаційних технологій, продуктів і послуг і ліцензування інформаційної діяльності щодо забезпечення необхідної якості інформаційних ресурсів;
• підвищення рівня інформаційної грамотності;
• поширення і зміцнення інформаційних зв'язків між громадськими структурами, зміцнення довіри, громадської злагоди і підвищення зацікавленості в колективних діях;
• забезпечення повноти, точності, достовірності і своєчасності надання інформації організаціям і громадянам, незалежно від їх територіального розташування;
• забезпечення комплексного захисту інформаційних ресурсів, застосування ефективних засобів і методів забезпечення захисту інформації в єдиному інформаційному просторі України.

Формування і використання інформаційних ресурсів – одна з ключових проблем створення єдиного інформаційного простору. У загальному випадку інформаційні ресурси формуються в результаті діяльності як органів державної влади, так і державних і недержавних підприємств, наукових, навчальних і громадських організацій. Вони включають інформацію та знання, а також лінгвістичні засоби, що застосовуються для опису конкретної предметної галузі і для доступу до інформації та знань. У процесі формування і використання інформаційних ресурсів здійснюється збір, обробка, збереження, пошук і видача інформації за запитами або регламентом. За формою власності інформаційні ресурси підрозділяються на державні, міждержавні, недержавні (в тому числі, комерційні) і змішаної власності. Незважаючи на певне просування роботи щодо автоматизації інформаційних процесів, інформації, що потрібна фахівцям і громадянам, гостро не вистачає, хоча створені автоматизовані системи управління і засоби передачі та обробки даних нерідко недовантажені і використовуються неефективно.

Інформатизація органів державної влади (в тому числі і ОВС України) дотепер орієнтована на підвищення ефективності власної діяльності, що призвело до створення значного числа відомчих (галузевих) автоматизованих (локальних і територіальних) інформаційно-керуючих систем, які призначалися, як правило, для задоволення інформаційних потреб обмеженого кола користувачів [335]. Однак впровадження нових інформаційних технологій не давало очікуваного ефекту. Незважаючи на всі недоліки, інформаційно-керуючі системи органів державної влади (зокрема, ОВС України) можуть бути основою, яка забезпечить формування державних інформаційних ресурсів. Для цього потрібно вирішення складних організаційно-технічних питань, що пов'язані із забезпеченням скоординованого формування і ведення міністерствами і відомствами державних інформаційних ресурсів з метою створення необхідних умов для їх інтеграції і зниження витрат усіх видів ресурсів. Це стосується, в першу чергу, тих органів державного управління, що мають у своєму розпорядженні розвинені, територіально розподілені інфраструктури, які орієнтовані на збір інформації на всій території України та її обробку в інтересах центральних і обласних органів державної влади, а також всіх організацій і громадян України. Це стосується Державного комітету статистики України, Міністерства екології та природних ресурсів України, Державної митної служби України, Фонду державного майна України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства праці і соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ України і ін. До таких структур можна віднести також мережу науково-дослідницьких інститутів та центрів науково-технічної інформації, що координується Державним комітетом України з питань науки та інтелектуальної власності (з 15 грудня 1999 р. це – Міністерство освіти і науки України). Саме ці відомства можуть зробити вирішальний внесок у формування державних інформаційних ресурсів. Завдання полягає в тому, щоб визначити такий порядок взаємодії міністерств і відомств, який би забезпечив ефективне використання вже наявної в їх розпорядженні інформації та засобів її обробки та поширення.

Серйозною проблемою в становленні правової держави є забезпечення юридичних і фізичних осіб правовою інформацією. Відповідно до ст.22 Закону України "Про інформацію": "Правова інформація – це сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо" [11]. Ця інформація повинна бути прокоментована, наближена до користувача, а порядок її одержання повинен бути значно спрощеним. Тут особлива роль належить Міністерству юстиції України, на яке покладено ведення Єдиного державного реєстру нормативних актів [336].

