Проаналізуємо сьогоднішній стан і розвиток інфраструктури інформатизації в Україні. Розвиток телекомунікаційної інфраструктури України базується на стратегії входження до глобальної і європейської інформаційних інфраструктур та забезпеченні органів управління державою, суб'єктів господарювання різних форм власності, засобів масової інформації і населення країни інформаційними послугами та послугами електрозв'язку в необхідному обсязі, належної якості і номенклатури. Основні пріоритетні напрями розвитку електрозв'язку визначені у Концепції розвитку зв'язку в Україні до 2010 р., що схвалена Постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 1999 р. [106]. Ефективність вирішення питання розвитку і вдосконалення телекомунікаційної інфраструктури України багато в чому залежить від раціонального поєднання різних систем зв'язку — волоконно-оптичних, радіозв'язку — наземного та супутникового. Одне з головних завдань, яке необхідно вирішити для входження України у світовий інформаційний простір, – це реалізація міжнародних проектів будівництва магістральних волоконно-оптичних ліній (систем) зв'язку. Стан комп'ютерних мереж передачі даних відображає рівень розвитку інформаційної сфери і визначає її перспективу. В країні зараз функціонують декілька розвинутих телекомунікаційних систем загальнодержавного та відомчого значення, зокрема в Державному комітеті зв'язку та інформатизації України, Українській залізниці, Міністерстві транспорту України, Міністерстві палива та енергетики України, Міністерстві освіти і науки України, Державній митній службі України, Національному банку України, Банку "Україна", Промінвестбанку України і т. ін. На різних стадіях проектування знаходяться корпоративні мережі передачі даних Фонду державного майна України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України тощо.

Недостатньо керований розвиток телекомунікаційних систем і мереж призводить до небажаних тенденцій, що може позначитися на стратегічних інтересах держави:

• комп'ютерні інформаційні системи загальнодержавного значення, що мають стратегічний характер, будуть базуватися на телекомунікаційних системах суб'єктів, на які з боку держави буде обмежений вплив, а самі телекомунікаційні технології можуть не відповідати вимогам інформаційної безпеки;
• в цілому, телекомунікаційне середовище в державі являтиме собою набір окремих технологічно несумісних телекомунікаційних систем, у системному плані з позиції держави технологічно некерованих, що не дозволить досягти надійності і життєстійкості телекомунікаційної системи держави відповідно до вимог безпеки та вкладених ресурсів;
• високий рівень тарифів на послуги щодо передачі даних через невелику кількість користувачів та обмежений термін використання сучасного телекомунікаційного обладнання.

В підрозділі 2.1. нами було зазначено, що одним з компонентів інформаційно-телекомунікаційної інфраструктури є організаційні структури, включаючи кадри, що забезпечують функціонування та розвиток національної інформаційної інфраструктури. Цілком зрозуміло, що інформаційна інфраструктура системи ОВС України також включає організаційну структуру. Таким чином, ефективність інформаційної відомчої інфраструктури певним чином обумовлюється ефективністю її складових, зокрема ефективністю формування організаційної структури.

На нашу думку, доцільно проаналізувати сучасний стан організаційної структури ОВС України, що забезпечує їх інформаційну діяльність, та перспективи її вдосконалення. Інформаційні підрозділи відповідно до рівня ОВС України (центральний, регіональний, територіальний) у своєму складі передбачають відділи (відділення, групи, фахівців) за усіма напрямками роботи інформаційного забезпечення, а саме: оперативної інформації; оперативно-розшукової роботи з цілодобовим функціонуванням чергових інформаційних груп; оперативно-довідкової інформації; технічного обслуговування комп'ютерних інформаційних підсистем та засобів оперативної поліграфії; супроводу та адмініструванню інформаційних підсистем та банків даних; супроводу комп'ютерних мереж та телекомунікаційних систем; впровадження нових інформаційних технологій; збору та обробки статистичної інформації; архівної роботи; матеріально-технічного забезпечення [313]. Ці підрозділи комплектуються фахівцями у необхідній кількості, яка визначається окремо для кожного органу відповідно до стану злочинності та загальної чисельності працівників ОВС України. На цей час МВС України ініціює виконання науково-дослідних робіт щодо визначення оптимальної чисельності співробітників ОВС України, зокрема інформаційних підрозділів всіх рівнів ОВС України. Безумовно, ці дослідження повинні проводитися із залученням фахівців з різних галузей знань, а також практичних працівників відповідних підрозділів ОВС України.

Однією з умов розвитку інформаційного забезпечення та підвищення його ефективності в діяльності ОВС України є створення інформаційних підрозділів в міськрайлінорганах. Призначення керівників інформаційних підрозділів узгоджується з інформаційною службою відповідного рівня. Стосовно виконання вимог щодо інформаційного забезпечення в межах єдиної системи всі інформаційні підрозділи підпорядковуються УОІ МВС України [313]. Адміністративно галузеві інформаційні підрозділи підпорядковуються безпосередньому керівництву.