Роботи міністерств (в тому числі і МВС України) і відомств у галузі інформаційних ресурсів можуть координуватися в рамках Завдань Національної програми інформатизації на 1999-2001 рр. [105], що розроблюються Державним комітетом зв`язку та інформатизації України та узгоджуються із Міністерством фінансів, Міністерством економіки і Міністерством юстиції України.

На темпи формування інформаційних ресурсів, удосконалювання доступу до них може дуже негативно вплинути недостатня інформаційна активність користувачів середовища. Єдиний інформаційний простір повинен не тільки забезпечити задоволення інформаційних потреб, але і стимулювати діяльність споживачів інформації. Для цього необхідно розробити комплекс заходів щодо підвищення інформаційної і комп'ютерної грамотності населення, що включають читання курсів у навчальних закладах щодо оволодіння навичками пошуку і використання інформації, широку пропаганду в ЗМІ можливостей одержання необхідної інформації, видання відповідної масової літератури тощо. Цьому питанню певну увагу треба приділяти і МВС України для подальшого реформування стосунків між ОВС України та населенням.

Під час становлення ринкових відносин значна частина інформаційних ресурсів формується в недержавному секторі економіки, де вже сьогодні діє велика кількість організацій-виробників інформаційної продукції та організацій, що спеціалізуються на інформаційному обслуговуванні. У галузі формування і використання інформаційних ресурсів недержавного сектору економіки державна політика, а також політика МВС України повинні сприяти:

• включенню недержавних організацій-виробників інформаційних ресурсів у єдиний інформаційний простір як суб'єктів інформаційних відносин;

• наданню можливості недержавним структурам санкціонованого доступу в установленому порядку до державних інформаційних ресурсів;
• доступу громадянам і організаціям до недержавних інформаційних ресурсів;
• розширенню сфери платних інформаційних послуг.

Особливу підтримку держава (та її структури) повинні робити тим недержавним структурам, що орієнтовані на інформаційне обслуговування масового користувача. Підставою для включення недержавних інформаційних ресурсів в єдиний інформаційний простір повинна бути їх відповідність вимогам єдиного порядку формування і використання інформаційних ресурсів різноманітних видів.

До державних (в тому числі і ОВС України) інформаційних ресурсів належать:

• ресурси, що утворені для забезпечення діяльності органів державної влади (ОВС України) і вироблені в результаті цієї діяльності;
• ресурси, що утворені недержавними організаціями за замовленнями і в інтересах органів державної влади (ОВС України).

Державні інформаційні ресурси є основою єдиного інформаційного простору. Забезпечення роботи щодо створення державних інформаційних ресурсів повинно бути покладене на відповідні органи державної влади, що виступають державними замовниками систем інформатизації і повинні відповідати за організацію їх формування, ведення і забезпечення доступу до них (функції та повноваження державних органів управління інформаційною сферою на сучасному етапі були нами розглянуті в монографії [3]). Ці інформаційні ресурси, створюючи інформаційні сектори органів державної влади (ОВС України), повинні розвиватися у взаємному ув'язуванні з іншими секторами єдиного інформаційного простору.

Що стосується системи ОВС України, то таким координаційним органом є Управління оперативної інформації (УОІ) [313] як самостійний науково-дослідний підрозділ МВС України, котрий має у своєму розпорядженні унікальні багатопрофільні централізовані масиви інформації. УОІ в системі МВС України є головною організацією щодо розробки стратегії впровадження засобів обчислювальної техніки в діяльність ОВС України, організації формування інформаційних ресурсів, статистичної та оперативно-довідкової роботи, організаційно-методичного керівництва архівною роботою. Робота УОІ здійснюється на основі додержання законності, використання наукових рекомендацій, досягнень науково-технічного прогресу і передового досвіду. УОІ вирішує покладені на нього завдання у взаємодії із структурними підрозділами МВС України, територіальними, транспортними ОВС України, навчальними закладами і науково-дослідними установами МВС України. Проаналізовані основні напрямки його діяльності.