Управління оперативної інформації (УОІ) МВС України структурно складається із п'яти самостійних центрів, групи по роботі з особовим складом, групи по матеріально-технічному забезпеченню, чергової частини (на правах відділу), архіву та канцелярії. Найбільшими з них є центр кримінальної інформації, центр статистичних та аналітичних досліджень, центр оперативно-довідкової інформації, науково-дослідний центр, комп'ютерний центр. В УОІ МВС України працюють кваліфіковані юристи, інженери-електроніки, системотехніки, експлуатаційники, програмісти, дактилоскопісти, оператори ЕОМ, архівісти та інші спеціалісти. Аналіз структури УОІ МВС України дозволив з'ясувати функціональні призначення її складових та структуру його основних підрозділів [313]. Слід підкреслити, що зазначені підрозділи є самостійними і в той же час взаємозалежними елементами цілісної системи – Управління оперативної інформації МВС України. Вдосконалення кожного з елементів цієї системи впливає на ефективність функціонування як УОІ, так і всієї системи МВС України. Тобто системний підхід щодо побудови організаційної структури УОІ МВС України є запорукою успіху роботи ОВС України.

Аналіз структурної організації інформаційного забезпечення УМВС України в області призводить до висновку, що вона поєднує в собі територіальну віддаленість засобів обчислювальної техніки з централізованістю накопичення та зберігання інформаційних фондів. Згідно з Концепцією розвитку системи інформаційного забезпечення органів внутрішніх справ України на 1998-2000 роки [313] та Програмою інформатизації органів внутрішніх справ України на 2000-2005 роки [312] для УМВС України по областях передбачено два рівня інформаційного забезпечення: регіональний, територіальний. Об'єктивно, що основу систему збору, контролю та використання інформації складають інформаційні підрозділи другого рівня. На цьому рівні забезпечується первинне накопичення інформації, що формує районні банки даних (наприклад, створення АІС "АБД-район") з наступною передачею даної інформації до регіонального банку даних регіонального рівня (область). На регіональному рівні проходить "злиття" інформації, що надходить від інформаційних підрозділів міськрайорганів внутрішніх справ, у багатоцільовий інтегрований банк даних обласного рівня з наступним санкціонованим доступом до нього інформаційних підрозділів міськрайвідділів та наданням їм у разі необхідності можливості виходу на перший рівень інформаційного забезпечення (МВС України). Вважаємо, що окремо слід проаналізувати та у разі необхідності оптимізувати функціональні обов'язки співробітників інформаційних підрозділів всіх рівнів ОВС України. Цьому питанню ми ще приділимо увагу під час розгляду кадрового забезпечення інформаційної діяльності ОВС всіх рівнів.

Як вже відзначалося, інформаційна інфраструктура ОВС України включає також (на рівні УМВС України в області) УОІ УМВС України. Аналіз цієї організаційної структури дозволяє зробити висновок, що зазначені інформаційні служби забезпечують організаційно-адміністративну, програмно-технічну та телекомунікаційну підтримку загальновідомчих та галузевих інформаційних систем. На нашу думку, слід провести спеціальні дослідження щодо визначення кількості підрозділів та повноти цієї організаційної структури.  Вважаємо, що головною умовою під час аналізу повинна стати відповідність організаційної структури УОІ УМВС України в області певним функціям інформаційної діяльності ОВС України на регіональному рівні. Таким чином, ефективність інформаційної інфраструктури ОВС України значною мірою залежить від подальшого удосконалення організаційної структури, яка забезпечує їх інформаційну діяльність. Саме це становить один з головних резервів покращення діяльності у боротьбі зі злочинністю та забезпеченню охорони громадського порядку.

На цей час український ринок інформаційних технологій, засобів, продуктів і послуг (далі – інформаційний ринок) є одним із найбільш динамічних секторів українського ринку. Український інформаційний ринок має свої особливості, які істотно відрізняють його від зарубіжних:

• відсутність стабільності при пріоритеті на ньому зарубіжного виробника;
• неоднорідність ринку по регіонах країни;
• держава на ринку виступає як головний споживач, тобто формує ринок, не виступаючи на ньому як виробник;
• на українському інформаційному ринку слабо розвинутий сектор особистого споживання і, відповідно, не розвинута індустрія послуг, що орієнтовані на задоволення потреб населення.

Слабкість правового регулювання інформаційного ринку також накладає серйозні обмеження на його розвиток. Головними напрямками інвестиційної, митної і податкової політики держави, що здатні в значній мірі стимулювати розвиток українського інформаційного ринку, повинні бути:

• розробка стратегії поведінки держави на інформаційному ринку України відповідно до загальної економічної політики;
• розробка комплексу нормативно-правових положень, що забезпечать реалізацію прийнятої стратегії.

Вважаємо за необхідне зазначити, що інформаційна політика держави та її органів повинна враховувати той позитивний досвід, що є в країнах ЄС, зокрема щодо розвитку європейського інформаційного ринку. Проведений аналіз шляхів удосконалювання відомчого сектора інформаційної сфери держави дозволяє стверджувати, що це сприятиме удосконалюванню оперативно-службової діяльності ОВС України та якісному впливу ОВС України як суб'єкта державного управління НІС на відповідну складову інформаційної сфери суспільства.

*      *      *